Рішення

від 01.07.2020 по справі 927/338/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/338/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації,

вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Інекс Істейт ,

вул. Кирпоноса, 7, м. Чернігів, 14000;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Будспец ,

вул. Кирпоноса, 7, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Барило О.М. - член дирекції, начальник юридичного відділу, рішення №2 від 10.09.2019;

від відповідача-2: Барило О.М. - член дирекції, директор з регуляторних та юридичних питань, рішення №3 від 07.08.2018.

У судовому засіданні 01 . 07.2020 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

17.04.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Інекс Істейт та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Будспец про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019 (надалі - Договір) укладеного між відповідачами 1 та 2.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивачем зазначено, що за вказаним Договором Товариством з обмеженою відповідальністю Будспец (надалі ТОВ Будспец ) відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю Інекс Істейт (надалі ТОВ Інекс Істейт ) право вимоги до Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації за договором №01-23/1254 по реконструкції будівлі Бахмацького фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Перемоги, 29-А, м. Бахмач, Чернігівської області (з розподілом на 2 черги: 1-ша черга покрівлі; 2-га черга реконструкція внутрішніх приміщень) (код ДК 021:2015 45000000-7 будівельні роботи та поточний ремонт), у тому числі право вимагати від нього сплати 401226,00грн заборгованості, а саме вартості виконаних робіт у 2018 році за актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми №КБ-2в).

Як правову підставу позову зазначено статті 92, 203, 215, 228, 234 Цивільного кодексу України. За доводами позивача, оскаржуваний правочин є фіктивним, тобто укладений відповідачами 1 та 2 без реального наміру створити певні правові наслідки, оскільки за вказаним договором передано право вимоги неіснуючого боргу. Також положення договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019 є такими, що порушують публічний порядок, враховуючи що за оскаржуваним правочином відчужено майнові права юридичної особи, активи якої на час його укладення перебували під арештом.

Ухвалою суду від 21.04.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/338/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.05.2020, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

Відповідачі 1 та 2 в межах процесуальних строків, установлених ухвалою від 21.04.2020, подали до суду відзиви на позов (разом з доказами їх направлення на адресу позивача), в яких проти заявлених вимог заперечили в повному обсязі. Вказали, що відповідно до статей 512 - 516, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вони не були обмежені в праві укладати оскаржуваний правочин. Наголосили, що договір про відступлення права вимоги від 04.02.2019 не є ані таким, що порушує публічний порядок, ані фіктивним. Уклавши даний договір відповідачі діяли добросовісно та бажали настання реальних правових наслідків при його укладенні. Оскаржуваний правочин виконаний сторонами. Зауважили про відсутність в матеріалах справи доказів на спростування наведеного. За доводами відповідачів, безпідставна відмова позивача в прийнятті виконаних робіт та підписанні акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми №КБ-2в) не є підставою вважати, що зобов`язання зі сплати коштів станом на 04.02.2019 (на дату укладення оскаржуваного правочину) не існувало. Вказали на недоведеність порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача оскаржуваним правочином.

Позивач відповіді на відзиви в порядку статей 166, 184 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в установлений ухвалою суду від 21.04.2020 строк не надав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не заявив.

19.05.2020, на адресу суду відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження в справі №927/338/20 на підставі п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/644/19 за позовом ТОВ Інекс Істейт до Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації про стягнення 401226,00грн заборгованості за виконані роботи згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми №КБ-2в), право вимоги якої відступлено за оскаржуваним правочином.

20.05.2020, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів 1 та 2. Повноважний представник відповідачів 1 та 2 підтримав клопотання про зупинення провадження в даній справі. Позивач проти зупинення провадження з підстав, наведених відповідачами, заперечував та просив суд надати додатковий час для викладення своєї правової позиції в письмовій формі.

Судом, відповідно до частини 5 статті 183 ГПК України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.05.2020 до 10:30.

25.05.2020, у підготовче засідання прибули повноважні представники позивача та відповідачів 1 та 2. Позивачем подано до суду письмові заперечення від 22.05.2020 №01-13/583 на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження в справі №927/338/20.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження в справі №927/338/20 на підставі п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України. За висновком суду, відсутні обставини, які свідчать про об`єктивну неможливість розгляду справи №927/338/20 до вирішення та набуття законної сили рішення в справі №927/644/19, оскільки доводи та заперечення учасників справи щодо наявності (відсутності) достатніх підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, в тому числі реальність вимоги, що відступалась за оскаржуваним правочином, можуть бути досліджені та оцінені в межах справи №927/338/20 на підставі зібраних у ній доказів, виходячи з предмету наявного спору.

Судом, відповідно до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2020.

03.06.2020, у судове засідання прибув повноважний представник відповідачів 1 та 2; позивач до суду не прибув, повноважного представника не направив, без пояснення причин, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У судовому засіданні 03.06.2020 розпочато розгляд справи по суті. Судом, у порядку частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2020, про що позивач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

01.07.2020, у судове засідання прибув повноважний представник відповідачів 1 та 2; позивач до суду не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Натомість надіслав на поштову адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, яке задоволено судом.

Повноважний представник відповідачів 1 та 2 проти заявленого позову заперечував, обґрунтовуючи правову позицію обставинами, наведеними в відзивах на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника відповідачів, з`ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків зокрема є визнання недійсним правочину.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

У межах даної справи позивач - Відділ освіти Бахмацької районної державної адміністрації просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 04.02.2019, укладений між ТОВ Будспец та ТОВ Інекс Істейт , за яким (п.1.1. Договору) ТОВ Будспец відступлено ТОВ Інекс Істейт право вимоги до Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації за договором №01-23/1254 по реконструкції будівлі Бахмацького фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Перемоги, 29-А, м. Бахмач, Чернігівської області (з розподілом на 2 черги: 1-ша черга покрівлі; 2-га черга реконструкція внутрішніх приміщень) (код ДК 021:2015 45000000-7 будівельні роботи та поточний ремонт) (надалі Договір від 13.10.2017 №01-23/1254), зокрема право вимагати від нього сплати заборгованості в сумі 401226,00грн за виконані роботи в 2018 році згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми №КБ-2в).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, в силу припису зазначеної статті правомірність правочину презумується, і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається саме на позивача.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, якими унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсним правочину про відступлення первісним кредитором (відповідачем 2) права вимоги новому кредитору (відповідачу 1) до боржника (позивача) про сплату 401226,00грн заборгованості за будівельні підрядні роботи, виконані у грудні 2018 року за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254 згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ-2в).

За доводами позивача, оскаржуваний договір є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки за цим правочином відступлено право вимоги неіснуючого боргу. Вважає, що оскаржуваний правочин не направлений на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним рахуючи, що в нього відсутня заборгованість перед первісним кредитором - ТОВ Будспец за договором від 13.10.2017 №01-23/1254 та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року. Пояснив, що не підписував вказаний акт, мотивуючи свою відмову незгодою із вартістю таких робіт (їх завищенням) та невідповідністю вимогам щодо якості.

За висновком суду, доводи позивача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України в ході вирішення наявного спору, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2017 між ТОВ Будспец (первісний кредитор, відповідач 2 у справі) та Відділом освіти Бахмацької районної державної адміністрації (боржник, позивач у справі) укладено договір №01-23/1254 по реконструкції будівлі Бахмацького фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Перемоги, 29А, м. Бахмач, Чернігівської області (з розподілом на 2 черги: 1-ша черга - реконструкція покрівлі; 2-га черга - реконструкція внутрішніх приміщень) (код ДК 021:2015 45000000 - 7 Будівельні роботи та поточний ремонт).

Відповідно до п.1.1. Договору від 13.10.2017 №01-23/1254 ТОВ Будспец , виконавець за Договором, зобов`язався на свій ризик, своїми силами та засобами виконати роботи по реконструкції будівлі Бахмацького фізкультурно - оздоровчого комплексу по вул. Перемоги, 29-А, м. Бахмач, Чернігівської області (з розподілом на 2 черги: 1 черга - реконструкція покрівлі; 2 черга - реконструкція внутрішніх приміщень) (код ДК 021:2015 45000000 - 7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (надалі - об`єкт), та здати цей об`єкт Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації, замовнику за Договором, у встановлений строк, а замовник зобов`язався прийняти об`єкт та виконані будівельні роботи і оплатити їх в порядку, визначеному цим Договором.

За п.3.1. Договору від 13.10.2017 №01-23/1254, його ціна становить 3124999,00грн з ПДВ, є твердою та не підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених частиною 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі . Вартість будівництва визначається з урахуванням ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, проектно-кошторисної документації, тендерної документації, пропозиції Виконавця та вимог чинного законодавства. Виконавець не може вимагати зміни ціни Договору, в зв`язку зі зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт (п.3.2., п.3.3. Договору від 13.10.2017 №01-23/1254).

Виходячи з умов п.4.2., п.4.3. цього Договору розрахунок за виконані в цілому роботи на об`єкті здійснюються замовником відповідно до п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Розрахунок за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми №КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат).

Замовник також має право проводити часткову оплату виконаних за Договором робіт шляхом здійснення проміжних платежів за фактично виконану Виконавцем роботу на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми №КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат) за умови наявності відповідного бюджетного фінансування та в межах надходження коштів з бюджету на рахунок замовника на проведення робіт, які є предметом даного Договору.

За умовами п.6.1.2. - п.6.1.5. Договору від 13.10.2017 №01-23/1254 на замовника, позивача в справі, зокрема покладено обов`язки: здійснювати технічний нагляд за виконанням підрядних робіт у відповідності до встановленого порядку; щомісячно приймати якісно виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 разом з підтверджуючими документами відповідно до умов даного Договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати якісно виконані роботи відповідно до умов даного Договору.

У свою чергу, на виконавця, відповідача 2 в справі, відповідно п.6.3.3., п.6.3.9., п.6.3.16. вказаного Договору зокрема покладено обов`язки: забезпечити якісне виконання робіт у встановлений ним строк відповідно до календарного графіку робіт; виконувати всі роботи відповідно до вимог будівельних норм та графіків виконання робіт; усунути за вимогою замовника в строк визначений замовником і на підставі відповідного акту, недоліки, які виявлені при прийманні (повністю або поетапно) виконаних робіт, або виявлені протягом гарантійного строку.

За п.6.3.16. цього Договору актом фіксується перелік недоліків та вказуються строки їх усунення.

Сторони погодили, що розбіжності, що виникли при підписанні актів виконаних робіт вирішуються у встановленому законодавством порядку (п.4.7. Договору від 13.10.2017 №01-23/1254).

Проаналізувавши положення Договору від 13.10.2017 №01-23/1254, суд встановив, що укладений між позивачем та відповідачем 2 правочин за своєю юридичною природою є договором будівельного підряду, відносини за яким врегульовано нормами параграфів 1 та 3 глави 61 ЦК України та главою 33 ГК України.

За статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати в установлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

За частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 1 статті 853 ЦК України встановлено обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 1 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (частина 6 статті 882 ЦК України).

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, позивача в справі.

При цьому, якщо позивач таких дій не вчинив, він втрачає право в подальшому посилатися на відступи виконавця від умов договору або недоліки в виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору від 13.10.2017 №01-23/1254, відповідачем 2, за погодженням з інженером технічного нагляду позивача Максимович Ю.А., складено акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в), згідно якого вартість виконаних підрядних робіт у грудні 2018 року склала 401226,00грн.

Позивач у порушення вимог частини 1 статті 882 ЦК України від прийняття підрядних робіт шляхом підписання акту №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) необґрунтовано ухилився. Письмово свої зауваження до виконавця щодо виявлених недоліків підрядних робіт за вказаним актом не обґрунтував, мотиви відмови від його письмово не зазначив; акт про виявлені недоліки підрядних робіт сторонами не складався.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені чи заявлені позивачем, як замовником за Договором, претензії щодо якості, обсягу чи вартості виконаних відповідачем 2, як виконавцем за Договором, робіт на момент складання акту №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) до Договору. При цьому, інженер позивача, який здійснював технічний нагляд за об`єктом будівництва, будь-яких зауважень до виконавця робіт - відповідача 2, не мав, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) попередньо був ним погоджений та підписаний, що позивачем не заперечується.

Як встановлено судом, розбіжності, що виникли між позивачем та відповідачем 2 при складанні акту №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) до Договору від 13.10.2017 №01-23/1254 у судовому порядку не врегульовано.

За висновками Верховного Суду в постановах від 03.02.2020 у справі №910/23734/17, від 05.02.2020 у справі №904/2082/19, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, що є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу вимог частини 4 статті 236 ГПК України, акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише в разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду, за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт, не звільняє його від покладених на нього обов`язків прийняти та оплатити роботи за ціною погодженою ним у договорі.

Як встановлено судом, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) на суму 401226,00грн до вказаного Договору, що складений в односторонньому порядку виконавцем, за відсутності мотивованих заперечень зі сторони замовника на момент його складання, є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Таким чином, виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, доводи позивача про відсутність у нього боргу в сумі 401226,00грн за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254 та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми КБ-2в) до нього, не відповідають дійсності.

Судом залишено поза увагою доводи позивача щодо невідповідності підрядних робіт за актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в), складеного в рамках Договору від 13.10.2017 №01-23/1254, вимогам якості та завищення їх реальної вартості, оскільки встановлення наведених обставин виходить за межі предмету розгляду в справі №927/338/20, в якій оскаржується дійсність договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, укладеного між ТОВ Будспец та ТОВ Інекс Істейт .

За висновком суду, позивач помилково ототожнює дійсність вимоги з розміром боргу за договором, відносно якого така вимога відступається. Насамперед, при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин, Договір від 13.10.2017 №01-23/1254 разом зі складеним до нього актом №2 приймання виконаних будівельних робіт (за грудень 2018 року) (форми №КБ2в) вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, в разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватись, а обов`язки виконуватись.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами (стаття 517 ЦК України), до яких зокрема належить Договір №01-23/1254 від 13.10.2017 по реконструкції будівлі Бахмацького фізкультурно-оздоровчого комплексу по вул. Перемоги, 29-А, м. Бахмач, Чернігівської області (з розподілом на 2 черги: 1-ша черга - реконструкція будівлі; 2-га черга - реконструкція внутрішніх приміщень) (код ДК 021:2015 45000000 - 7 Будівельні роботи та поточний ремонт), акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 (форми №КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), що складені в рамках вказаного Договору (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні на іншу особу передбачена статтею 512 ЦК України. Відповідно до п.1 частини 1 цієї статті кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в Договорі від 13.10.2017 №01-23/1254, право вимоги за яким відступлено за оскаржуваним правочином, відсутні будь-які застереження або заборони відносно вчинення таких дій.

04.02.2019, між ТОВ Будспец та ТОВ Інекс Істейт укладено договір про відступлення права вимоги, за яким (п.1.1.) ТОВ Будспец (первісний кредитор за Договором, відповідач 2 у справі) відступив, а ТОВ Інекс Істейт (новий кредитор за Договором, відповідач 1 у справі) набув право вимоги, належне ТОВ Будспец відповідно до Договору від 13.10.2017 №01-23/1254, укладеного між ТОВ Будспец та Відділом освіти Бахмацької районної державної адміністрації (боржник за Договором, позивач у справі).

За п.1.2. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, ТОВ Інекс Істейт одержав право вимоги замість ТОВ Будспец вимагати від Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації сплати грошових коштів у розмірі 401226,00грн, що є заборгованістю зі сплати вартості виконаних у 2018 році робіт відповідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми КБ-2в).

Також до ТОВ Інекс Істейт перейшло право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Відділом освіти Бахмацької районної державної адміністрації. ТОВ Інекс Істейт одержало право замість ТОВ Будспец вимагати від Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме сплати 401226,00грн вартості виконаних у 2018 році робіт відповідно до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми №КБ-2в) (п.1.3.-1.4. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019).

За умовами п.3.1. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, ТОВ Будспец відповідає перед ТОВ Інекс Істейт за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Відділом освіти Бахмацької районної державної адміністрації його обов`язків.

За п.3.2., п.4.1., п.4.2. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019 моментом переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є дата підписання цього договору.

Первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

ТОВ Будспец не пізніше 10 лютого 2019 року зобов`язаний письмово сповістити Відділ освіти Бахмацької районної державної адміністрації про відступлення права вимоги за цим договором до ТОВ Інекс Істейт .

На виконання умов п.4.2. Договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, ТОВ Будспец звернувся до позивача листом від 04.02.2019 №4, в якому повідомив останнього про відступлення новому кредитору - ТОВ Інекс Істейт права вимоги за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254 та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми КБ-2в) на суму 401226,00грн. Даний лист отриманий позивачем 05.02.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400042883001 з описом вкладення до цінного листа.

Аналогічний за змістом лист від 04.02.2019 №1 також направлявся позивачу новим кредитом - ТОВ Інекс Істейт , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400042883010 з описом вкладення до цінного листа.

Виходячи з аналізу статей 512, 514, 516, 518 ЦК України відступлення права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) в зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, заміна сторони в зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. Відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не порушує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора в зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснено таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора в конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

За висновком Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Такий спеціальний інструмент для заміни сторони в зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора. При цьому не слід ототожнювати дійсність вимоги лише з розміром боргу, строком виконання зобов`язання по договору, відносно якого така вимога відступається, що є помилковим, оскільки в силу статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора в зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

Позивачем у ході вирішення наявного спору не доведено на підставі належних доказів порушення договором про відступлення права вимоги від 04.02.2019 його прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема доводи позивача про відсутність у нього заборгованості в сумі 401226,00грн перед відповідачем 2, право вимоги щодо якої відступлено відповідачу 1 за оскаржуваним правочином не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Однією з правових підстав, виходячи з якої договір про відступлення права вимоги від 04.02.2019 має бути визнано недійсним у судовому порядку, на думку позивача, є фіктивність оскаржуваного правочину, оскільки він не направлений на настання реальних правових наслідків, що ним обумовлені. Відтак позивач вважає, що оскаржуваний договір є недійсним в силу частини 5 статті 203, частини 1 статті 215, статті 234 ЦК України.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Однак виходячи з положень договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, суд дійшов висновку, що даний договір виконаний сторонами, оскільки на його виконання відповідач 2 передав відповідачу 1 право вимоги до позивача щодо сплати існуючого боргу за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254. За умовами п.3.2. договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, моментом переходу права вимоги від відповідача 1 до відповідача 2 є дата підписання цього договору, а саме 04.02.2019.

Відповідачі 1 та 2 відразу ж поставили позивача до відома відносно вчинених ними дій.

За висновком суду, позивачем не доведено, що сторони оскаржуваного договору діяли умисно, без наміру створення правових наслідків за цим договором, а тому така ознака як фіктивність цього правочину відсутня.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що положення договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019 є такими, що порушують публічний порядок оскільки відповідач 2 не мав права відступати відповідачу 1 право майнової вимоги в сумі 401226,00грн за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254, оскільки на момент вчинення таких дій щодо відповідача 2 (первісного кредитора) була чинною заборона на відчуження будь-якого належного йому рухомого та нерухомого майна в вигляді арешту, накладеного в межах виконавчого провадження ВП №55038679 згідно постанови від 16.01.2018, стягувачем за яким є Управління держпраці у Чернігівській області. Чинність арешту відносно всього рухомого та нерухомого майна відповідача 2 на момент укладення оскаржуваного правочину зокрема підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області від 18.02.2020 №9525-041.

Як вважає позивач, коли під час дії заборони відбувається відчуження майна особою, обізнаною про дію арешту відносно такого майна, відповідний правочин може визнаватися судом нікчемним у силу статті 228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок.

За частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В силу частини 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є належним, оскільки не призводить до реального відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у разі їх порушення, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

У такому випадку належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в разі їх порушення, є застосування судом наслідків нікчемності такого правочину за вибором позивача.

За статтею 228 ЦК України на приписи якої посилається позивач, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Тобто, публічним порядком є публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави, а стаття 228 ЦК України визначає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За висновком суду, перелічені ознаки не є характерними для оскаржуваного правочину.

Позивачем на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розмінні статей 76-79 ГПК України не доведено, що договір про відступлення права вимоги від 04.02.2019 укладений між відповідачами 1 та 2, є таким що порушує публічний порядок, оскільки даний правочин, всупереч твердженням позивача, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння таким майном.

Як встановлено судом, за договором про відступлення права вимоги від 04.02.2019, відповідачем 2 передано відповідачу 1 право вимоги до позивача щодо сплати заборгованості в сумі 401226,00грн за Договором від 13.10.2017 №01-23/1254 та акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми КБ-2в) до нього.

Чинність арешту відносно всього рухомого та нерухомого майна ТОВ Будспец , накладеного на користь стягувача Управління держпраці у Чернігівській області в межах виконавчого провадження ВП №55038679, на момент відступлення відповідачем 2 відповідачу 1 права вимоги до позивача ніяким чином не порушує прав та охоронюваних інтересів самого позивача. Так само як і існування на момент укладення оскаржуваного правочину відносно відповідача 2 декількох відкритих виконавчих проваджень, за якими позивач не являється стягувачем. Судом не було встановлено ознак характерних для фраундаторних правочинів, тобто таких що завідомо вчиняються на шкоду інтересам кредиторів боржника (відповідача 2), до яких позивач не належить.

З матеріалів справи вбачається, що метою укладення відповідачами 1 та 2 оскаржуваного правочину було погашення відповідачем 2 заборгованості перед відповідачем 1 в сумі 518103,00грн за прийняті ним за актом від 18.01.2019 роботи з розробки та виготовлення робочого проекту (проектної документації) по об`єкту: Будівництво приватного будинку в с. Старик, по вул. Приднепровська, 36, Чернігівського району, Чернігівської області , виконані на підставі договору підряду №1 на розробку та виготовлення робочого проекту від 27.12.2018 №1, про що зокрема свідчить листування між відповідачами 1 та 2 (лист - пропозиція ТОВ Будспец від 21.01.2019 №02 та лист - відповідь ТОВ Інекс Істейт від 23.01.2019 б/н, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

За договором про відступлення права вимоги від 04.02.2019 не було відчужено саме майно відповідача 2, що знаходилось під обтяженням.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано, що позивач не є стороною спірного правочину, а відтак за правилами частини 2 статті 215 ЦК України має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо він доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором, а в результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтереси будуть відновлені.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою захисту такого права, відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши аргументи сторін, суд встановив, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами наявності в нього права на оскарження договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, укладеного між відповідачами 1 та 2, не доведено існування обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним (статті 228, 234 ЦК України), а також того, що в момент вчинення оспорюваного правочину відповідачами 1 та 2 не було додержано вимог встановлених статтею 203 ЦК України. Беручи до уваги положення статті 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, за висновком суду правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відсутні.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в позові про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, укладеного відповідачами 1 та 2.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов не підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн судом покладено на позивача.

Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165 , 178 , 195, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Соборності, 42, код ЄДРПОУ 02147368) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інекс Істейт (14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 7, код ЄДРПОУ 42706238) та Товариства з обмеженою відповідальністю Будспец (14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 7, код ЄДРПОУ 39488116) про визнання недійним договору про відступлення права вимоги від 04.02.2019, відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 06.07.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Романенко А.В.