Постанова

від 18.06.2020 по справі 911/1159/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа№ 911/1159/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області (головуючий суддя - Ейвазова А.Р., судді - Подоляк Ю.В., Черногуз А.Ф.) від 22.01.2020 (повний текст складено 03.02.2020) у справі №911/1159/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

та за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, Комунального підприємства "Васильківтепломережа", Комунального підприємства "Калинівська керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс" Калинівської селищної ради, Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання", Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа", Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав- Хмельницьктепломережа", Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради, Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Комунально-побутового підприємтсва "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №132", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №85", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №119", Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства "Борщагівка", Товариства власників квартир "Троянда", Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Софія Київська", Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа", Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька Перлина", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Капітанівка", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ "Міста Боярка", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яблуневий-4", Ставищенського житлово-комунального підприємства, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс"

про стягнення,

за участю представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі АТ Укртрансгаз ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Київоблгаз (далі ПАТ Київоблгаз ) про стягнення 956 819271,29 грн (у т.ч. 740252080,43 грн основного боргу, 127267054,80 грн пені, 18836313,98 грн -3% річних, 70463822,08 грн втрат від інфляції). Ухвалою, яка занесена до протоколу засідання від 21.12.2018, судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог в частині, нарахованих на основний борг за період січень-грудень 2017 року: пені до 146007832,09 грн та процентів до 29942449,47 грн (нараховані по 14.11.2018), втрат від інфляції до 91705887,27 грн (нараховані по жовтень 2018 року) (т.33 а.с.1-10, т.39 а.с.177-180).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №151200723 від 17.12.2015 транспортування природного газу, в частині оплати послуг балансування у зв`язку з виявленням обсягів негативних місячних небалансів у січні, лютому, травні-грудні 2016 року та січні-грудні 2017 у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/1159/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в повному обсязі, у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав для здійснення коригування вартості вже наданих послуг балансування, а також понесення ним у зв`язку з цим реальних витрат, як того вимагає ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу", невірного застосування коефіцієнту при розрахунку, що суттєво збільшило обсяг зобов`язань відповідача, проведенням розрахунків за відповідні послуги на підставі спільних протокольних рішень, які безпідставно враховані як оплата за корегуючими актами, що складені неправомірно, встановлений нормативними актами обов`язок видати номінації у третьої особи, безпідставне нарахування пені, процентів та втрат від інфляції на борг, погашений на підставі спільних протокольних рішень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/1159/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, апелянт просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у справі №911/2624/16 позивач заявляв вимоги щодо стягнення боргу за послуги балансування, надані за договором №1512000723 від 17.12.2015 (за яким заявлені вимоги і у справі №911/1159/18) за лютий, травень-липень 2016 року, оскільки у вищезазначеній справі позовні вимоги були заявлені за іншими односторонніми актами надання послуг (акти датовані 2016 роком), тоді як у даній справі заявлено позовні вимоги за актами від 2017 року;

- суд першої інстанції залишив поза увагою факт наявності у відповідача негативних місячних небалансів за спірні періоди, які виникли внаслідок несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи позивача;

- кодекс ГТС не містить заборони на здійснення будь-яких коригувань у разі зміни фактичних даних, зазначених у первинних документах, та взагалі не визначає порядок дій, тож у такому випадку слід керуватись положеннями чинного законодавства України, а саме Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

- висновок суду про неправильне застосування коефіцієнту 1,2 не відповідає положенням глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС та п.п. 7.1. і 9.2. договору, оскільки відсутність будь-якої підтвердженої номінації для споживачів відповідача означає, що весь фактично спожитий/відібраний обсяг природного газу становить 100% обсягу небалансу, а тому відсутні підстави для застосування коефіцієнту 1 замість 1,2 НАК "Нафтогаз України" у спірні періоди споживачам відповідача не постачав будь-яких обсягів природного газу та не замовляв такі обсяги природного газу до транспортування для таких споживачів, про що свідчить неподання НАК"Нафтогаз України" як замовником послуг транспортування номінацій/реномінацій на транспортування природного газу для вказаних споживачів на відповідні періоди;

- позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції на суми, що були сплачені відповідачем у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 11.01.2005 № 20, тоді як кошти, що перераховані за рахунок субвенцій з державного бюджету, як оплата за надані послуги по договору (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету ), вважаються зарахованими на день такої банківської операції, оскільки така операція не потребує попереднього багатостороннього (в тому числі зі сторони позивача) узгодження. Таким чином, оскільки зарахування коштів за рахунок субвенцій не відрізняється від зарахування коштів безпосередньо з рахунків відповідача або з рахунків зі спеціальним призначенням, висновки суду про неправомірність нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції на вказані суми є безпідставним.

