Рішення

від 26.06.2020 по справі 120/1771/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2020 р. Справа № 120/1771/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання та прийняти за наслідками його розгляду наказ відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що за результатами розгляду клопотання його довірительки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0, яка знаходиться на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено в наданні відповідного дозволу у зв`язку із тим, що згідно з публічно-кадастровою картою України земельна ділянка, частину якої позивач бажає отримати у власність, розташована поряд з водним об`єктом і може відноситись до категорії земель водного фонду, а тому запропоновано надати викопіювання з планово-картографічного матеріалу, погодженого відділом у Погребищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представник позивача звернувся до суду з цим позовом та просить визнати наказ протиправним і скасувати його, зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18 травня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з метою з`ясування інформації щодо правового статусу бажаної позивачем земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області запропонувало позивачу надати викопіювання з планово-картографічного матеріалу, погодженого у відділі Погребищенського району Головного управління, адже згідно з публічно-кадастровою картою частина земельної ділянки, яку ОСОБА_1 має намір отримати у власність, розташована поряд з водним об`єктом і може відноситись до категорії земель водного фонду. Відтак, на думку відповідача, відмова у наданні відповідного дозволу є обгрунтованою.

27 травня 2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзив представник позивача звернув увагу на те, що відповідно до даних викопіювання із чергового кадастрового плану Очеретнянської сільської ради земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того, зазначив, що приписами Земельного кодексу України передбачено, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надається на орієнтовну площу земельної ділянки, адже площа земельної ділянки, яка підлягає відведенню, визначається під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до приписів Закону України "Про землеустрій". Разом із тим, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 28 квітня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортного документа та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Проте, наказом від 28 лютого 2020 року №2-5109/15-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що згідно з публічно-кадастровою картою України земельна ділянка, частину якої позивач бажає отримати у власність, розташована поряд з водним об`єктом і може відноситись до категорії земель водного фонду, а тому запропоновано надати викопіювання з планово-картографічного матеріалу, погодженого відділом у Погребищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Визначаючись з приводу правомірності відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, якими визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу.

Проте, на переконання суду, наказом від 28 лютого 2020 року №2-5109/15-20-СГ органом Держгеокадастру безпідставно відмовлено у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на те, що згідно з публічно-кадастровою картою частина земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, розташована поряд з водним об`єктом і може відноситись до категорії земель водного фонду, а відтак необхідно надати викопіювання з планово-картографічного матеріалу, погодженого з відділом Погребищенського району Головного управління.

До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що вичерпний перелік підстав, за яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, визначено частиною 7 статті 118 ЗК України, і підстава, якою керувався відповідач, відмовляючи позивачу у наданні відповідного дозволу, до таких не належить.

На переконання суду, посилання відповідача на необхідності погодження викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі Погребищенського району Головного управління є безпідставними, адже жодною нормою земельного законодавства не передбачено обов`язку погоджувати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, із територіальним органом Держгеокадастру.

Більше того, твердження відповідача про те, що частина земельної ділянки, щодо якої позивачем подано клопотання про надання відповідного дозволу, може відноситись до категорії земель водного фонду є лише припущенням, адже не підтверджено жодним доказом.

При цьому, слушними є посилання представника позивача на приписи статті 50 Закону України "Про землеустрій", якою визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, крім іншого, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки) та перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Відтак, саме при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначаються наявні обмеження щодо земельної ділянки, що спростовує аргументи відповідача.

В свою чергу, як свідчать наявні в матеріалах справи докази та не заперечується відповідачем, позивач відповідно до приписів частини 6 статті 118 ЗК України разом із клопотанням надав відповідачу графічні матеріали, на яких зазначив бажане місце розташування земельної ділянки.

Крім того, у графічному матеріалі ОСОБА_1 вказала, що бажана земельна ділянка межує із ділянкою з кадастровим номером 0523483800:02:000:0107 та відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення державного значення.

Відтак, за наведених підстав позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій №2-5109/15-20-СГ від 28 лютого 2020 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то така вимога є похідною від основної вимоги, яку суд дійшов висновку задовольнити, а тому теж підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити повністю.

Що ж до встановлення судового контролю, то відповідно до змісту частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду і має застосовуватись у виключних випадках.

Водночас, позивач, вказуючи на необхідності встановлення судового контролю, не зазначає причин такої необхідності чи обставин, які б свідчили, що ухвалене судове рішення не буде виконано відповідачем.

Отже, за наведених обставин суд не знаходить достатніх та обгрунтованих підстав для встановлення судового контролю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1684458585.1 від 22 квітня 2020 року.

Відтак, на користь позивачки слід стягнути суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-5109/15-20-СГ від 28 лютого 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину (пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Повний текст рішення складено 26.06.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович