Рішення

від 02.07.2020 по справі 909/336/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/336/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд.6,м. Київ,01601;

до відповідача: Державного підприємства "Теплокомуненерго",

вул.Хомишина, буд.21,смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701;

про стягнення 3 038,03грн, з яких: 864,72грн - 3% річних, 2 173,31грн - інфляційні втрати.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Теплокомуненерго" 3 038,03грн, з яких: 864,72грн - 3% річних, 2 173,31грн - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання за договором постачання природного газу №5001/1617-ТЕ-15 від 23.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.06.2020. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов"язання обумовленого пунктом 6.1. договору постачання природного газу №5001/1617-ТЕ-15 від 23.08.2016, у зв"язку з чим, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 864,72грн - 3% річних, 2 173,31грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивує приписами статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.06.2020. Будь-яких клопотань, заяв, пояснень, як і заперечень в спростування заявлених позовних вимог в т.ч. контррозрахунку заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат - відповідач суду не подав.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Теплокомуненерго"(споживач/відповідач) укладено договір постачання природного газу №5001/1617-ТЕ-15 від 23.08.2016 з додатковою угодою №1 від 23.01.2017. Згідно умов цього договору постачальник постачає споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач приймає, оплачує цей природний газ та використовує його виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1., 1.2. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з актів приймання - передачі (а.с.25-30) позивач поставив відповідачу у жовтні 2016 - березні 2017 року природний газ на загальну суму 957 890,08грн.

Матеріали справи містять виписку АТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з ДП "Теплокомуненерго" в період з 01.09.2016 по 31.08.2018 (а.с.32) з якої вбачається, що відповідачем 29.06.2017 в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 957 890,08грн, проте з порушенням строку проведення оплати обумовленого пунктом 6.1. договору.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов`язання обумовлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 864,72грн - 3% річних, 2 173,31грн - інфляційних втрат.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір постачання природного газу №5001/1617-ТЕ-15 від 23.08.2016 з додатковою угодою №1 від 23.01.2017 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання 864,72грн - 3% річних, 2 173,31грн - інфляційних втрат, за період вказаний у розрахунку (а.с.11-13), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахування вище сказаного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення 3 038,03грн - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Теплокомуненерго", вул.Хомишина, буд.21, смт. Богородчани, Івано-Франківська область,77701 (ідентифікаційний код 22168970) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 864,72грн (вісімсот шістдесят чотири грн 72коп.) - 3% річних, 2 173,31грн (дві тисячі сто сімдесят три грн 31коп.) - інфляційних втрат, 2 102,00грн (дві тисячі сто дві грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 06.07.2020

Суддя С.Кобецька