Рішення

від 22.06.2020 по справі 160/3473/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 160/3473/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

30 березня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 24.07.1992р. по 01.07.1998р страхового стажу для призначення пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 24.07.1992р. по 01.07.1998р. в Міжнародній Християнській асоціації "Добра вість і милосердя" до страхового стажу для призначення пенсії за віком та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком - з 09.09.2019 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 09.09.2019 року позивач звернувся до відділу з питань перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку було зареєстровано під №1260, та надав необхідні документи, а саме: паспорт, трудову книжку, атестат, військовий квиток, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, архівні довідки, копії розрахунково-платіжних відомостей, довідку про заробітну плату. Однак, 15.10.2019 року відповідачем була надана відповідь вих. №2457/03-13/26 на заяву позивача, відповідно до якої зазначено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 7 місяців 27 днів, тому відділ з питань перерахунків пенсій №9 відмовляє останньому в призначенні пенсії за віком. Також зазначено, що релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством. Тому для зарахування до стажу роботи періодів з 15.03.1990 по 01.07.1998рр. та з 01.07.1999 по 27.06.2001рр. у Міжнародній Християнській асоціації "Добра вість і милосердя" необхідно надати документи, де зазначено, що працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або були сплачені страхові внески. Таким чином позивач вважає, що його період роботи з 24.07.1992р. (дати державної реєстрації юридичної особи) по 01.07.1998р. в Міжнародній Християнській асоціації "Добра вість і милосердя", що складає 5 років 11 місяців 9 днів, має бути зараховано до страхового стажу позивача для призначення пенсії, та з урахуванням цього страховий страж позивача складає 27 років 7 місяців 5 днів (21р. 7 міс. 27 дн. + 5р. 11 міс. 9 дн.), що є цілком достатнім для призначення пенсії за віком. Таким чином, дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 24.07.1992р. по 01.07.1998р страхового стажу та відмови у призначенні пенсії за віком є протиправними.

26.05.2020 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що документально встановлено, що 09.09.2019 позивачем подано заяву №1260 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Розглянувши усі наявні документи стаж позивача склав 21 рік 07 місяців 27 днів. Враховуючи відсутність необхідного стажу, не менше 26 років (у позивача лише 21 рік 07 місяців 27 днів), листом від 15.10.2019 за №2457/03-13/26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, що для зарахування до стажу роботи періодів з 15.03.1990 по 01.07.1998 та з 01.07.1999 по 27.06.2001 у Міжнародній Християнській Асоціації Добра вість і милосердя необхідно надати документи, де зазначено, що працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або були сплачені страхові внески.

Також ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стверджує, що згідно запису №30 трудової книжки ОСОБА_1 : з 15.03.1990 - працював в Християнській місії Добра вість і милосердя на посаді заступника голови Ради місії (записи внесено на підставі рішення Ради місії від 17.03.1990); з 09.11.1991 - призначений на посаду голови Ради місії (запис №31 внесено на підставі розпорядження №31 від 14.11.1991); з 01.01.1998 - Християнська місія Добра вість і милосердя перейменована в Християнську Асоціацію Добра вість і милосердя (запис №32 внесено на підставі розпорядження №7 від 31.12.1997); з 01.07.1998 - звільнений за власним бажанням (запис №33 внесено на підставі розпорядження №5 від 25.06.1998). В трудовій книжці позивача запис №30 внесено на підставі рішення Ради місії від 17.03.1990, що суперечить вимогам Інструкцій про порядок ведення трудових книжок №162 та №58, оскільки запис про прийняття на роботу повинен вноситись на підставі наказу або розпорядження. Згідно запису №34 трудової книжки позивач з 01.07.1999 працював в Християнській місії милосердя та добродійності ДОБРА НОВИНА на посаді директора місії (запис внесено на підставі наказу №2 від 01.07.1999), звільнений за власним бажанням 27.06.2001 (запис внесено на підставі наказу№2 від 27.06.2001). В довідці №2 від 12.08.2019 Місії милосердя та добродійності ДОБРА НОВИНА зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в Місії з 01.07.1999 по 27.06.2001. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з січня 2001 року по червень 2001 року включно відсутні відомості про нарахування та сплату внесків. В зв`язку з чим, період роботи з 01.07.1999 по 27.06.2001 не було зараховано до страхового стажу позивача. В архівній довідці від 09.10.2019 №Г-77/1 товариства з обмеженою відповідальністю Юридично-архівне бюро ЛЕГІС (надалі - ТОВ ЮАБ ЛЕГІС ) зазначено, що підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 за період з 14.11.1991 по 25.06.1998 згідно наказів з особового складу за 1991 - 1998 роки неможливо. Наказів (розпоряджень) з особового складу на прийом та звільнення позивача не виявлено. Першим за датою складання, на якому є підпис голови ради місії П.Голуб є розпорядження №38 від 01.08.1992. Згідно розрахунково-платіжних відомостей за 1992 - 1996 роки заробітна плата нарахована ОСОБА_1 вперше в грудні 1992 року, а в останнє - в грудні 1996 року. До архівної довідки будо додано наступні додатки: копію наказу №38 від 01.08.1992; розрахунково-платіжні відомості за грудень 1992 року та грудень 1996 року на 3 аркушах, тільки адресату. В розрахунково-платіжній відомості за грудень 1992 року відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду (графа пенс.2% порожня). В розрахунково-платіжній відомості за грудень 1996 року є (наявна) інформація про плату страхових внесків до Пенсійного фонду, у зв`язку з чим період роботи позивача з 01.12.1996 по 31.12.1996 (00р. 01міс. 00дн.) зараховано до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу. До ПФУ розрахунково-платіжні відомості за 1993 - 1995 роки ТОВ ЮАБ ЛЕПС та ОСОБА_1 не надавались (навіть за умови надання розрахунково-платіжних відомостей за період з 1993 по 1996 в яких буде наявна інформація про сплату страхових внесків, загальний стаж позивача буде складати 25 років, що є недостатнім в розумінні ст.26 Закону №1058). Крім того, з копій розрахунково-платіжних відомостей за період з 1993 по 1996. які позивач надав до суду вбачається, що інформація про сплату страхових внесків за деякі місяця та власне самі розрахунково-платіжні відомості за ці місяця відсутні. В архівній довідці від 09.10.2019 за №Г-77/2 ТОВ ЮАБ ЛЕГІС на підставі розрахунково-платіжних відомостей, зазначено заробітну плату ОСОБА_1 за період з грудня 1992 року по грудень 1996 року. Інформація про сплату страхових внесків за цей період в довідці відсутня. В довідці також зазначено, що розрахунково-платіжні відомості за серпень 1994, жовтень 1995 та липень 1996 на архівне зберігання не передавались. В архівній довідці від 09.10.2019 №Г-77/1 ТОВ ТОВ ЮАБ ЛЕГІС зазначено, що Міжнародна Християнська Асоціація Добра вість і милосердя перейменована в Міжнародну Християнську Асоціацію МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ , код платника податків згідно ЄДРПОУ 14354764. Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) дата державної реєстрації Міжнародної Християнської Асоціації МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ 24.07.1992. Інформація про перейменування Асоціації Добра вість і милосердя на Міжнародну Християнську Асоціацію МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ в трудовій книжці позивача відсутня. Відповідно до п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою. Згідно запису №33 трудової книжки позивач з 01.07.1998 - звільнений за власним бажанням (запис внесено на підставі розпорядження №5 від 25.06.1998). Запис завірено печаткою Міжнародної Християнської Асоціації Добра вість і милосердя . В трудовій книжці позивача є невідповідності, оскільки за даними архівної довідки ТОВ ЮВАБ ЛЕГІС Асоціацію Добра вість і милосердя з 24.07.1992 перейменовано в Асоціацію МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ (за 6 років до дати звільнення позивача з посади).Отже, періоди роботи позивача з 24.07.1992 по 30.11.1996, з 01.01.1997 по 01.07.1998 не було зараховано до стажу.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року зазначена вище справа розподілена та 31.03.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 06.04.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.09.1976 року навчався, проходив військову службу в армії та працював на підприємствах, в установах і організаціях на умовах трудових договорів по теперішній час, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Позивачу виповнилося 60 років - 16 червня 2019 року, що підтверджується копією паспорту (серія НОМЕР_1 ).

Як свідчать матеріали справи, 09.09.2019 року звернувся до відділу з питань перерахунків пенсій №9 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, яку було зареєстровано під №1260, та надав необхідні документи, а саме: паспорт, трудову книжку, атестат, військовий квиток, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, архівні довідки, копії розрахунково-платіжних відомостей, довідку про заробітну плату.

Разом з тим, листом від 15.10.2019 року за №2457/03-13/26 відмовило позивачу в означеному питанні, оскільки для зарахування до стажу роботи періодів з 15.03.1990 по 01.07.1998 р.р., та з 01.07.1999 по 27.06.2001 р.р. у Міжнародній Християнській асоціації " Добра вість і милосердя " необхідно надати документи, де зазначено, що працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або були сплачені страхові внески. Отже, згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Отож, страховий стаж позивача складає 21 рік 7 місяців 27 днів.

Вважаючи такі дії ПФУ протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Статтею 24 Закону встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. ст. 14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Також статтею 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 10 ст. 5 Закону).

Частиною 12 статті 20 Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з п. 2 ч. 16 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків.

Таким чином, обов`язок щодо своєчасної сплати страхових внесків покладено на страхувальника, так само відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку не може позбавляти позивача права на зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 що у спірний період з 15.03.1990 року по 01.07.1998 року працював на посаді заступника голови Ради місії, а з 09.11.1991р. - на посаді голови Ради Християнської місії Добра вість і милосердя , яку з 01.01.1998р. перейменовано в Християнську Асоціацію, що підтверджується записами №30-33 трудової книжки.

Крім того, згідно архівних довідок №Г-77/1, №Г-77/2 від 09.10.2019р., які в оригіналах були надані позивачем до ПФУ, на архівному зберіганні у ТОВ ЮАБ ЛЕГІС знаходяться розрахунково-платіжні відомості за 1992-1996р. Міжнародної Християнської асоціації Добра вість і милосердя , перейменованої в Міжнародну Християнську асоціацію Міст Надії Славутич (код ЄДРПОУ 14354764), позивачу нарахована заробітна плата з грудня 1992 по грудень 1996р. (копії розрахунково-платіжних відомостей).

Із розрахунково-платіжних відомостей вбачається, що із заробітної плати позивача були утримані внески на державне пенсійне страхування (зазначено Соцстрах 1% , п/ф 1% ), а тому той факт, що підприємство не перерахувало вказані внески до Пенсійного фонду України, що було його обов`язком, не може позбавити позивача права щодо зарахування періоду його роботи до страхового стажу для призначення пенсії.

Відповідно даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань МІЖНАРОДНА ХРИСТИЯНСЬКА АСОЦІАЦІЯ "МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ" (код ЄДРПОУ 14354764), зареєстрована 24.07.1992р., як громадська організація, та державна реєстрація припинення юридичної особи проведена - 23.07.2014 року. Дата взяття на облік в Головному управлінні регіональної статистики - 01.10.1992р., дата взяття на облік в Головному управління ДФС у Дніпропетровській області, як платника податків, - 02.11.1994р., дата взяття на облік, як платника єдиного внеску, - 22.12.2003р. (інформація з реєстру - додаток 5).

Таким чином, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до ПФ України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Також учасниками не заперечується наявність у позивача самого трудового стажу, тобто, його трудової діяльності впродовж спірного періоду.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період 24.07.1992 -01.07.1998 років не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії, оскільки застрахована особа не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Вказану правову позицію також відображено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17, від 30.09.2019р. у справі № 414/736/17, від 30.07.2019р. у справі № 373/2265/16-а та від 23.03.2020р. у справі № 535/1031/16-а.

Щодо доводів ПФУ про неможливість зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 24.07.1992 по 30.11.1996, з 01.01.1997 по 01.07.1998, через невідповідності у трудовій книжці позивача, оскільки за даними архівної довідки ТОВ ЮВАБ ЛЕГІС Асоціацію Добра вість і милосердя з 24.07.1992 перейменовано в Асоціацію МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ (за 6 років до дати звільнення позивача з посади), відсутності інформації про перейменування Асоціації Добра вість і милосердя на Міжнародну Християнську Асоціацію МІСТ НАДІЇ СЛАВУТИЧ , суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Та обставина, що уповноважена особа підприємства (установи), де працював позивач не засвідчив запис в трудовій книжці позивача печаткою або здійснив запис не у точній відповідності з формуванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, не робить такі записи неправдивими. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.

Окрім цього, відповідачем взагалі не зазначено у своєму рішенні підстави щодо зарахування або нарахування до страхового стажу періоду роботи позивача 24.07.1992 по 01.07.1998.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.

Відтак, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії позивачу, яка викладена у листі від 15.10.2019 року №2457/03-13/26 є протиправною та підлягає до скасування.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно у суду відсутня можливість задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17.

До того ж, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.

Відтак, аналізуючи вище наведене, на думку суду, період роботи ОСОБА_1 з 24.07.1992р. по 01.07.1998р. в Міжнародній Християнській асоціації "Добра вість і милосердя" повинен зарахуватися до стажу під час призначення пенсії позивачу органом ПФУ.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення , призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Зобов`язавши відповідача врахувати період роботи позивача до стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Також, відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас, положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Контроль за додержанням підприємствами законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині нарахування, декларування та сплати страхових внесків покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду трудової діяльності до страхового стажу, необхідного для призначення та обрахунку пенсії в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо сплати, а у випадку несплати примусового стягнення з підприємства-боржника (роботодавця) виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Окрім цього, у рішенні від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абз.1 п.4.1 Рішення).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб між учасниками правовідносин існував юридичний спір, а порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Невід`ємним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1 від 24.03.2020 року.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , викладене в листі від 15.10.2019 року за №2457/03-13/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.09.2019 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник