Рішення

від 02.07.2020 по справі 905/947/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2020 Справа № 905/947/20

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сота Груп (юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Широкий, будинок 7; адреса для листування: 61000, місто Харків, вулиця Державінська, будинок 2, офіс 39; код ЄДРПОУ 39360937)

до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ (85001, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Київська, будинок 1; код ЄДРПОУ 00176472)

про стягнення 56 529,85 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явились

від відповідача : не з`явились

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю Сота Груп звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ про стягнення 56 529,85 гривень, з яких: 52 896,00 гривень заборгованість, 2 644,80 гривень пені, 726,05 гривень 3% річних, 263,00 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №1751-ЦД від 01.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, а також позивачем нараховано пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/947/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 04.06.2020, встановлено строк сторонам для подання до суду заяв по суті справи, доказів, які мають значення для вирішення справи по суті. Позивачу встановлено строк для надання суду документів.

На виконання ухвали суду від 20.05.2020 представник позивача через канцелярію суду 04.06.2020 надав заяву, що містить пояснення щодо поставки продукції за видатковою накладною №175 від 22.10.2019 в обсязі більшому ніж передбачено у Специфікації від 01.02.2018 до договору поставки №1751-ЦД від 01.02.2018, а також належним чином засвідчену копію довіреності №402 від 21.10.2019, видану на ім`я Димарьової І.М. (особи, яка здійснювала приймання продукції за видатковою накладною №175 від 22.10.2019).

За результатами судового засідання 04.06.2020, враховуючи неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні, введення на території України карантину, з метою забезпечення процесуальних прав сторін, судом продовжено сторонам строк для надання суду заяв по суті справи, доказів та відкладено судове засідання на 02.07.2020.

Від представника позивача 30.06.2020 надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів, а саме копії претензії від 23.03.2020 з доказами її направлення відповідачеві.

У судове засідання 02.07.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Ухвали Господарського суду Донецької області від 20.05.2020 та 04.06.2020, які направлялись на юридичну адресу відповідача, вручені уповноваженому представнику останнього 28.05.2020 та 11.06.2020 відповідно.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

01 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сота Груп (далі - Постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Добропільська ЦЗФ (далі - Покупець, відповідач) укладено договір поставки №1751-ЦД, відповідно до пунктів 1.1.-1.2. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому - Продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними показниками, узгодженими сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід`ємними частинами до цього договору, а Покупець - прийняти і оплатити поставлену у його власність Продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п.4.1. договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у Специфікаціях до даного договору.

Загальна ціна договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід`ємною частиною договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої Продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, обраховується пропорційно кількості фактично поставленої Продукції із розрахунку її вартості, узгодженої у відповідних Специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки Продукції становить +/- 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних Специфікаціях до договору (п.5.1. договору).

Ціни на Продукцію, що поставляється, за приписами п.5.2. договору визначаються сторонами у відповідних Специфікаціях до договору.

Розрахунки за поставлену Продукцію за даним договором здійснюються Покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника на 30-й календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого Покупцем рахунка і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Покупця (п.5.4. договору).

Пунктом 6.8. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості своєчасно не оплаченої Продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої Продукції.

У відповідності до п.8.1. цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2019 включно.

У Специфікації від 03.10.2019 до договору сторони погодили поставку Продукції на загальну суму 41 040,00 гривень.

Вказаний договір та Специфікація підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст.174 ГК України).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору та Специфікації б/н від 03.10.2019, позивачем було здійснено поставку на загальну суму 52 896,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №175 від 22.10.2019.

З боку відповідача продукцію за видатковою накладною №175 від 22.10.2019 отримано Димарьовою І.М. за довіреністю №402 від 21.10.2019.

Згідно вказаної довіреності ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ уповноважило Димарьову І.М. на отримання від ТОВ Сота Груп цінностей за договором №1751-ЦД від 01.02.2018.

Оплата поставленої продукції мала бути проведена відповідачем у відповідності з п.5.4. договору - 21.11.2019.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати отриманої продукції, позивачем була направлена претензія б/н від 23.03.2020 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 56 071,21 гривень, яка складається з суми основної заборгованості та 3% річних, а також про засвідчення Акту звірки взаємних розрахунків, яких надсилався разом з претензією.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Доказів оплати поставленої продукції в сумі 52 896,00 гривень на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача.

За несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2 644,80 гривень за період з 24.11.2019 по 08.05.2020.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.8. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості своєчасно не оплаченої Продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої Продукції.

Як вже зазначалось, оплата поставленої продукції мала бути проведена відповідачем у відповідності з п.5.4. договору - 21.11.2019.

Отже прострочення виконання настало з 22.11.2019.

Перевіривши розрахунок позивача судом встановлено, що він є арифметично вірним, враховуючи визначене сторонами обмеження у п.6.8. договору - не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої Продукції, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також, окрім суми основної заборгованості, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 726,05 гривень за період з 24.11.2019 по 08.05.2020, а також інфляційні втрати за період грудень 2019 року - березень 2020 року в розмірі 263,00 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним.

За перерахунком суду розмір 3% річних за період з 24.11.2019 по 08.05.2020, що підлягає стягненню з відповідача, становить 724,52 гривень .

Розрахунок позивача в частині інфляційних втрат судом визнано методологічно та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з 2 102,00 гривень судового збору та 7 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ;

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем до ухвалення судового рішення у даній справі подано докази, що підтверджують надання правової допомоги у розмірі 7 000,00 гривень.

Так, заявником надано копію договору №24 про надання юридичних (адвокатських) послуг від 18.03.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням Femida та Товариством з обмеженою відповідальністю Сота Груп , за умовами п.1.1якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту юридичні (адвокатські) послуги в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а саме: захист прав та представництво інтересів Клієнта у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах - в судах всіх рівнів та юрисдикцій, в органах досудового слідства та прокуратурі, перед іншими органами, установами, організаціями незалежно від форм власності, з усіма правами відповідної сторони, учасника, особи, права якої зачіпаються або можуть бути зачепленими - без обмежень та застережень до повноважень.

Предметом даного договору є стягнення заборгованості за договором №1751-ЦД від 01.02.2018.

Юридичні (адвокатські) послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує по факту наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання суми зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг). Сума договору становитиме суму всіх актів (п. 4.1. договору).

Згідно з п.7.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання та укладений на строк до 18.03.2023.

На виконання умов договору Адвокатським об`єднанням надано, а позивачем прийнято юридичні (адвокатські) послуги на суму 7 000,00 гривень, які були оплачені платіжними дорученнями №20 від 19.03.2020 та №52 від 05.05.2020.

Враховуючи обґрунтованість, доведеність обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості в розмірі 7 000,00 гривень, що були понесені позивачем за надання юридичних послуг (правової допомоги), такі витрати підлягають покладенню на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 185, 191, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сота Груп до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ про стягнення 56 529,85 гривень, з яких: 52 896,00 гривень заборгованість, 2 644,80 гривень пені, 726,05 гривень 3% річних, 263,00 гривень інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ (85001, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Київська, будинок 1; код ЄДРПОУ 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сота Груп (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Широкий, будинок 7; код ЄДРПОУ 39360937) 52 896,00 гривень заборгованості, 2 644,80 гривень пені, 724,52 гривень 3% річних, 263,00 гривень інфляційних втрат, а також 2 102,00 гривень судового збору, 7 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1,53 гривень 3% річних - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суд доводить до відома учасників справи, що враховуючи зміни до прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, які були внесенні Законом №540-ІX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею, зокрема, 256 продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 02.07.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Сота Груп (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Широкий, будинок 7; код ЄДРПОУ 39360937)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство ДТЕК Добропільська ЦЗФ (85001, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Київська, будинок 1; код ЄДРПОУ 00176472)

Суддя С.М. Фурсова