Рішення

від 25.06.2020 по справі 910/18995/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2020Справа № 910/18995/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (б-р Т. Шевченко, буд. 50Г, м. Київ, 01032) до Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс (пр-т Возз`єднання, буд. 7А, оф. 620, м. Київ, 02160) про примусове виселення,

Представники сторін:

від позивача: Гармашов Богдан Сергійович (довіреність № 14 від 21.04.2020), Курносов Олександр Олегович (довіреність № 23 від 19.06.2020, наказ № 47-к від 05.03.2020);

від відповідача: не прибув

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс , в якому просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Шанс в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 1019,3 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509); судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з припиненням дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6802 від 28.04.2014, відповідач втратив статус орендаря та продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачем та відповідачем отримано 10.02.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

З урахуванням положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання відзиву сплинув 25.02.2020. В той же час відповідач правом подання відзиву не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020, поставленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 26.03.2020.

У зв`язку із установленням в Україні карантину у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі № 910/18995/19 призначено на 21.05.2020.

Копію ухвали суду про призначене засідання 21.05.2020 позивачем отримано 08.05.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачем вказану копію ухвали суду, направлену на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Ухвалою суду від 21.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 910/18995/19 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2020.

Копію ухвали суду про призначене судове засідання по суті на 25.06.2020, направлену на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем не отримано, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою .

В судове засідання 25.06.2020 з`явилися представники позивача, які підтримали заявлені позовні вимоги, просили ухвалити рішення про задоволення позову.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 25.06.2020 не з`явився.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Враховуючи, що станом на 10.02.2020 (дата отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі) відповідачу достеменно було відомо про перебування у провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/18995/19, при цьому останній правом подання відзиву не скористався, враховуючи те, що строк для подання відзиву закінчився до запровадження на території України карантинних заходів, будь-яких клопотань, заяв, пояснень з боку відповідача не подано, суд доходить висновку про можливість розгляду справи № 910/18995/19 за відсутності відповідача.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

В процесі розгляду справи по суті відповідачем у справі також не надано будь-яких заяв чи клопотань, що стосувалися б необхідності з`ясування додаткових обставин у справі (відзив у тому числі).

В судовому засіданні 25.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.04.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шанс (орендар) укладено договір оренди № 6802 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1019,3 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509), що перебуває на балансі Державного підприємства Державного спеціалізованого видавництва Вища Школа , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2013 і становить 9987947,00 грн.

Вартість орендованого майна, розмір плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна (34469,72 грн без ПДВ - березень 2014 року) погоджено сторонами у розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна.

28.04.2014 сторонами складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 7, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1019,3 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509).

Відповідно до п.п. 10.1., 10.4. розділу 10 договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що дії з 28.04.2014 до 28.03.2017 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих угодах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

13.04.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про зміну умов договору оренди № 6802 від 28.04.2014 ( № 30-06/4309), в якій позивач заперечив щодо продовження дії договору оренди № 6802 від 28.04.2014 на старих умовах та висловив пропозицію відповідачу щодо зміни умов договору, а саме п. 1.1 та 3.1. договору оренди № 6802 від 28.04.2014 шляхом зміни розрахунку орендної плати з урахуванням проведення нової незалежної оцінки. Крім того, позивач повідомив у вказаній заяві, що у разі ненадання згоди вищезазначених змін у строки, визначені ст. 188 Господарського кодексу України, договір оренди № 6802 від 28.04.2014 вважатиметься припиненим та об`єкт оренди повертається орендарем на підставі акту приймання-передавання.

В подальшому відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до позивача про визнання договору оренди продовженим та зобов`язання укласти додаткову угоду (справа № 910/7845/19). Позов заявлено про визнання договору оренди № 6802 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2014, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю Шанс , продовженим до 28.02.2020; зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю Шанс додаткову угоду у редакції, викладеній Товариством з обмеженою відповідальністю Шанс .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 910/7845/19, суд виходив з того, що оскільки в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору № 6802 від 28.04.2014, орендодавець звернувся до орендаря із заявою, в якій висловив заперечення проти продовження дії Договору на тих самих умовах та запропонував змінити умови договору в частині розрахунку орендної плати, враховуючи, що такої згоди сторонами досягнуто не було, договір № 6802 від 28.04.2014 припинився 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а твердження позивача про продовження даного договору на підставі ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна не знайшли свого підтвердження.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 910/7845/19 залишено без змін.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 13.04.2017, тобто в межах одного місяця після закінчення терміну дії Договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву направив Товариству з обмеженою відповідальністю Шанс лист № 30-06-4309 від 11.04.2017 (заява про зміну умов договору оренди № 6802 від 28.04.2014) (а.с. 57-58), в якому повідомив ТОВ Шанс про те, що він заперечує проти продовження дії Договору на старих умовах, та запропонував змінити умови договору щодо розрахунку орендної плати з урахуванням проведення нової незалежної оцінки майна, однак, як свідчать обставини справи, згоди щодо розміру орендної плати та внесення відповідних змін до Договору сторонами досягнуто не було. Отже, враховуючи наявність листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про небажання продовжити дію Договору на старих умовах та про зміну умов Договору, які висловлені протягом місця після закінчення строку дії Договору, а сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору, відсутні підстави вважати, що Договір автоматично продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.03.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/7845/19 залишено без змін.

Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що в межах одного місяця після закінчення терміну дії договору №6802 від 28.04.2014, орендодавець відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та умов договору звернувся до орендаря із заявою, в якій висловив заперечення проти продовження дії договору на тих самих умовах та запропонував змінити умови договору в частині розрахунку орендної плати, врахувавши, що такої згоди сторонами досягнуто не було, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що за таких обставин договір №6802 від 28.04.2014 припинився 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та продовження даного договору на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна не відбулось.

Таким чином, договір оренди № 6802 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2014 припинений 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено сторонами.

Згідно із п.п. 10.6.1. п. 10.6. розділу 10 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.п. 10.9.-10.10 розділу 10 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майна вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

30.11.2018 позивач звернувся до відповідача із листом про повернення орендованого майна.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не повернув майно, яке останньому передавалося в оренду.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Матеріалами справи, фактичними обставинами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору ореди № 6802 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого позивачем передано у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1019,3 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Так, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-XII (чинний на момент дії спірного договору оренди) (далі - Закон № 2269-XII) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

За частиною третьою статті 17 Закону № 2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Водночас за частиною другою цієї ж статті у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у мовчазній згоді і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю за наданими орендарем реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Судовими рішеннями у справі № 910/7845/19 встановлено, що спірний договір оренди припинено 28.03.2017 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та продовження даного договору на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна не відбулось.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Положення ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають обов`язок наймача після припинення договору найму повернути майно саме наймодавцю (яким у даному випадку є позивач). Отже, позиція балансоутримувача приміщення не входять до предмету доказування у даній справі, чим спростовуються твердження відповідача у вказаній частині.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на користь позивача орендованого майна, підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання, що свідчило б про повернення такого майна позивачу. Доказів у спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

На підставі оцінки наданих суду доказів в їх сукупності суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Шанс (пр-т Возз`єднання, буд. 7А, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 19120899) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 1019,3 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 7, в підвальному, на першому, другому, третьому та четвертому поверхах будівлі (реєстровий номер майна 02476669.1.АААЖКЛ509).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс (пр-т Возз`єднання, буд. 7А, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 19120899) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (б-р Т. Шевченко, буд. 50Г, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 19030825) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.4 Розділу Х Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 06.07.2020.

Суддя В.О.Демидов