Постанова

від 30.06.2020 по справі 910/14390/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 910/14390/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Позюбан А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.12.2019 (повний текст складено 18.12.2019)

у справі №910/14390/19 (суддя Джарти В.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛІТЕКС"

до Міністерства оборони України

про внесення змін до договору № 286/3/18/77 від 02.03.2018

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛІТЕКС" (надалі - позивач, ТОВ "МІЛІТЕКС") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міністерство) про внесення змін до договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Позовні вимоги обґрунтовані документально підтвердженими об`єктивними обставинами, які відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для продовження строку виконання зобов`язань по поставці товару та внесення відповідних змін до договору№286/3/18/77 від 02.03.2018.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що визначений законодавством України порядок внесення змін до договору має відбуватися лише за згодою сторін договору, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов, які визначені статтею 652 ЦК України. Так, на переконання відповідача, в даному випадку відсутні одночасно чотири умови, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору.

Позивач звертав увагу суду на те, що всі ризики щодо постачання товару (несвоєчасне постачання, не постачання) це суто власна господарська діяльність ТОВ "МІЛІТЕКС".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 про виправлення описки) у справі №910/14390/19 позов задоволено повністю.

Внесено зміни до п. 1.2 договору №286/3/18/77 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 02.03.2018, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛІТЕКС", шляхом викладення пункту 1.2 договору в наступній редакції:

"Пункт 1.2. Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижченаведеною Специфікацією:

№ з/пНайменування товаруПерелік нормативних документів (стандарти, технічні умови, технічні специфікації, технічні описи), що встановлюють основні вимоги до товаруСтроки (терміни) постачанняЗагальна кількість, яку необхідно постачити (к-тів)Ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант, робіт у місцях вантажен-ня та трансп. витрат (без ПДВ)Ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак) вант, робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) 1Військова уніформа 35811300-5 (Штани вітровологозахисні Зимові (вид 1)Відповідність ТУ 14.1-135-00034022-2016 зі сповіщенням про зміни №3 та відповідність зразку-еталонуДо 30.09.2018 (включно) 5 000 740,35 3 701 750,00 До 15.02.2019 (включно) 5 000 740,35 3 701 750,00 Усього за рік 10 000 740,35 7 403 500,00 Ціна товару без ПДВ 7 403 500,00 крім того, ПДВ 1 480 700,00 Ціна товару з ПДВ 8 884 200,00

Ціна товару з ПДВ складає: 8 884 200, 00 (вісім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.

ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, що не суперечать Технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України".

"В Рознарядці Міністерства оборони України за Специфікацією (Додаток 1 до Договору від 02.03.2018 № 286/3/18/77) в частині визначення строків поставки встановити: строк поставки 5 000 шт. товару "До 30.09.2018 (включно)", строк поставки 5 000 шт товару "До 15.02.2019 (включно)".

Також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Місцевий господарський суд встановивши наявність обставин та умов, що обумовлюють можливість внесення змін до договору відповідно до статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України та пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме збільшення строку постачання товару до 15.02.2019 не суперечить чинному законодавству України та є доцільним та з урахуванням висновків Чернігівської регіональної торгово-промислової палати є обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- підписуючи спірний договір, сторони за взаємною згодою погодили основні (істотні) умови договору, керуючись ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- позивачу було відомо, що кінцевою датою постачання товару є 30.09.2018. Однак, будь-яких зауважень (письмових пропозицій) щодо кінцевої дати постачання товару у позивача не було;

- висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати носить суто рекомендаційний характер, та не може бути обов`язком щодо його виконання для відповідача.

Відповідач наголошує, що у даному випадку, одночасно чотири умови, визначені ст. 652 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору - відсутні.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

18.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору, а саме платіжного доручення №286/3/3620 від 18.12.2019 про сплату 5 766, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у справі №910/14390/19 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, позивач у своєму відзиві зазначає про те, що посилання відповідача на відсутність підтверджуючих документів про поставку товару є помилковим, а твердження останнього про неналежне дослідження стану виконання договору - хибним, оскільки вся замовлена Міністерством продукція була остаточно прийнята без жодних зауважень, а відтак за таких умов, заперечуючи факт виконання спірного договору постачальником, скаржник фактично, вводить суд в оману. Позивач зі свого боку вжив всіх можливих заходів і вчинив всі необхідні та достатні дії спрямовані на своєчасне виконання договору, які полягають в тому, що до укладання договору позивач замовив тканину, а після з`ясування відсутності тканини у єдиного виробника, здійснював пошуки необхідної тканини у інших постачальників, проводив роботи з прискоренням поставки тканини єдиним виробником. Об`єктивні обставини, на які посилається позивач, свідчать про існування необхідності перенесення строків постачання товару за спірним договором, в частині постачання 5000 одиниць товару.

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що доказами існування документально підтверджених об`єктивних обставин є первинні документи, зокрема, листування сторін з приводу тканини, видаткові накладні на одержання тканини. Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 02.11.2018 є документом, який на підставі зазначених вище первинних документів, дає оцінку підтверджених ними обставин, та на підставі цього містить висновок щодо причини унеможливлення своєчасного виконання зобов`язань, дає правову кваліфікацію таких причин, встановлює відсутність вини позивача у їх виникненні, встановлює правову можливість сторін за таких обставин на внесення змін до договору в частині строків поставки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 розгляд справи №910/14390/19 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 призначено на 24.03.2020 .

Згідно Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №910/14390/19, що розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, призначений на 24.03.2020 - не відбудеться. Про дату і час розгляду справи №910/14390/19 у судовому засіданні учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 повідомлено учасників справи №910/14390/19, що розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 відбудеться у відкритому судовому засіданні 14.05.2020.

13.05.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з продовженням дії виключних обставин, спричиненими введенням на всій території України карантину, та пов`язаними із ним обмежувальними заходами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №910/14390/19 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України відкладено на 30.06.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

30.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване необхідністю для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи новому повноважному представнику позивача.

У судове засідання 30.06.2020 з`явився представник відповідача. Позивач у судове засідання представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів у судовому засіданні 30.06.2020 вирішила відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Також суд апеляційної інстанції враховує ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, якою доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті спору.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене та те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Так, у судовому засіданні 30.06.2020 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 30.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 02.03.2018 між Міністерством оборони України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛІТЕКС" (надалі - постачальник) укладений договір №286/3/18/77 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (3581) (лот 6. Військова уніформа 35811300-5 (Штани вітровологозахисні зимові (вид 1)) далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до змісту пункту 1.2 Договору, строк поставки товару сторонами був визначений до 30.09.2018 (включно).

Згідно із пунктом 1.3 Договору постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби для виготовлення товару.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 Договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору ( п.1.2.). Місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Тилу Збройних Сил України (далі - одержувачі Замовника) згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною Договору, з обов`язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Поставку товару одержувачам замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник. Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що ціна цього договору становить: 8 884 200, 00 грн, у тому числі ПДВ 1 480 700, 00 грн (за загальним фондом).

Згідно пунктів 4.1.-4.2. Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника.

Пунктом 10.1 Договору унормовано, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Вказаний пункт у редакції додаткової угоди № 1 від 20.12.2018.

Пунктом 11.5 Договору встановлено, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод (крім випадків передбачених пунктом 6.4.2 договору), які будуть додаватися до тексту договору як невід`ємні його частини.

Додатком 1 до Договору сторонами підписано Рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, якою визначено строки поставки партій товару.

Додатком 2 до Договору сторонами було підписано Ростовку Міністерства оборони України за Специфікацією, у якій визначено розміри індивідуального обмундирування, яке поставляється за договором.

05.03.2018 ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" (у відповідь на лист ТОВ "МІЛІТЕКС" від 27.02.2018) повідомив позивача про те, що на території України комбінат є єдиним виробником тканини та цілої низки інших тканин, а зважаючи на різке збільшення завантаженості комбінату протягом останнього періоду та відсутність складських залишків, ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" не зможе виконати замовлення у визначені строки в повному обсязі. Тканина в кількості 13200 м.п. виявилась в наявності, а решта тканини в кількості 13200 м.п. може бути виготовлена, пофарбована та поставлена протягом 4 місяців через уповноважене підприємство ПП "Проспер".

Зважаючи на таку відповідь та усвідомлюючи, що поставка лише половини необхідної кількості тканини через 4 місяці призведе до зриву строків постачання готової продукції Міністерству оборони України, ТОВ "МІЛІТЕКС" негайно звернулось до підприємства, яке могло мати у своєму розпорядженні необхідну для виготовлення штанів тканину - ТОВ "ТЕКСІКА" з листом від 07.03.2018 та просило поставити тканину арт. 2701 плащову набивну ВСТ (кол.147) в кількості 13200 м.п. виробництва ПрАТ "ЧШК" або її аналог, що відповідав би ТУ 14.1-135-00034022-2016 зі сповіщенням про зміни №3.

ТОВ "ТЕКСІКА" листом від 21.03.2018 повідомило, що вказана тканина наразі відсутня у продажу, а її аналоги можуть бути запропоновані до продажу у другому півріччі цього року лише після стовідсоткової передплати.

З метою пришвидшення постачання тканини її виробником (ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат") ТОВ "МІЛІТЕКС" скерувало лист від 30.03.2018, в якому порушило питання щодо пришвидшення поставки.

У відповідь листом від 11.04.2018 ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" повідомило, що можливість здійснити постачання раніше липня 2018 відсутня.

Враховуючи відсутність будь-яких інших варіантів одержання необхідної для виготовлення штанів тканини, ТОВ "МІЛІТЕКС" об`єктивно було вимушено очікувати на тканину в необхідній кількості.

Лише 18.07.2018 ТОВ "МІЛІТЕКС" одержало від ПП "ПРОСПЕР" за видатковою накладною тканину арт. 2701 плащову набивну ВСТ (кол.147) виробництва ПрАТ "ЧШК".

Водночас, постачання перших 5000 шт. штанів, на виготовлення яких тканина у ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" виявилась в наявності згідно листа від 05.03.2018, було здійснено в межах строку поставки визначеного договором, що підтверджується видатковою накладною №15 від 26.09.2018 з актом приймального контролю якості №1 від 26.09.2018 та видатковою накладною № 16 від 28.09.2018 з актом приймального контролю якості № 2 від 28.09.2018.

Поставка відповідачу товару відбулась у грудні 2018 року, що підтверджується видатковою накладною №17 від 17.12.2019 та актом приймального контролю за якістю №3 від 14.12.2018 про передачу позивачем і отримання відповідачем 5 000 одиниць товару.

Також в підтвердження неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач посилається на Висновок №ЧК-769 від 02.11.2018 Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати щодо виникнення обставин, які спричинили продовження строку виконання позивачем зобов`язань за договором №286/3/18/77 від 02.03.2018.

Листом від 18.01.2019 за вих. №05 позивач направив відповідачу зазначений висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати та проект додаткової угоди щодо зміни строку поставки товару у кількості 5000 одиниць до 15.02.2019 (включно).

Однак, відповідач відповіді на зазначений вище лист позивача не надав, проект додаткової угоди не підписав, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд внести зміни до договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 в частині визначення строків поставки, встановивши строк поставки товару "До 15.02.2019 (включно)".

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою, спірний Договір є договором поставки, відповідно між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання положеннями Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" та Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 183 ГК України укладання сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку передбаченому статті 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Згідно зі статті 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарського договору шляхом надання однією із сторін проекту договору іншій стороні.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 5 статті 1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг регулюються виключно цим Законом та/або Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", крім випадків, передбачених цим Законом, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно норми щодо внесення змін до цього Закону та/або до Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Згідно частини 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

Як зазначалось вище, позивач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку відповідачу товару - військова уніформа 35811300-5 (штани вітровологозахисні зимові) у строк до 30.09.2018 включно.

Однак, в подальшому, у зв`язку із настанням документально об`єктивних обставин, листом (вих. №05 від 18.01.2019) позивач просив відповідача перенести строк поставки продукції за Договором на 138 календарних днів.

На підтвердження неможливості своєчасного здійснення взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач посилався на Висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати, який також було надано відповідачу разом із згаданим листом. Проте відповідач відповіді на зазначений вище лист позивача не надав, проект Додаткової угоди не підписав.

Пунктом 8.5 Договору встановлено, що продовження строку (терміну) виконання зобов`язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б Договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 8.6 Договору).

Згідно частини 1 пункту 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України (пункт 2 статті 11 вказаного Закону).

З огляду на наведене, Чернігівська регіональна Торгово-промислова палата у відповідності до Закону України "Про торгово-промислові палати в України" може надавати висновки щодо істотної зміни обставин.

Вищезгаданими приписами Закону України "Про торгово-промислові палати в України", встановлена можливість Чернігівської торгово-промислової палати видавати висновки про істотну зміну обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків сторонами за договором.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження існування документально підтверджених об`єктивних обставин позивач звертався до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Розглянувши зазначений запит позивача Чернігівська регіональна торгово-промислова палата надала Висновок про виникнення і існування документально підтверджених об`єктивних обставин №ЧК-769 від 02.11.2019, що міститься в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 62-65).