12.03.2020 матеріали справи з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Водночас, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 задоволено клопотання апелянта, поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №911/1159/18, розгляд скарги призначено на 16.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 року на усій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 про продовження карантину до 24.04.2020, колегія суддів з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою від 01.04.2020 повідомила, що судове засідання, призначене на 16.04.2020, не відбудеться, після закінчення карантинних заходів про дату та час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

07.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Комунального підприємства "Васильківтепломережа", в яких останнє просило у задоволенні скарги відмовити та зазначало, що товариству не повідомляли про відсутність чи наявність номінацій, а щодо спожитого природного газу, то підписані акти його транспортування позивачем магістральними трубопроводами. Як вказує третя особа, послуги з транспортування та розподілу природного газу оплачені і оплата таких послуг прийнята, поряд з цим, жодна із сторін, що постачає, транспортує чи здійснює розподіл газу не попередила, що споживання це відбір, який спричиняє технічні причини, що обумовлюють потребу вчинення дій, спрямованих на відновлення балансу у мережі газопостачання.

09.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав- Хмельницьктепломережа" на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та наголошував, що численною судовою практикою підтверджено обов`язок НАК"Нафтогаз України" видавати номінації, а наявність заборгованості у підприємства не може бути підставою для відмови у видачі останніх.

13.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на апеляційну скаргу, де воно заперечило проти задоволення скарги з наступних підстав:

- судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі № 911/2624/16 вирішено спір щодо заборгованості за період лютий, травень, червень, липень 2016 року, яка була повністю погашена відповідачем. Отже, зміна вартості послуг балансування коригуючими односторонніми актами є неправомірною;

- позивачем, в порушення умов договору та чинного законодавства, не дотримано порядку визначення небалансу (п.п. 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС), не надано можливості відповідачу самостійно врегулювати небаланс у передбачені строки. Крім того, звіти про надані послуги балансування за спірний період не містять деталізації по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу, тобто складені з порушенням вимог Кодексу ГТС;

- з положень п. 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС та п. 9.2. договору вбачається, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи із співвідношення небалансу загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, що, зокрема, підтверджується листом НКРЕКП від 25.03.2016 № 2840/16.3/7-16. Так, перевищення 5% від обсягів природного газу, відібраного з газотранспортної системи відбулось лише в жовтні 2017 року, по всім іншим місяцям перевищення не відбувалось. Таким чином, при розрахунку вартості послуг балансування за всі місяці вказані в позовній заяві, окрім жовтня 2017 року, необхідно застосовувати коефіцієнт компенсації 1, а не 1,2. Дії позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування (коригуючи актів), розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, передбаченого положеннями договору та Кодексу ГТС, що унеможливило своєчасне самостійне врегулювання небалансу відповідачем. Таким чином, з огляду на недотримання порядку врегулювання місячного небалансу за спірний період, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на балансування у розмірах, заявлених позивачем, є необґрунтованими. Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18;

- твердження апелянта про те, що положення Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, не регулює спірні правовідносини, спростовуються положеннями п.п. 5, 6 означеного Порядку. Крім того, аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 927/276/18.

21.04.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", в якому він заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказував, що НАК"Нафтогаз України" був постачальником природного газу для нього в період з 01.03.2017 по 30.03.2017, тож твердження НАК"Нафтогаз України" про нездійснення постачання газу у березні 2017 року є безпідставними.

Ухвалою від 12.05.2020 розгляд скарги призначено на 21.05.2020.

14.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення апелянта на відзив Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на апеляційну скаргу, в яких він, зокрема, вказував про наступне:

- спірні акти наданих послуг балансування були оформлені безпосередньо після закінчення господарських операцій з надання послуг балансування, містять усі реквізити первинних документів, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є правовою підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг;

- НАК"Нафтогаз України" підтвердив, що у спірних правовідносинах з третіми особами у нього були відсутні підстави для постачання природного газу споживачам та видачі номінацій, у зв`язку наявністю у них заборгованості за газ спожитий у минулі періоди.

18.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання НАК"Нафтогаз України" про відкладення розгляду справи.

19.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

20.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 21.05.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному. Ухвалою від 27.05.2020 розгляд справи призначено на 18.06.2020.

В судовому засіданні 18.06.2020 суд заслухав пояснення сторін та учасників справи.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представників учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2015 між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000723 (т.1 а.с.25-35).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

У відповідності до п. 2.2 договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 договору визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Як визначено п.2.4 договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужностей) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. В силу п.2.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Згідно пунктів 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі; оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

У відповідності до пункту 4.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси.

Відповідно до п.5.1 договору, порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядку приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з транспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахування цього договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом.

Як встановлено п.7.1 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно до п. 9.1 договору в разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування; негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Згідно з п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, як визначено таким пунктом договору, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Пунктом 9.3 договору сторонами узгоджено, що базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу; оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Договором встановлено, що оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електрону адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру; замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (п. 9.4 договору).

Згідно п. 11.4 договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 13.5 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 17.1 договору, визначено, що вказаний договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016; умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Вказаним пунктом договору сторонами узгоджено, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем направлено відповідачу односторонні акти щодо послуг з балансування за вказаним договором за січень-грудень 2017 року з розрахунком до таких актів, а також коригуючи акти до актів попередніх періодів (січня, лютого, травня-грудня 2016 року, січня-квітня 2017року) на загальну суму 1161469645,31 грн (т.1 а.с.74-163).

Надіслання вказаних актів та розрахунків до них підтверджується супровідними листами з описами вкладення до них та відповідний факт не оспорювався відповідачем (т.1 а.с.37-73).

Такі акти, як вказував позивач, складені у зв`язку з виникненням негативного місячного небалансу у січні-грудні 2017 року та корегуванням розміру наданих послуг з балансування за 2016-2017 рік. При цьому, як зазначив позивач, корегування розміру відповідних послуг балансування пов`язано з тим, що про факт виникнення небалансу у попередні період він дізнався лише у квітні 2017 року, після змін, внесених до Кодексу.

Розрахунок послуг з балансування позивач здійснив на підставі звітів по точках входу/виходу операторів газорозподільних систем (т.1 а.с.164-170), звітів про надані послуги з транспортування (т.1 а.с.171-185), звітів ПАТ Київоблгаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках (т.1 а.с.186-197), реєстру обсягів газу, використаних споживачами по договорах з НАК з мереж ПАТ Київоблгаз за 2016 рік (т.1 а.с.198-212), за 2017 рік (т.1 а.с.213-218) та алокацій(звітів) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, послуги транспортування (постачальниками) за ЕТС та звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Кивоблгаз (між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) (т.1 а.с.219-244, т.42 а.с.177-178), інформації про надходження на точках виходу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на оператора газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016-2017 роки (т.1 а.с.245-250, т.2 а.с.1-16).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідно до спільних протокольних рішень здійснювались розрахунки за послуги балансування, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату таких послуг відповідачем за рахунок субвенцій з бюджету (т.2 а.с.156-181, т.25 а.с.107-249, т.26 а.с.1-180). При цьому, у призначенні відповідних платіжних доручень є посилання лише на відповідну постанову уряду, спільні протокольні рішення та договір транспортування №1512000723 від 17.12.2015, періоду, за який відповідні послуги, що за твердженням позивача надані, оплачувались, не зазначено.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви, а також до заяви про збільшення розміру позовних вимог, такі оплати зараховані за послуги з балансування за відповідним договором, у т.ч. за актами корегування.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено розрахунки за послуги балансування з урахуванням корегування за відповідні періоди на суму 740252080,43грн.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень відповідних норм, відповідач, який взяв на себе обов`язки оплачувати послуги з балансування і має виконувати відповідні зобов`язання у встановлений договором строк.

Частиною 1 ст. 35 Закону України Про ринок природного газу (норми якого є спеціальними) визначено, що правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об`єктивними чинниками; такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи; такі правила мають бути засновані на ринкових принципах; такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

В силу ч.2 відповідної норми розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об`єктів замовників до газотранспортної системи.

При цьому, оператором газотранспортної системи, в силу п.19 ч.1 ст. 1 Закону, є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Як визначено п.3 Кодексу ГТС, його дія поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Як визначено п.5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, балансування це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Зазначеним пунктом встановлено, що: фізичним балансуванням - це заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації; алокація - це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.

Пунктом 3 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС встановлено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Згідно з п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси; оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Небалансом, відповідно до п.4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Негативним небалансом, як визначено п.3 глави ХIV є перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу.

Відповідно до п.п. 4,7 глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент здійснення балансування) у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць; місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування (до 01.07.2017), за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу (після 01.07.2017).

Отже, з положень Кодексу ГТС вбачається, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (тобто алокацій обсягів природного газу як для точок входу, так і алокацій обсягів природного газу для точок виходу).

Враховуючи положення Кодексу ГТС та умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у наступній послідовності: 1)виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18.06.2019 №922/1580/18, від 17.07.2019 №906/408/18).

Як визначено п.п 1,2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць; місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Виходячи з вищевказаного та враховуючи п.9.4 договору, позивач як оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, має надати відповідачу односторонній акт про надання послуг балансування.

Водночас, позивачем відповідачу направлено корегуючи акти за січень-лютий, травень-грудень 2016 року у червні-серпні 2017 року та за січень - квітень 2017 року у травні-липні 2017 року.

Тож, суд першої інстанції зазначив , що позивач без наявності на те правових підстав здійснив перерахунок послуг балансування попередніх місяців (за актами, складеними до 28.04.2017), за якими позивачем вже складено акти надання послуг балансування за відповідні періоди. При цьому, спір щодо оплати послуг балансування за частину відповідних місяців вже розглянуто судом, яким встановлено розмір, на який у відповідних періодах надано послуги балансування позивачем.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017, у справі №911/2624/16 за позовом ПАТ Укртрансгаз до ПАТ Київоблгаз про стягнення 113 057 466,07грн провадження у справі в частині вимог про стягнення 126372570,07грн припинено, а в іншій частині позову відмовлено.

У відповідній справі позивач заявляв вимоги щодо стягнення боргу за послуги балансування, надані за договором №1512000723 від 17.12.2015 (за яким заявлені вимоги і у даній справі №911/1159/18) за лютий, травень-липень 2016 року. У відповідній справі встановлено обсяги наданих послуг балансування та з`ясовано, що такі послуги оплачені на підставі спільних протокольних рішень.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у справі №911/2624/16 вже розглядались вимоги щодо стягнення боргу за послуги балансування, надані за договором №1512000723 від 17.12.2015 (за яким заявлені вимоги і даній справі) за лютий, травень-липень 2016 року, оскільки у вищезазначеній справі позовні вимоги були заявлені за іншими односторонніми актами надання послуг (акти датовані 2016 роком), тоді як у даній справі заявлено позовні вимоги за актами від 2017 року, оскільки місяці надання послуг є ідентичними в обох справах, проте у даній справі позивач просить стягнути борг з відповідача за актами за ті самі місяці надання послуг, але за іншими додатково складеними коригуючими актами.

Пояснюючи необхідність проведення корегування обсягу послуг балансування за відповідні місяці, вимоги щодо оплати послуг за які вже розглядались судом, а також інші місяці, за якими вже були складені односторонні акти балансування, позивач зазначав про недостовірність даних, наданих відповідачем, про що він дізнався після внесення змін до Кодексу ГТС та отримання доступу до даних.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Так, п. 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції, чинній до 28.04.2017, визначав, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави; алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.

В свою чергу п.1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції, чинній з 28.04.2017, визначено, що алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці.

Отже, з 28.04.2017 обов`язок здійснення алокації по точках виходу з газотранспортної системи покладено на АТ "Укртрансгаз", як оператора газотранспортної системи.

Водночас зі змісту Кодексу ГТС в редакції, чинній з 28.04.2017, вбачається, що у вказаному нормативно-правовому акту відсутня вказівка про надання йому зворотної дії в часі, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 5 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/1580/18).

При цьому здійснення алокації позивачем за попередні газові місяці в період, коли він не мав правових підстав для її здійснення в силу закону, є діями, що безпідставно збільшують відповідальність відповідача. Таким чином, є недопустимим надання зворотної сили положенням Кодексу ГТС, які набрали чинності з 28.04.2017 та визначають обов`язок позивача по здійсненню алокацій.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність у позивача правових підстав для здійснення коригування розміру небалансу відповідача по актам, по яким вже здійснено балансування оператором ГТС (коригуючи акти за січень-лютий 2016 року, травень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року; т.1 а.с.74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 116, 119, 125, 137).

Твердження апелянта про те, що Кодекс ГТС не містить заборони на здійснення будь-яких коригувань у разі зміни фактичних даних, зазначених у первинних документах, та взагалі не визначає порядок дій, тож у такому випадку слід керуватись положеннями чинного законодавства України, а саме Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , колегія суддів відхиляє, позаяк між сторонами виникли господарські правовідносини, що регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері регулювання ринку газу, а складення додаткових або коригуючих актів не передбачено положеннями договору та Кодексу ГТС.

Як вже зазначалось, спірні акти, складені позивачем у зв`язку з виникненням негативного місячного небалансу у січні-грудні 2017 року та корегуванням розміру наданих послуг з балансування за 2016-2017 рік.

Крім того, при розрахунку послуг балансування у спірних періодах 2016 та 2017 років (в тому числі за корегуючими актами) позивач застосовував коефіцієнт 1,2, посилаючись на п.9.1 договору, та вказуючи, що розмір небалансу у відповідні періоди був більше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.

Відповідач зауважував, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи із співвідношення небалансу загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат. Перевищення 5% від обсягів природного газу, відібраного з газотранспортної системи відбулось лише в жовтні 2017 року, по всім іншим місяцям перевищення не відбувалось. Таким чином, при розрахунку вартості послуг балансування за всі місяці вказані в позовній заяві, окрім жовтня 2017 року, необхідно застосовувати коефіцієнт компенсації 1, а не 1,2.

Так, для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведена правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №916/1807/16, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі №906/110/18 та від 09.04.2019 у справі №903/394/18).

Щодо тверджень апелянта про те, що відсутність будь-якої підтвердженої номінації для споживачів відповідача означає, що весь фактично спожитий/відібраний обсяг природного газу становить 100% обсягу небалансу, а тому відсутні підстави для застосування коефіцієнту 1 замість 1,2, колегія суддів зазначає таке. НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов`язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом останнього (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 №926/680/17, 21.03.2018 №911/656/17, від 04.08.2018 №922/4187/17).

Також, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2016 №740-р "Про деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 04.08.2018 у справі №922/4187/17).

З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

Водночас, відносини третіх осіб з НАК Нафтогаз України та причини не видачі номінацій не є предметом розгляду у даній справі та не досліджуються.

Таким чином, невиконання третьою особою свого обов`язку (незалежно від його причин) не може слугувати підставою для збільшення вартості послуг балансування для сторони правовідношення, яка не порушувала свого зобов`язання.

З наявних в матеріалах справи алокацій, актів надання послуг балансування газу та методик їх розрахунків, вбачається, що розмір небалансу відповідача, з урахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, складає менше 5% від обсягу природного газу за спірні місяці (крім жовтня 2017 року, де такий обсяг був більше 5%), який було відібрано з газотранспортної системи, у зв`язку з чим, в силу пункту 9.2 договору №1512000723 від 17.12.2015, слід застосовувати коефіцієнт компенсації 1.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про те, що позивачем у відповідних актах неправильно розраховано вартість послуг балансування із застосуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг.

Також суд першої інстанції визнав безпідставним нарахування 3% річних, втрат від інфляції та пені на борг за послуги балансування, який погашений на підставі спільних протокольних рішень за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Апелянт вказував, що вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки

позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції на суми, що були сплачені відповідачем у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 11.01.2005 № 20, тоді як здійснення вказаних нарахувань на суми заборгованості, що були погашені за рахунок субвенцій з державного бюджету (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету ) є обґрунтованим, оскільки такий порядок не потребує попереднього багатостороннього (в тому числі зі сторони позивача) узгодження.

Так, одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Аналіз змісту Порядку №20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 було визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 18.04.2018 у справі №906/790/16 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підписанням спільних протокольних рішень в 2016/2017 роках сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №15122000723, і оплата за послуги балансування у спірному періоді проведена відповідачем у т.ч. за рахунок коштів, виділених у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком №20 та постановою КМУ №256 від 04.03.2002 (яка хоча і втратила чинність на даний час, проте була чинною під час проведення розрахунків).

Позивачем проведено зарахування відповідних сум в оплату послуг балансування, розмір яких, зокрема, збільшено за рахунок проведення корегування, підстав для здійснення якого у відповідача не було.

Як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду даної справи рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017 у справі №911/2624/16, яке набрало законної сили, припинено провадження у справі в частині вимог, з огляду на те, що вартість послуг з балансування за лютий, травень, червень, липень 2016 року погашена відповідачем шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, в загальному розмірі 246155130,93грн.

Судом також встановлено, що за період з 31.01.2018 по 31.05.2018 на виконання постанови КМУ №256 від 04.03.2002 здійснена оплата послуг з балансування, наданих позивачем за договором №1512000723 від 17.12.2015, на суму 832 327 229,32грн.

Таким чином, підписанням спільних протокольних рішень в 2017 році сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №15122000723, і оплата за послуги балансування у спірні періоди проведена відповідачем за рахунок коштів, виділених у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком №20 та Постановою №256.

Отже, колегія суддів зазначає, що для нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції, необхідно встановити, що оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядками № 20 та № 256. Доказів, які підтверджують, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками № 20 та № 256 суду не надано.

Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, п.4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється, зокрема, за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період. Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) встановлюється відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до п. 2 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

В силу п.4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС; у разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою В = (Vф-Vп) х Ц х. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, коефіцієнт компенсації має становити 2.

Отже, Кодекс ГТС визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ.

Оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів.

Та обставина, що у спірному періоді НАК Нафтогаз України (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення спірних негативних місячних небалансів на Оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС.

При цьому, позивач у справі не довів на яких правових підставах він надав послугу транспортування спірних обсягів природного газу виробникам теплової енергії, які не були виділені їм, як він стверджує, до постачання будь-яким постачальником, в тому числі, НАК Нафтогаз України . У будь-якому випадку, природний газ має власника та постачальника, тому заперечуючи статус Компанії в якості останнього, Оператор ГТС не довів, природний газ якого власника (постачальника) він фізично протранспортував до газорозподільної системи, експлуатацію якої забезпечує Оператор ГРМ.

Окрім того, п.1 глави 7 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що Оператор ГРМ має право в установленому законодавством порядку припинити/обмежити розподіл природного газу на об`єкт споживача, з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу у випадку відсутності підтвердженого обсягу природного газу по об`єкту споживача та/або його постачальнику на відповідний розрахунковий період (в спірних правовідносинах - місяць).

Однак припинення розподілу природного газу на об`єкт споживача у випадку відсутності підтвердженого обсягу природного газу на відповідний газовий місяць здійснюється з дотриманням порядку, визначеного у Розділі Х "Припинення, обмеження та відновлення транспортування природного газу" Кодексу ГТС, оскільки послуга розподілу природного газу, яку надає Оператор ГРМ, є похідною від послуги транспортування, яку надає Оператор ГТС.

Пунктом 1 глави І розділу Х Кодексу ГТС передбачено, що Оператор ГТС має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадку відсутності номінації на точці виходу.

Відповідно до пункту 5 розділу Х Кодексу ГТС повідомлення про припинення транспортування природного газу Оператору ГТС надає замовник послуг транспортування (постачальник), у якому зобов`язаний визначити, зокрема: точку виходу, якої стосується повідомлення; дату припинення транспортування природного газу оператором газотранспортної системи до точки виходу, в якій споживач одержує природний газ, але не раніше строку, визначеного Правилами постачання природного газу; підставу припинення транспортування/постачання природного газу.

В силу п.7 7 розділу Х Кодексу ГТС у разі виникнення випадку, зазначеного в пункті 1 цієї глави, оператор газотранспортної системи надсилає операторам газорозподільної системи, на території ліцензійної діяльності якого знаходяться споживачі відповідного замовника послуг транспортування та/або послуг балансування, повідомлення про припинення подачі природного газу відповідним споживачам.

У даній справі не встановлено на підставі наданих доказів, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про припинення розподілу (постачання) природного газу у спірному періоді для виробників теплової енергії, а відповідач, всупереч цьому, здійснював фактичний розподіл природного газу таким споживачам.

З огляду на недотримання порядку врегулювання негативного місячного небалансу за спірний період вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на балансування у розмірах, заявлених позивачем, є необґрунтованими (аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №906/408/18).

Враховуючи недоведеність позивачем підстав для здійснення коригування вартості вже наданих послуг балансування, невірного застосування коефіцієнту при розрахунку, встановлений нормативними актами обов`язок видати номінації у третьої особи, безпідставне нарахування пені, процентів та втрат від інфляції на борг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо інших аргументів сторін, то вони були досліджені судом та не наводяться у постанові, позаяк Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовити, а рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі №911/1159/18 - залишити без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.07.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко