Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/5062/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/5062/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Систем Груп" доПриватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" простягнення 791215,16 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаШапошніков І.Б., ордер серії КС №680417 від 08.04.2020; від відповідачаКащенко М.Ю., ордер серії СВ №1002893 від 07.05.2020;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Систем Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" 791215,16 грн, з яких: 725619,84 грн основного боргу, 7275,02 грн 3% річних, 56269,07 грн пені та 2051,24 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №12/11-01 від 12.11.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2019 відкрито провадження у справі №910/5062/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2019; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

02.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, навів свої заперечення щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити належний до сплати розмір пені на 50%.

10.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з повною оплатою відповідачем суми основного боргу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Систем Груп" просило суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9587,09 грн, 69628,55 грн пені, 14561,16 грн інфляційних втрат та заява щодо подання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення у розглядуваній справі.

10.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.06.2020 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.06.2020.

18.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву.

22.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов, заперечив.

23.06.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява щодо врахування витрат на правничу допомогу адвоката у складі судових витрат.

24.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2020 зменшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Крім того представник позивача надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами у зв`язку з наданням правової (правничої) допомоги станом на 24.06.2020.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2020 просив суд зменшити належну до сплати суму пені з підстав, наведених у відзиві, а також зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги.

В судовому засіданні 24.06.2020 з огляду на подання представниками сторін заяви в порядку ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 24.06.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

12.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Систем Груп" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару №12/11-01 (договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця олію соняшникову, нерафіновану, невиморожену першого ґатунку, (пресова) далі по тексту - товар, відповідно до специфікації (ій), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, товар поставляється партіями, найменування товару, умови поставки, кількість, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, кожної партії, вказуються в специфікаціях до цього договору, які набирають чинності з моменту підписання обома сторонами, і є його невід`ємною частиною.

Згідно п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару відповідно до всіх специфікацій, підписаних сторонами відповідно до умов цього договору. Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів після поставки товару покупцю (якщо інше не визначено у відповідній специфікації) та підтвердження покупцем якісних характеристик товару, заявлених у п.2.2 цього договору, згідно виставленого постачальником рахунку та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкової накладної та/або розрахунку коригування, який збільшує податкові зобов`язання постачальника. Для оплати покупцем рахунку обов`язковою є умова складення постачальником на момент оплати покупцем податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному чинним законодавством України та застосування електронного підпису уповноваженої платником особи.

Умови поставки кожної партії товару, термін поставки кожної партії товару обговорюється окремо і вказується в специфікації. Поставка товару за домовленістю сторін може здійснюватися на умовах FCA або на умовах СРТ або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2010 року (конкретизується в специфікаціях до договору). Право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання, що фіксується видатковою та товарно-транспортною накладною про приймання товару. Перехід ризиків на товар відбувається в момент переходу права власності (п.п.4.1, 4.10, 4.11 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідно до умов цього договору, покупець сплачує на письмову вимогу постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.7.1 договору).

Згідно зі специфікацією №1 від 22.11.2019 сторони узгодили поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої першого гатунку (пресової) в кількості 50 тон +/-10% на загальну суму 1025000,00 грн за ціною 20500,00 грн за 1 тону зі строком поставки з 22.11.2019 по 06.12.2019 включно на умовах СРТ, оплата товару здійснюється шляхом оплати 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно видаткових накладних №Г-00000096 від 28.11.2019 на суму 529206,72 грн, №Г-00000102 від 05.12.2020 на суму 496413,12 грн та товарно-транспортних накладних №22 від 28.11.2019 та №25 від 05.12.2019 постачальником на адресу покупця поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 1025619,84 грн з ПДВ.

11.02.2019 позивачем було надіслано на Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" претензію - вимогу №11/02-2 від 11.02.2020 про оплату заборгованості.

Листом №80 від 21.02.2020 у відповідь, відповідач гарантував погашення заборгованості у строк до 15.03.2020.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем було сплачено за поставлений товар 300000,00 грн, а саме 10.02.2020 - 100000,00 грн, 05.03.2020 - 100000,00 грн, 18.03.2020 - 100000,00 грн.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами правочину, постачальником на адресу покупця поставлено, а останнім прийнято товар на загальну суму 1025619,84 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №Г-00000096 від 28.11.2019 на суму 529206,72 грн, №Г-00000102 від 05.12.2020 на суму 496413,12 грн та товарно-транспортних накладними №22 від 28.11.2019 та №25 від 05.12.2019.

Відповідно до специфікації №1 від 22.11.2019 сторони узгодили, що оплата товару здійснюється шляхом оплати 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно специфікації №1 до договору відповідач повинен був оплатити за поставлений позивачем за видатковою накладною №Г-00000096 від 28.11.2019 товар на суму 529206,72 грн у строк до 28.12.2019 включно, а за видатковою накладною №Г-00000102 від 05.12.2020 на суму 496413,12 грн у строк по 08.01.2020 включно (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Однак, як встановлено судом, станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва (11.04.2020 - згідно накладної відділення поштового зв`язку), в порушення умов укладеного між контрагентами правочину, Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" було сплачено за поставлений позивачем товар лише 400000,00 грн, а саме 10.02.2020 - 100000,00 грн, 05.03.2020 - 100000,00 грн, 18.03.2020 - 100000,00 грн, 09.04.2020 - 100000,00 грн.

Під час розгляду справи №910/5062/20 Господарським судом міста Києва, Приватним акціонерним товариством "Київський маргариновий завод" було сплачено суму основного боргу за договором поставки товару №12/11-01 від 12.11.2019 на загальну суму 625619,84 грн. Сплата боргу підтверджується платіжними дорученнями відповідача №1210 від 05.05.2020 на суму 129206,72 грн, №1478 від 15.05.2020 на суму 96413,12 грн, №1655 від 21.05.2020 на суму 100000,00 грн, №7420 від 01.06.2020 на суму 100000,00 грн, №1995 від 05.06.2020 на суму 100000,00 грн, №2001 від 09.06.2020 на суму 100000,00 грн.

Отже, станом на дату вирішення спору у справі №910/5062/20 по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений по договору товар відсутня.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9587,09 грн за період з 30.12.2019 по 08.06.2020 та 14561,16 грн інфляційних нарахувань за січень, березень, квітень, травень місяці 2020 року.

Пунктом 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару у відповідний період, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем оплати за поставлений товар з урахуванням умов договору щодо строків оплати та положень ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 9439,07 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, у зв`язку з чим стягненню підлягають інфляційні втрати на суму 13761,16 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 69628,55 грн за загальний період прострочки з 30.12.2019 по 08.06.2020.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст.199 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідно до умов цього договору, покупець сплачує на письмову вимогу постачальника неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, відповідач у строк, визначений у специфікації №1 до договору свого обов`язку зі сплати за отриманий товар не виконав, чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими на суму, яка за розрахунком суду, складає 68341,82 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення належного до сплати розміру пені на 50%, суд відзначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

На підставі викладеного, з урахуванням аналізу конкретної ситуації, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення з відповідача на користь позивача суми пені на 50%.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру неустойки).

Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" витрат на професійну правничу допомогу, які складають 20000,00 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального Українии).

Надання Адвокатським об`єднанням "Альва Прайвесі" позивачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції при розгляді справи №910/5062/20 підтверджується, зокрема, договором про надання правової допомоги №10/02 від 10.02.2020, додатком №1 до договору про надання правової допомоги №10/02 від 10.02.2020, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднанням "Альва Прайвесі" у зв`язку з наданням правової (правничої) допомоги станом на 24.06.2020, платіжними дорученнями №63 від 06.04.2020 на суму 10000,00 грн та №111 від 04.04.2020 на суму 10000,00 грн, ордером серії КС №680417 від 08.04.2020, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3284/10 від 19.04.2007 та відповідним витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.

У детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об`єднання "Альва Прайвесі" у зв`язку з наданням правової (правничої) допомоги позивачу у справі №910/5062/20 станом на 24.06.2020 вказано, що позивачу були надані наступні послуги: аналіз наданих клієнтом документів та інформації, запит додаткових матеріалів, формування правової позиції у справі, підготовка тексту позовної заяви, підготовка та засвідчення додатків, підготовка реквізитів та методична допомога у сплаті судового збору (4 години), отримання п/д про сплату судового збору, відправлення копії позовної заяви та доданих документів відповідачу поштою, формування позову, подання (відправлення) позовної заяви до суду (2 години), відстеження відкриття провадження у справі, отримання ухвали суду від 21.04.2020 (0,5 години), отримання копій платіжних доручень та банківських виписок щодо погашення боргу, здійснення перерахунку інфляційних, 3% та пені, підготовка заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2020 (2,5 години), підготовка заяви щодо подання доказів розміру судових витрат від 10.06.2020 (0,5 години), поїздка до суду, подання в канцелярію заяв, участь у судовому засіданні 10.06.2020, вивчення клопотання відповідача від 10.06.2020 (1,5 години), вивчення та аналіз відзиву відповідача на позов, формування правової позиції, підготовка відповіді на відзив від 19.06.2020, оформлення, відправка її копії відповідачу та подання/відправка до суду (3 години), підготовка документів для стягнення з відповідача сум, сплачених за правову допомогу адвоката, підготовка заяви (опису виконаних адвокатом робіт) від 20.06.2020, відправлення копії заяви та доданих документів відповідачу, подача/відправлення до суду заяви від 20.06.2020 (1,5 години), поїздка до суду та подання заяви від 20.06.2020 (0,5 години), отримання і аналіз доповнення до відзиву на позовну заяву відповідача від 17.06.2020 (1,25 години), підготовка детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами у зв`язку з наданням правової (правничої) допомоги станом на 24.06.2020 (0,5 години), поїздка до суду та участь у судовому засіданні 24.06.2020 (1 година).

Відповідач висловив заперечення щодо обсягу наданої позивачу професійної правничої допомоги та часу, який необхідний для надання означених послуг, однак доказів не співмірності адвокатських витрат відповідач суду не надав.

За висновками суду, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового розгляду, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру неустойки).

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (03039, м.Київ, проспект Науки, будинок 3, ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Систем Груп" (03134, м.Київ, вул.Кільцева дорога, будинок 1, квартира 65, ідентифікаційний код 31781391) пеню у розмірі 34170 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят) грн 91 коп., 13761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн 16 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 9439 (дев`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 07 коп., 19523 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять три) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 2051 (дві тисячі п`ятдесят одна) грн 91 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2020

Суддя Ю.М. Смирнова