У зазначеному висновку, Чернігівська регіональна торгово-промислова палата дійшла наступного:

- унеможливлення виконання зобов`язань, передбачених умовами договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 спричинене внаслідок документально підтверджених об`єктивних обставин, а саме: відсутності необхідної для виготовлення товару тканини з 02.03.2018 по 18.07.2018, тобто 138 календарних днів;

- ці документально підтверджені об`єктивні обставини мають невідворотний характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань та дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" і свідчать про прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом унеможливлення виконання зобов`язань за договором про поставку товару у загальній кількості 5000 шт товару в строк до 30.09.2018.

- такі документально підтверджені об`єктивні обставини, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань щодо передання товару, згідно з положеннями статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" зумовлюють право сторін за договором вимагати перегляду та внесення змін до договору, зокрема надає право Товариству з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" вимагати відстрочення поставки та встановлення його після 30.09.2018, щодо допоставки 5000 штук товару, а у разі недосягнення згоди між сторонами щодо приведення договору у відповідність з документально підтвердженими обставинами, договір може бути змінений за рішенням суду.

Враховуючи визначені сторонами умови договору, оцінивши зазначений висновок, суд першої інстанції обгрунтовано прийняв його як належний та допустимий доказ у розумінні статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, який документально підтверджує наявність об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань щодо передання товару.

З огляду на наведене вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропоновані позивачем зміни до договору, а саме збільшення строку постачання товару до 15.02.2019 не суперечить чинному законодавству України та є доцільним та з урахуванням висновків Чернігівської регіональної торгово-промислової палати є обґрунтованими.

Порядок зміни господарського договору врегульовано ст. 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється всього того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, відповідно до вище наведених норм, чинне законодавство дозволяє вносити зміни в договір за умови наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку за взаємною згодою сторін, так і за рішенням суду (частина 2 статті 651 ЦК України).

З огляду на наведене та наявний в матеріалах справи висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-769 від 02.11.2018, листування сторін з приводу тканини, видаткові накладні на одержання тканини, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду про наявність істотної зміни обставин, які виникли після укладення Договору та суттєво впливають на можливість виконання постачальником (ТОВ "Мілітекс") обов`язків за Договором.

Таким чином, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок документально підтверджених об`єктивних обставин (відсутність необхідної для виготовлення товару тканини виробництва ПрАТ "ЧШК" з 02.03.2018 по 18.07.2018), які впливають на можливість виконання позивачем як постачальником товару обов`язків за Договором, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність обставин та умов, що обумовлюють можливість внесення змін до договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України та пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже наявність підстав для внесення змін до Договору та продовження строків поставки, оскільки непередбачений випадок на виробництві виробника товару (відсутність товару) та як наслідок, затримка поставки товару не залежали від позивача та призвели до порушення його майнових інтересів.

При цьому, вищезазначена зміна обставин мала місце після укладення Договору, усунення такої обставини не залежало від позивача, а виконання умов Договору на існуючих на даний час умовах щодо строків поставки порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє ТОВ "Мілітекс" того, на що воно розраховувало при укладенні Договору (визначена договором відповідальність позивача у вигляді сплати штрафних санкцій, отримання прибутку, оплати за своєчасно поставлений товар). Разом з цим, покладення на позивача ризику настання непередбаченого випадку на виробництві виробника товару та як наслідок, затримки поставки товару не узгоджуються із такими засадами цивільного законодавства як справедливість та розумність.

За встановлених обставин, посилання відповідача (скаржника) на недоведеність позивачем наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, відтак запропоновані позивачем зміни до Договору, а саме, збільшення строку постачання товару не суперечать чинному законодавству України та є доцільними з врахуванням висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-769 від 02.11.2018.

При цьому, закінчення строків виконання зобов`язань не позбавляє позивача права на внесення змін до Договору, оскільки така зміна передбачена приписами статей 651 ЦК України й позивач звернувся з даним позовом до суду в межах строку Договору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду про наявність правових підстав для внесення змін до Договору шляхом викладення пункту 1.2 Договору в редакції позивача, та погоджується з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду як такими, що є доведеними і підтвердженими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Міністерства оборони України - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (Міністерство оборони України).

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/14390/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Міністерством оборони України.

4. Матеріали справи №910/14390/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 06.07.2020