Рішення

від 01.07.2020 по справі 909/142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/142/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хміль України",

вул. Шевченка, буд.35-а, м. Житомир, 10008;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуш Бровар Дистриб"юшен"

в особі Калуської філії ТОВ "Калуш Бровар Дистриб"юшен",

вул. Грушевського, буд. 89 А, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300;

про стягнення 338 702,10грн, з яких: 327 960,00грн - основний борг, 8 057,05грн - 3% річних, 2 685,05грн - інфляційні втрати.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хміль України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуш Бровар Дистриб"юшен" в особі Калуської філії ТОВ "Калуш Бровар Дистриб"юшен" про стягнення 338 702,10грн, з яких: 327 960,00грн - основний борг, 8 057,05грн - 3% річних, 2 685,05грн - інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов"язання з оплати вартості поставленого товару по видаткових накладних №59 від 16.04.2019, №60 від 18.04.2019, №61 від 08.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.06.2020. Однак адресував суду заяву вх№7973/20 від 30.06.2020 про розгляд спору без участі позивача. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання з оплати повної вартості поставленого товару по видаткових накладних №59 від 16.04.2019, №60 від 18.04.2019, №61 від 08.05.2019 в сумі 327 960,00грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того через прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просить суд покласти на відповідача додаткові юридичні обов"язки обумовлені приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 8 057,05грн - 3% річних, 2 685,05грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивує приписами статей 173, 175, 174, 180, 181, 193, 198, 216, 218 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.06.2020 про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.06.2020. Однак адресував суду клопотання б/н (вх№8014/20) від 30.06.2020, в якому з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, просить суд відкласти розгляд справи до закінчення строку дії карантину, продовженого рішенням Уряду до 31.07.2020.

При розгляді клопотання відповідача про відкладення розгляду судом встановлено відсутність правових підстав для його задоволення. Судом взято до уваги те, що провадження у справі відкрито 25.02.2020 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 календарних днів з дня вручення ухвали від 25.02.2020, який з урахуванням дати повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення - 03.03.2020 сплив - 19.03.2020, і продовженню на період дії карантину на підставі пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України - не підлягає, позаяк Закон України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020, тай з рештою відповідач не посилається на неможливість подання відзиву на позов в період дії карантину та не просить суд його продовжити.

За таких обставин зважаючи на те, що відповідач своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву, як і будь-яких доказів в підтвердження заперечень проти позову суду не подав; що провадження у справі відкрито 25.02.2020, а розгляд справи уже відкладався у зв`язку з установленням постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 на усій території України карантину; що ухвалою суду від 03.06.2020 явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою; що приписами частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України надано можливість відповідачу брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; що постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" №392 від 20.05.2020 запроваджено поетапне послаблення протиепідемічних заходів і на території Івано-Франківської області здійснюється поетапне послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 4 цієї Постанови; що згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається - суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання. Саме лише посилання відповідача на установлення постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020 на усій території України карантину, за відсутності інших об`єктивних обставин, в т. ч. обумовлених частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хміль України" поставив, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калуш Бровар Дистриб"юшен" філія ТОВ "Калуш Бровар Дистриб"юшен" прийняв товар (гранули хмелю сорту Слов"янка) на загальну суму 372 960,00грн, при цьому підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою видаткові накладні №59 від 16.04.2019, №60 від 18.04.2019, №61 від 08.05.2019 (а.с.9-11).

Виставлені позивачем рахунки на оплату поставленого товару №44 від 16.04.2019, №45 від 18.04.2019, №46 від 08.05.2019 відповідач сплатив частково в сумі 45 000,00грн (виписки АТ "Укрексімбанк" від 13.06.2019, 08.07.2019, 03.10.2019, а.с.15-17).

Позивач звертався до відповідача вимогою №139/10 від 07.10.2019 про сплату повної вартості поставленого товару (а.с.18-19). У відповіді №10-10/19 від 10.10.2019 (а.с.20) відповідач вказує на фінансові труднощі та гарантує позивачу повне погашення боргу в строк до 31.12.2019.

Проте доказів здійснення розрахунку за отриманий товар в сумі 327 960,00грн - відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку несплаченої в повному обсязі вартості поставленого товару в розмірі 327 960,00грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов"язання обумовлених приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 8 057,05грн - 3% річних, 2 685,05грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та

скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Вірогідно в цьому спірному випадку, як поведінка сторін, так і вчинені ними дії надають суду підстави для висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

В свою чергу зобов"язання покупця зі сплати продавцеві повної ціни переданого товару визначено частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України.

Термін виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі- продажу, встановлений спеціальною нормою права частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Беручи до уваги те, що строк оплати за поставлений товар сторонами ні у видаткових накладних №59 від 16.04.2019, №60 від 18.04.2019, №61 від 08.05.2019, ні у рахунках на оплату №44 від 16.04.2019, №45 від 18.04.2019, №46 від 08.05.2019 не встановлено, то за переконанням суду згідно з приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання свого зобов"язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення 327 960,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу за порушення виконання грошового зобов"язання 8 057,05грн - 3% річних, 2 685,05грн - інфляційних втрат

за період вказаний у розрахунку (а.с.3), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обумовлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином на основі вище сказаного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 202, 205, 509, 525, 526, 610-612, 625, 626, 655, 664, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 181, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хміль України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуш Бровар Дистриб"юшен" в особі Калуської філії ТОВ "Калуш Бровар Дистриб"юшен" про стягнення 338 702,10грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуш Бровар Дистриб"юшен"

в особі Калуської філії ТОВ "Калуш Бровар Дистриб"юшен", вул. Грушевського, буд. 89 А, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 39817545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хміль України", вул. Шевченка, буд.35-а, м. Житомир, 10008 (ідентифікаційний код 41823322) 327 960,00грн (триста двадцять сім тисяч дев"ятсот шістдесят грн 00коп.) - заборгованості, 8 057,05грн (вісім тисяч п"ятдесят сім грн 05коп.) - 3% річних, 2 685,05грн (дві тисячі шістсот вісімдесят п"ять грн 05 коп.) - інфляційних втрат, 5 080,53грн (п"ять тисяч вісімдесят грн 53 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 06.07.2020

Суддя С.Кобецька