Рішення

від 06.07.2020 по справі 910/850/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2020Справа № 910/850/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМІСТО"

(04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, оф. прим. 34; ідентифікаційний код: 35429115)

про стягнення 240 420,65 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМІСТО" (далі - відповідач) про стягнення 240 420,65 грн, з яких 209 981,56 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 21 751,01 грн пені, 4 583,06 грн інфляційних втрат та 4 105,02 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за Договором забезпечення постачання теплової енергії № 721390 від 01.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали.

03.02.2020 (у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 35429115) є: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, оф. прим. 34.

На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

18.03.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпеля за 14.03.2020 не вручене під час доставки відповідачу та повернуто до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк, зокрема, судового розгляду справи продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Енергопостачальна організація, сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОМІСТО" (далі - сторона-2, відповідач) було укладено Договір забезпечення постачання теплової енергії №721390 (далі - Договір), предметом якого, відповідно до пункту 1 Договору, є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, в експлуатації, на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 (далі - теплове обладнання сторони-2) відповідно до Додатку № 5 до Договору на потреби об`єкту по вул. Невська, 2Л, 4Г опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

За умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору сторона-1 зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 Договору сторона-2 зобов`язується дотримуватись умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатках №1 та №4 до Договору. Дотримувати норми витоку мережної води, зазначеної в Додатку №1 до Договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій особі (пункт 8.1 Договору).

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили орієнтовні обсяги теплової енергії сторони-2: 290,76 Гкал/рік, орієнтовна вартість теплової енергії на поточний рік, відповідно до діючих тарифів, на момент укладення Договору разом з ПДВ становить 383 084,44 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 Додатку № 3 до Договору розрахунки зі стороною-2 за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ на рівні 1 097,94 грн/Гкал. У разі зміни тарифів розрахунки зі Стороною-2 за теплову енергію здійснюються за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Згідно з пунктом 1 Додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 30/вих-721390 від 16.07.2019 щодо сплати заборгованості в розмірі 151 526,86 грн, станом на 01.07.2019 (докази отримання претензії відповідачем містяться у матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивачем було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання, внаслідок чого за період з листопада 2018 по грудень 2019 у відповідача виникла заборгованість за Договором в розмірі 209 981,56 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 751,01 грн пені, 4 583,06 грн інфляційних втрат та 4 105,02 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки теплової енергії за Договором відповідачу позивачем надано облікові картки та акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2018 по грудень 2019.

Водночас, як встановлено судом, акти приймання-передавання товарної продукції за вказаний період не підписані відповідачем.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з постачання теплової енергії.

За умовами п. 3 Додатку № 4 до Договору сторона-2 щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки сторона-2 повертає в Центр обслуговування клієнтів), акт виконаних робіт.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем п. 3 Додатку № 4 до Договору щодо отримання у позивача вказаних вище документів, зокрема, актів приймання-передавання товарної продукції за спірний період, як і доказів на спростування факту та/або обсягів постачання позивачем теплової енергії відповідачу.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 2 Додатку № 4 до Договору обов`язок відповідача щодо оплати вартості фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді мав бути виконаний відповідачем у строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав і зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії з 16 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, є простроченими.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача, відповідно до наданої позивачем Довідки про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплоенергію ТОВ "ЕКОМІСТО" за період: листопад 2018 - грудень 2019, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 209 981,56 грн.

При цьому, як вбачається із вказаної Довідки, вартість поставленої позивачем у жовтні 2019 теплової енергії відповідачу складає 1 884,83 грн.

Втім, будь-яких доказів на підтвердження постачання відповідачу теплової енергії у жовтні 2019 на суму 1 884,83 грн позивачем не надано.

З урахуванням викладеного, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження постачання позивачем теплової енергії відповідачу в жовтні 2019, суд приходить до висновку про те, що нарахування позивачем плати за спожиту теплову енергію в сумі 1 884,83 грн є безпідставним.

Відтак, заборгованість відповідача за Договором підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами частково, а саме в розмірі 208 096,73 грн, вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано, доказів оплати заборгованості відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 208 096,73 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 751,01 грн пені, 4 583,06 грн інфляційних втрат та 4 105,02 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6 Додатку № 4 до Договору стороні-2 на суму боргу на початок розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, позивачем було здійснено нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, а також враховано встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період її нарахування.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за періоди: листопад 2018 - березень 2019 та листопад 2019 - грудень 2019 за заявлений позивачем період, суд встановив, що він відповідає умовам Договору та вищевказаним нормам законодавства України, відтак обґрунтованою є пеня в загальному розмірі 21 681,29 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 69,71 грн, нарахованої на заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 884,83 грн, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки ця вимога є похідною від основної вимоги, яка, як зазначалось вище, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом перевірено розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат та встановлено, що він не відповідає умовам Договору, оскільки позивачем було неправомірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, починаючи з першого числа місяця, наступного за розрахунковим, тоді як зобов`язання відповідача є простроченими з 16 числа, наступного за розрахунковим, відтак, зважаючи на вищевказані положення законодавства України до розрахунку інфляційних витрат мають враховуватись індекси інфляції, починаючи з наступного місяця.

Так, на суму заборгованості 18 882,85 грн за період з 16.12.2018 по 31.12.2019, за розрахунком суду, інфляційні втрати складають 765,46 грн; на суму заборгованості 29 919,20 грн за період з 16.01.2019 по 31.12.2019 - 904,60 грн; на суму заборгованості 38 623,62 грн за період з 16.02.2019 по 31.12.2019 - 969,81 грн; на суму заборгованості 32 843,22 грн за період з 16.03.2019 по 31.12.2019 - 524,36 грн; на суму заборгованості 31 257,97 грн за період з 16.04.2019 по 31.12.2019 - 184,63 грн.

Нарахування позивачем інфляційних втрат на заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 884,83 грн, вимоги про стягнення якої з відповідача визнано судом необґрунтованими, є також безпідставними, оскільки ці вимоги є похідними від основної вимоги. Крім того, протягом періоду нарахування інфляційних втрат за заявлений позивачем період індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за період: листопад 2019 - грудень 2019, суд зазначає, що за заявлений позивачем період (16.12.2019 - 31.12.2019) індекс інфляції становив 1,000, тобто за листопад 2019 не відбулось інфляційного збільшення боргу, а за грудень 2019 у межах заявленого позивачем періоду нарахування інфляційних втрат у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

З огляду на викладене, за розрахунком суду, загальний розмір інфляційних втрат складає 3 348,86 грн.

Розрахунок позивача по нарахуванню 3 % річних суд також визнає таким, що суперечить умовам Договору та нормам чинного законодавства України, оскільки позивачем було невірно визначено періоди нарахування 3 % річних, відтак суд проводить власний розрахунок 3 % річних.

Так, на суму заборгованості 18 882,85 грн за період з 16.12.2018 по 31.12.2019, за розрахунком суду, розмір 3 % річних складає 591,32 грн; на суму заборгованості 29 919,20 грн за період з 16.01.2019 по 31.12.2019 - 860,69 грн; на суму заборгованості 38 623,62 грн за період з 16.02.2019 по 31.12.2019 - 1 012,68 грн; на суму заборгованості 32 843,22 грн за період з 16.03.2019 по 31.12.2019 - 785,54 грн; на суму заборгованості 31 257,97 грн за період з 16.04.2019 по 31.12.2019 - 667,98 грн; на суму заборгованості 29 617,54 грн за період з 16.12.2019 по 31.12.2019 - 38,95 грн.

Нарахування позивачем 3 % річних на заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 884,83 грн, вимоги про стягнення якої з відповідача визнано судом необґрунтованими, є також безпідставними, оскільки ці вимоги є похідними від основної вимоги, а за грудень 2019 у межах заявленого позивачем періоду нарахування 3 % річних у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Таким чином, обґрунтованими є 3 % річних в розмірі 3 957,16 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 208 096,73 грн основного боргу, 21 681,29 грн пені, 3 348,86 грн інфляційних втрат та 3 957,16 грн 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 3 556,26 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат позивача по сплаті судового збору, в зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОМІСТО" (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/4, оф. прим. 34; ідентифікаційний код: 35429115) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 208 096 (двісті вісім тисяч дев`яносто шість) грн 73 коп. основного боргу, 21 681 (двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 29 коп. пені, 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн 86 коп. інфляційних втрат, 3 957 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 16 коп. 3 % річних та 3 556 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 26 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 50,05 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.07.2020

Суддя О.В. Нечай