Рішення

від 06.07.2020 по справі 160/4432/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Справа № 160/4432/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/4432/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БРИЗТОЛЬ" (49000, м.Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304; код ЄДРПОУ 43384278) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

ВСТАНОВИВ :

21 квітня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (далі - ТОВ БРИЗТОЛЬ , позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - Дніпровська митниця Держмитслужби, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000052/1 від 31 березня 2020 р.

Позовні вимоги ТОВ БРИЗТОЛЬ обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товар. Позивач стверджує, що заявлена митна вартість придбаного останнім товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, однак митний орган неправомірно відмовив ТОВ БРИЗТОЛЬ у здійсненні митної оформлення товару відповідно до заявленої позивачем митної вартості. Також позивач зауважив, що твердження митного органу про те, що у наданих позивачем сертифікаті про походження товару та пакувальному листі не зазначено розмірний ряд заявленого товару що не дає можливості ідентифікувати заявлений товар є суперечливими, оскільки відповідач стверджує що нібито не може ідентифікувати заявлений товар, а з іншого приймає рішення про коригування митної вартості товару за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару за ЕМД від 13.03.2020 р., де ціна товару становить 0,9 дол. США/кг - що само по собі вже свідчить про повну ідентифікацію ввезеного товару. Також позивач вважає, що надання ним комерційної пропозиції, в якій не зазначено підприємство, якому пропонується товар, не може слугувати підставою для винесення оскаржуваного рішення, оскільки такий документ не входить до переліку документів, які зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач зауважив, що у проформі-інвойсі №58187 до Контракту від 01.01.2020р. вбачається, що в ньому вказано номер замовлення - Order №58187, а окремого номера інвойсу в даному документі не зазначено, тому призначення платежу у відповідному платіжному документі при здійсненні попередньої оплати вказувалося з вказівкою номера замовлення (тобто, Order №58187), який й зазназначено у комерційному інвойсі №48089 до контракту від 01.01.2020 р., однак оплата остаточної суми по даній поставці вже була проведена платіжним дорученням в іноземній валюті № 51JBKLK3 від 18.03.2020р. з вказівкою безпосередньо на наявний в комерційному інвойсі його номер - 48089. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, чого при винесенні оскаржуваного рішення зроблено не було, а, отже, таке рішення не є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Таким чином, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4432/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі №160/4432/20 за вищезазначеним позовом, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

22 травня 2020 р. до суду надійшов від Дніпровської митниці Держмитслужби відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених ТОВ БРИЗТОЛЬ до суду позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що за результатами опрацювання наданих позивачем до митного оформлення документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією №UА110130/2020/009686 від 31.03.2020 р. згенеровано обов`язкові юрми контролю: 105 - 2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106 - 2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідач стверджує, що надані позивачем документи (зокрема, сертифікат про походження товару та пакувальний лист) в своїй сукупності не дають змогу ідентифікувати ввезений товар, а також в комерційна пропозиція не містить назву підприємства якому пропонується товар (комерційна пропозиція повинна містити адресний характер). Наданий прайс-лист має суб`єктивний характер, який не містить цінову інформацію для широкого кола осіб в умовах повної конкуренції у звичному ході торгівлі за ГАТТ. Крім того, відповідач зауважив, що у платіжному дорученні №4JBKLK1 від 14.01.2020 р., на суму 5865 дол. США., зазначено ордер (замовлення) №58187 від 10.01.2020 р., згідно з якими документами проведена оплата, але до митного оформлення ордер (замовлення) декларантом не надавався, а під цим номером надано проформу-інвойс №58187 від 10.01.2020 р. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у нього при здійсненні митного контролю було достатньо підстав для запиту додаткових документів для підтвердження заявленої ТОВ БРИЗТОЛЬ митної вартості товару, однак повідомленням №01/31-31 від 31.03.2020 р. декларант повідомив про неможливість надання додаткових документів, у зв`язку з чим на підставі здійсненого контролю співставлення відповідачем з`ясовано, що рівень заявленої митної вартості товару не відповідає дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Згідно проведеного контролю співставлення вартості митну вартість товару відповідачем скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 г - резервного за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, враховуючи те, що даний товар оформлено за основним методом, де рівня ціни товару №1, оформленого за МД №UA100530/2020/15458 від 13.03.2020 р. на рівні - 0,9 Дол США/кг. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що відповідає вимогам чинного законодавства прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

03 червня 2020 р. до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що у відзиві на позов відповідачем вказано, що згідно проведено контролю співставлення вартості митну вартість товару скориговано із застосуванням, другорядного методу визначення митної вартості (резервного) за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, враховуючи те, що даний товар оформлено за основним методом, до рівня товару №7, оформленого за митною декларацією (далі - МД) №UА100530/2020/15458 від 13.03.2020 р. на рівні 0,9 дол.США. Натомість, як зауважує позивач, до відзиву митним органом в якості додатку додано Копія знеособлений витяг МД №UА100530/2020/015458 від 13.03.2020р. (основа коригування) . Водночас, позивач наголошує, що зі змісту вказаного додатку слідує, що ціна товару за вказаною декларацією становить не 0,9 доларів США, а 0,85 доларів США із розрахунку. Викладене, на думку позивача, додатково підтверджує протиправність оскаржуваного рішення митного органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У чергове судове засідання, призначене на 16 червня 2020 р., представники сторін не з`явились, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

16 червня 2020 р. представником ТОВ БРИЗТОЛЬ подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

16 червня 2020 р. представником Дніпровської митниці Держмитслужби подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2020 р. між ТОВ БРИЗТОЛЬ (Покупець) та компанією Del Mar Seafoods Inc ., США (Продавець) було укладено контракт за №01012020 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Контракті, продукцію (далі - Товар) відповідно до Проформи Інвойсу (Інвойсу), які є невід`ємною частиною Контракта.

За умовами Контракту (п. 2.1., п. 2.2), ціна Товару за одиницю і по позиціям фіксується у Проформі Інвойсі (Інвойсі). Загальна сума Контракту становить 1 000 000, 00 доларів США.

У відповідності до Проформи Інвойсу №58187 до Контракту загальна вартість Товару згідно цього інвойсу становить 19 550,00 доларів США; умови оплати - попередня оплата 30% у сумі 5865,00 доларів США, баланс до отримання сканованих копій оригіналів експортних документів; умови поставки - CFR Odessa.

14.01.2020 р. на виконання умов Контракту та Проформи Інвойсу позивачем було здійснено по реквізитам Продавця попередню оплату у сумі 5865,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №4JBKLK1 від 14.01.2020 р.

Відповідно до Комерційного Інвойсу №48089 до Контракту загальна вартість Товару згідно цього інвойсу становить 19 550,00 Доларів США; умови оплати - попередня оплата 30 %, баланс до отримання сканованих копій оригіналів експортних документів; умови поставки - CFR Odessa, ціна Товару - 0,85 доларів США за 1 кг, кількість Товару - 23 000, 00 кг, найменування Товару - Анчоус цілий свіжоморожений.

18.03.2020 р. на виконання умов Контракту та Комерційного Інвойсу №48089 ТОВ БРИЗТОЛЬ здійснено оплату Товару за реквізитами Продавця у сумі 13 685,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №51JBKLK3 від 18.03.2020 р.

Таким чином, Покупцем було в повному обсязі проведено розрахунки за Товар, поставлений по Комерційному інвойсу №48089 в загальній сумі 19 550,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов Контракту, декларантом позивача було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA110130/2020/009686 від 31.03.2020 р., згідно якої було заявлено в режимі імпорт (електронне декларування) до митного оформлення наступний товар: Риба свіжоморожена - Анчоус цілий, латинська назва Engraulis mordax розмір: 23 гр. - 23000,00 кг. Дата виробництва - листопад-грудень 2019 р. Термін придатності - 24 місяця. Температура зберігання та транспортування -18 С. Риба без додання цукру, солі та перцю, без теплової та термічної обробки, без консервування. Придатна для вживання людиною. Консистенція щільна, поверхня риби чиста, природного кольору, без ушкоджень. Запах властивий свіжій рибі, без сторонніх ароматів. Сторонні присмаки та запахи відсутні. Маркування з вказівкою: назва товару, країна походження; виробник, вага; дата виробництва, термін придатності, температура зберігання. Упаковка в картонних коробках, коробки вислані п/е плівкою. Виробник: Del Mar Seafoods, Inc., №2955466, США . Відповідно до графи 46 МД, Позивачем статичну вартість Товару зазначено у сумі 548 602,33 гри.

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до статті 58 Митного кодексу України на рівні - 0,85 дол.США/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючого органу разом із митною декларацією такі документи:

-Сертифікат якості від 24.01.2020 р.;

-Пакувальний лист б/н від 10.01.2020 р. до Комерційного інвойсу №48089 від 10.01.2020 р.;

-Проформа Інвойс №58187 до Контракту від 01.01.2020 р.;

-Комерційний Інвойс №48089 до Контракту від 01.01.2020 р.;

-Коносамент №NАМ3769237 від 24.01.2020 р.;

-Міжнародна товарно-транспортна накладна №4 від 29.03.2020 р.;

-Сертифікат безпеки для здоров`я №UА.4006.899839.20-HU від 21.01.2020 р.;

-Сертифікат лову №UA.4006.899839.20-FС від 21.01.2020 р.;

-Платіжне дорученням в іноземній валюті №51JBKLK3 від 18.03.2020 р.;

-Платіжне доручення в іноземній валюті №4JBKLK1 від 14.01.2020 р.;

-Прайс-лист від 06.01.2020 р.;

-Комерційна пропозиція від 06.01.2020 р.;

-Контракт №01012020 від 01.01.2020 р.;

-Ветеринарне свідоцтво №ПР2Л-2/В110.3/4/375 від 31.03.2020 р.;

-Лист про страхування б/н від 10.01.2020 р.;

-Платіжне доручення №168 від 27.03.2020 р. щодо оплати ветеринарно-санітарних послуг згідно договору №2/38 від 08.01.2020 р. на суму 10 000, 00 грн.;

-Повідомлення від декларанта №02/31-03 від 31.03.2020 р.

За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідач направив електронне повідомлення №639354 від 31.03.2020 р., в якому повідомив ТОВ БРИЗТОЛЬ щодо необхідності надати перекладу документів, а саме: коносаменту (на заявлену партію товару) наданого до митного оформлення.

На виконання вимог митниці позивачем разом із супровідним листом за вих. №01/31-0 від 31.03.2020 р. було надано додатково переклад коносаменту на українську мову (на заявлену партію товару) наданого до митного оформлення та повідомлено митний орган про відсутність додаткових документів та, відповідно, про неможливість їх подання.

Натомість, відповідач направив позивачу повідомлення за №639430 від 31.03.2020р., в якому зазначив, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: До митного оформлення надана комерційна пропозиція б/н від 06.01.2020 року в якої не зазначено підприємство якому пропонується товар (комерційна пропозиція повинна носити адресний характер). В сертифікаті про походження товару від 21.01.2020 №UА.4006.899839.20-FС та пакувальному листі б/н від 10.01.2020 року не зазначено розмірний ряд заявленого товару що не дає можливість ідентифікувати заявлений товар. Крім того, в платіжному дорученні №4JВКLК3 від 14.01.2020 року на уму 5865 доларів США, зазначено ордер (замовлення) №58187 від 10.01.2020 року згідно з якими документами проведена оплата але до митного оформлення надано проформу-інвойс №58187 від 10.01.2020 р. Відповідно до п. 7 висновків Постанови пленуму ВАСУ від 13.03.2017 року №2 Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок - фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену МКУ та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації (ч. 8, 13 ст. 264 МКУ) .

Також митний орган повідомив декларанта про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним мш вартості товару, а також запропоновано декларанту повідомити митницю і бажання надати додаткові наявні у нього документи або про відмову у наданні шляхом надіслання електронного повідомлення.

ТОВ БРИЗТОЛЬ листом за вих. №02/31-03 від 31.03.2020 р. повідомило відповідача про те, що надати додаткові документи протягом 10 днів згідно п. 6 ст. 53 Митного кодексу України не має можливості та звернулось до митного органу з проханням оформити вантаж згідно наданих документів.

За результатами здійснення контролю 31.03.2020 р. Дніпровською митницею Держмитслужби було оформлено картку відмови в прийнятті митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначенням за №UA110130/2020/00109.

Також відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № №UA10130/2020/000052/1 від 31.03.2020 р.

У відповідності до графи 28 цього рішення, розрахована декларантом митна вартість товару складає 548 602, 33 гри. (19 550,00 доларів США), а відповідно до гр. 30 Коригування цього рішення, вартість товару складає 580 873,05 грн. (20 700 доларів США), курс валюти 28,0615.

Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом відповідно до рішення №UA110130/2020/000052/1 від 31.03.2020р. про коригування митної вартості, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

При випуску Товару у вільний обіг було оформлено митну декларацію №UA/0043384278 від 31.03.2020 р. та сплачено додаткові митні платежі.

Не погодившись із винесеними Дніпровською митницею Держмитслужби рішенням про коригування митної вартості товару, ТОВ БРИЗТОЛЬ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України, права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність

За загальним правилом, передбаченим нормами статті 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" №2 від 13.03.2017 р.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Так, згідно із повідомленнями митного органу, картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, основними причинами, що призвели до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугували наступні доводи:

- відповідач зазначив, що до митного оформлення надана комерційна пропозиція б/н від 06.01.2020 р., в якій не зазначено підприємство якому пропонується товар, в той час як, на думку митного органу, комерційна пропозиція повинна носити адресний характер);

- у сертифікаті про походження товару №UA.4006.899839.20-FC від 21.01.2020 р. та пакувальному листі б/н від 10.01.2020 р. не зазначено розмірний ряд заявленого товару, що, як наголосив відповідач, не дає можливості ідентифікувати заявлений товар;

- у платіжному дорученні №4JBKLK3 від 14.01.2020 р. на суму 5865 дол.США, зазначено ордер (замовлення) №58187 від 10.01.2020 р., згідно з якими документами проведена оплата, однак, як зауважив відповідач, до митного оформлення декларантом надано проформу-інвойс №58187 від 10.01.2020р.;

- митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару, враховуючи те, що даний товар оформлено за основним методом, до рівня ціни товару №1 за ЕМД №UA100530/2020/15458 від 13.03.2020 р., де ціна товару, як стверджує митний орган, становить 0,9 дол. США/кг.

Стосовно вищенаведених тверджень, слід зауважити наступне.

Так, надана декларантом до митного оформлення комерційна пропозиція б/н від 06.01.2020 р., що складена постачальником товару, не входить до переліку документів, які зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

При цьому, жодних вимог щодо адресності комерційної пропозиції діюче законодавство України не містить.

Також, слід зазначити, що відповідна комерційна пропозиція постачальника у сукупності з іншими документами, які були надані позивачем на підтвердження митної вартості товару, додатково підтверджує ціну, за якою поставлявся задекларований товар, і не містить розбіжностей, які б мали вплив на визначення митної вартості у порівнянні з іншими наданими до митного оформлення документами.

Суд критично оцінює доводи митного органу про те, що у сертифікаті про походження товару та пакувальному листі не зазначено розмірний ряд заявленого товару, що позбавило відповідача можливості ідентифікувати заявлений товар, оскільки при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товару митний орган керувався інформацією попередніх оформлень з урахуванням характеристик товару за ЕМД від 13.03.2020 р., де ціна товару становить 0,9 дол.США/кг.

Стосовно посилань Дніпровської митниці Держмитслужби на розбіжності у платіжних документах та інвойсі, позивачем були надані наступні пояснення.

Так, ТОВ "БРИЗТОЛЬ" зазначив, що ним було надано документи для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в графі 44 МД, зокрема наступні документи: проформа Інвойс №58187 до Контракту від 01.01.2020 р.; комерційний Інвойс №48089 до Контракту від 01.01.2020 р.; платіжне дорученням в іноземній валюті №51JBKLK3 від 18.03.2020 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №4JBKLK1 від 14.01.2020 р.

У платіжному дорученні графа "Призначення" містить наступні відомості: назва постачальника Del Mar Seafoods Inc , адреса постачальника: 2/331 Ford Street 3/US/Watsonville,95076 СА, рахунок отримувача: 4427067053, попередня оплата за рибу свіжоморожену по контракту №01012020 від 01.01.2020 р., проформа інвойс від 10.01.2020 р. (РІ DD 10.01.2020), замовлення 58187 (order 58187).

При цьому, позивач наголошує, що у проформі-інвойсі №58187 до Контракту від 01.01.2020 р. вказано номер замовлення "Order №58187" та не зазначено окремого номера інвойсу.

Відповідно, призначення платежу при здійсненні попередньої оплати вказувалося з вказівкою номера замовлення - Order № 58187, який також вказано і в комерційному інвойсі №48089 до Контракту від 01.01.2020р., однак, як зауважив позивач, оплата остаточної суми по даній поставці вже була проведена платіжним дорученням в іноземній валюті №51JBKLK3 від 18.03.2020р. із вказівкою безпосередньо на наявний в комерційному інвойсі його номер "48089".

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що усі надані до митного оформлення товару документи в своїй сукупності не містять розбіжностей, які б мали вплив на визначення митної вартості.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2020/000052/1 від 31.03.2020 р., у спірному рішенні зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, однак такі відомості в оскаржуваному рішенні відсутні.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд доходить, що позов ТОВ БРИЗТОЛЬ до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму 2102, 00 грн., що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №212 від 16 квітня 2020 р.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позов ТОВ БРИЗТОЛЬ - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 2102, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (49000, м.Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304; код ЄДРПОУ 43384278) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000052/1 від 31 березня 2020 р.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БРИЗТОЛЬ (49000, м.Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 73, офіс 304; код ЄДРПОУ 43384278) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 гривень (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко