Рішення

від 06.07.2020 по справі 160/4478/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Справа № 160/4478/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство Об`єднана гірничо-хімічна компанія (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2113/15-20-СГ від 13.02.2020 р. про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія № 209/68 від 08.01.2020 р. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовним розміром 31,1855 га, яка розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовним розміром 31,1855 га, яка розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, до якого були додані необхідні документи, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем 13.02.2020 р. прийнято наказ № 4-2113/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Підставами для прийняття вищезазначеного наказу зазначено наступне: за інформацією відділу у Верхньодніпровському районі головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області частина запитуваної земельної ділянки знаходиться на землях під природними водотоками (річки та струмки), лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, які не відносяться до земель сільськогосподарського призначення; частина земельної ділянки відводиться за рахунок земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворами, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об,єктів нерухомого майна та прав на нього.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 23.04.2020 р. на адресу суду 20.05.2020р. надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області під час винесення прийняття наказу № 4-2113/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, у зв`язку з чим, наказ є обґрунтованим та законним.

28.05.2020р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позов у повному обсязі.

10.06.2020 р. від відповідача до суду надійшли письмові заперечення, згідно з якими відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ПАТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія (правонаступником якого є АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія ) на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 04 квітня 2017 року №150 для здійснення господарської діяльності було отримано Спеціальний дозвіл на користування надрами №6028 від 20.02.2015р. Малишевського родовища ділянки Західна, Центральна та Східна, що розташоване у Дніпропетровській області, Верхньодніпровському та Криничанському районах, а також отримано Акт про надання гірничого відводу №3215 від 10.05.2017р. з метою розробки Малишевського родовища рудних пісків ділянки - Центральна та Східна (сарматський ярус) у Верхньодніпровському та Криничанському районах Дніпропетровської області.

Так, для провадження діяльності, пов`язаної із видобуванням корисних копалин у АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія виникла необхідність в одержанні у постійне користування земельної ділянки із земель державної власності орієнтовним розміром 31,1855 га, яка розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) та є частиною земельної ділянки загальною площею 101,8008 га, що має кадастровий номер 1221086600:01:051:0008.

Оскільки вищезазначена ділянка має цільове призначення 16.00 - землі запасу та категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, а для діяльності позивача необхідна земельна ділянка за цільовим призначенням 11.01- для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами та категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, виникла необхідність у розробленні проекту землеустрою щодо її відведення.У зв`язку з чим, 09.01.2020р. АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія , в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія , звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням № 209/68 від 08.01.2020р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовним розміром 31,1855 га, яка розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) із зміною її цільового призначення на 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. До клопотання також були додані наступні документи: копія статуту АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія , в якому зазначено, що основним видом діяльності товариства є добування руд інших кольорових металів, а також те, що товариство засноване на державній формі власності; копія Спеціального дозволу на користування надрами № 6028 від 20.02.2015, копія Акту про надання гірничого відводу № 3025 від 02.04.2015 з додатком (копією топографічного плану); графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки; графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України.

Проте, наказом № 4-2113/15-20-СГ від 13.02.2020р. відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу з таких підстав: за інформацією відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, частина запитуваної земельної ділянки знаходиться на землях під природними водотоками (річки та струмки), лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, які не відносяться до земель сільськогосподарського призначення; частина земельної ділянки відводиться за рахунок земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворам, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо надання (відсутності) на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та прав на нього.

Позивач вважає вищезазначений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-III.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 (далі - КВЦПЗ), розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Зокрема, Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25 листопада 2016 року, передбачає, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення (Секція А); землі житлової та громадської забудови (Секція В); землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (Секція С); землі оздоровчого призначення (Секція D); землі рекреаційного призначення (Секція Е); землі історико-культурного призначення (Секція G); землі лісогосподарського призначення (Секція Н); землі водного фонду (Секція І); землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (Секція J); землі запасу, резервного фонду та загального користування (Секція К).

За функцією використання землі поділяються на: землі сільськогосподарського призначення (01); землі житлової забудови (02); землі громадської забудови (03); землі природно-заповідного фонду (04); землі іншого природоохоронного призначення (05); землі оздоровчого призначення (06); землі рекреаційного призначення (07); землі історико-культурного призначення (08); землі лісогосподарського призначення (09); землі водного фонду (10); землі промисловості (11); землі транспорту (12); землі зв`язку (13); землі енергетики (14); землі оборони (15); землі запасу (16); землі резервного фонду (17); землі загального користування (18); для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження і використання земель природно-заповідного фонду (19).

Положеннями частини першої статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

Згідно з ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом встановлено, що позивачем до клопотання № 209/68 від 08.01.2020р. були додані копія Витягу з ЄДРПОУ АТ ОГХК , копія Статуту АТ ОГХК ; копія Спеціального дозволу на користування надрами №6028 від 20.02.2015; копія Акту про надання гірничого відводу №3215 від 10.05.2017р., графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти; копія довіреності.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування визначений ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що відповідач у спірному наказі не зазначив, яким вимогам нормативних актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, відповідач зазначив однією з підстав відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою те, що частина запитуваної земельної ділянки не відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Проте, суд звертає увагу на те, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка, що має кадастровий номер 1221086600:01:051:0008 відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка (кадастровий номер 1221086600:01:051:0008) на частину відведення якої претендує позивач, зареєстрована на підставі проекту землеустрою, виготовленого ТОВ ГЕОМЕТРІКС , який був свого часу затверджений відповідачем. Згідно з експлікаціями земельних угідь, що входили до зазначеного вище проекту землеустрою, земля під природними водотоками (струмками) та полезахисними лісосмугами не входять до частини земельної ділянки, яку планує відвести позивач.

Також, відповідач в оскаржуваному наказі зазначив другою підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою те, що частина земельної ділянки відводиться за рахунок земель сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і дворам, проте в пакеті документів відсутня інформація щодо наявності (відсутності) на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та прав на нього. Однак, суд вважає, такі твердження відповідача необґрунтованими, оскільки, як вбачається з експлікації земельних угідь, земля під господарським будівлями та дворами знаходяться в північній частині земельної ділянки з кадастровим номером 1221086600:01:051:0008, в свою чергу, позивач зазначає для відведення північну частину земельної ділянки, на якій знаходяться посовища.

Суд погоджується з доводами позивача, що питання про наявність на земельній ділянці природних водотоків (річок та струмків), лісової (деревної та чагарникової) рослинності, а також господарських будівель і дворів можуть знайти відповідь виключно при розробці проекту документації із землеустрою, а отже зауваження відповідача є передчасними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2113/15-20-СГ від 13.02.2020 р. про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів в обгрунтування правомірності прийняття наказу № 4-2113/15-20-СГ від 13.02.2020 р. про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

За правовою позицією Конституційного суду України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах (рішення КСУ від 30.01.2003 №3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).

У разі невиконання обов`язку державним органом за наявності визначених законом умов у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, розглянути клопотання, за результатами розгляду якого прийняти відповідне рішення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15).

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивачів є рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та вимог Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на суму 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 178926 від 15.04.2020р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03038, м.Київ, вул.М.Грінченко, 4, код ЄДРПОУ 36716128) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м.Дніпро, пр.Поля, 2 код ЄДРПОУ39835428) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2113/15-20-СГ від 13.02.2020 р. про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія № 209/68 від 08.01.2020 р. на розробку проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на користь Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв