Рішення

від 06.07.2020 по справі 160/3210/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Справа № 160/3210/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-

рішень,-

ВСТАНОВИВ :

20.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001210511 від 13.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 615874,00 грн., в тому числі за основним платежем - 410583,00 грн. та штрафними санкціями - 205291,50 грн., №000304511 від 07.10.2019 року, №000359511 від 15.10.2019 року, яким накладено штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що:

1) на виконання вимог запиту про надання документів до перевірки від 01.10.2019 року, позивачем були підготовлені до перевірки всі затребувані первинні документи за місцезнаходженням ТОВ Світлофори та забезпечено можливість їх надання ревізору-інспектору, проте останній після вручення копії наказу про перевірку, направлення та вищевказаного запиту залишив приміщення ТОВ Світлофори та більше не з`являвся протягом періоду перевірки;

2) акти про ненадання документів від 02.10.2019 року та 07.10.2019 року, на підставі яких винесені податкові повідомлення рішення №000304511 від 07.10.2019 року, №000359511 від 15.10.2019 року, складені без участі позивача та містять недостовірну інформацію, оскільки отримання запитуваних документів потребувало здійснення активних дій від відповідача, а саме: проведення виїзної перевірки за місцезнаходженням позивача, що протиправно не було здійснено;

3) акт перевірки, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001210511 від 13.01.2020 року, не було надіслано позивачу, у зв`язку з чим, останній був позбавлений можливості скористатися своїм правом на надання заперечень на висновки акту перевірки та/або додаткових документів на їх спростування;

4) ненадіслання акту перевірки унеможливлює обрахування 10-денного строку, після спливу якого приймається податкове повідомлення-рішення.

25.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

02.04.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв`язку з тим що позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

29.04.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства,

16.05.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові докази.

04.06.2020 року від відповідача надійшли всі витребувані докази, окрім доказів вручення Товариству з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ акту перевірки від 12.02.2020 року №14942/10/04-36-05-11 - 24.10.2019 року.

11.06.2020 року від відповідача надійшли копії доказів вручення Товариству з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ акту перевірки від 12.02.2020 року №14942/10/04-36-05-11 - 24.10.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини.

01.10.2019 року головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ було вручено:

- копію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.09.2019 року №598-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Світлофори тривалістю 5 робочих днів з 01.10.2019 року;

- копію направлення на перевірку від 30.09.2019 року №368;

- оригінал запиту від 01.10.2019 року про надання документів, які необхідно було надати за місцезнаходженням платника податків або за адресою: м.Дніпро, вул..Високовольтна,24, кімн.109 у термін до 13:00 год. 02.10.2019 року.

02.10.2019 року, у зв`язку з ненаданням зазначених у запиті від 01.10.2019 року документів, відповідачем складено акт №2015/04-36-05-11/33908008 Про ненадання до перевірки ТОВ Світлофори первинних документів, на підставі якого 07.10.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №000304511, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

04.10.2019 року виконуючому обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ Трофименко В.В . вручено оригінал запиту від 04.10.2019 року про надання документів, які не було надано на вимогу запиту від 01.10.2019 року, та які необхідно було надати за місцезнаходженням платника податків або за адресою: м.Дніпро, вул..Високовольтна,24, кімн.109 у термін до 13:00 год. 07.10.2019 року.

07.10.2019 року, у зв`язку з ненаданням зазначених у запиті від 04.10.2019 року документів, які запитувалися повторно, відповідачем складено акт №2624/04-36-05-11/33908008 Про ненадання до перевірки ТОВ Світлофори первинних документів, на підставі якого 15.10.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №000359511, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

15.10.2019 року за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №3985/04-36-05-11-33908008, яким встановлено порушення позивачем: пункту 198.1, 198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділу V, п.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додатну вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 410 583,00 грн., у тому числі: грудень 2016 року - 75644,00 грн., вересень 2017 року - 133238,00 грн., грудень 2017 року - 201701,00 грн.

13.01.2020 року на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0001210511 про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 615 874,50 грн. (основний платіж - 410583,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 205291,50 грн.)

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001210511 від 13.01.2020 року, №000304511 від 07.10.2019 року, №000359511 від 15.10.2019 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ПК України, контролюючі органи мають право проводити, у тому числі, документальні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Як визначено пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Аналіз наведених норм у своїй сукупності у контексті спірних правовідносин дає суду підстави для висновку, що у межах компетенції контролюючі органи наділені правом на проведення перевірок платників податків, після початку проведення яких також наділяються правом запитувати та вивчати первинну документацію платників податків та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, незабезпечення яких має наслідком застосування до такого платника штрафних санкцій.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №000304511 від 07.10.2019 року та №000359511 від 15.10.2019 року винесені на підставі актів №2015/04-36-05-11/33908008 від 02.10.2019 року та №2624/04-36-05-11/33908008 від 07.10.2019 року Про ненадання до перевірки ТОВ Світлофори первинних документів .

Зазначені акти підписані головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Дніпропетровській області Денисом Маніним.

Під час проведення документальних перевірок, згідно з підпунктом 11 пункту 3 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727, зареєстрованим у Мінюсті 26.10.2015 (зі змінами) (далі - Порядок №727), передбачено, у разі необхідності, надання (надіслання) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) запитів щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Інформація про такі запити наводиться у загальних положеннях акту (довідки) документальної перевірки.

Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять документальну перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II ПКУ (абзац 2 підпункту 11 пункту 3 розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до пп. 12 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 727 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані: інформація про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

З наведеного вбачається, що складені відповідачем акти про ненадання документів (їх копій) повинні бути або підписані керівником підприємства позивача або уповноваженою ним особою, або відповідачем повинні були складені акти відмови керівника підприємства позивача або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Проте, складені відповідачем акти підписані лише головним державним ревізором-інспектором, при цьому акти відмови керівника підприємства позивача або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів суду не надані, посилання на наявність таких актів в матеріалах справи - відсутні.

Також, суд враховує, що зазначені у запитах документи необхідно було надати за місцезнаходженням платника податків або за адресою: м.Дніпро, вул..Високовольтна,24, кімн.109.

При цьому, у спірних відносинах мало місце проведення виїзної перевірки платника податків, проте матеріали справи не містить доказів перешкоджання позивачем у виконанні посадовими особами контролюючого органу своїх обов`язків, зокрема, щодо безпосереднього дослідження документів та матеріалів за місцем розташування Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ , жодних пояснень з даного приводу відповідачем не надано.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №000304511 від 07.10.2019 року, №000359511 від 15.10.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, судом встановлено, що документальну перевірку здійснено без дослідження та оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що не заперечується контролюючим органом.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772).

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов`язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Суд зазначає, що документальна перевірка за змістом статті 75 ПК проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а відтак акт документальної перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, не може бути належним та допустимим доказом складу таких порушень в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №820/15224/14, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також, суд зазначає, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.

Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, за приписами пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з абзацом другим пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З аналізу вищенаведених норми вбачається, що податкове повідомлення-рішення, яким контролюючий орган нараховує платнику податків штрафну (фінансову) санкцію повинно містити обов`язкову підставу для такого нарахування.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001210511 від 13.01.2020 року, було прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі висновків викладених в акті перевірки №3985/04-36-05-11-33908008 від 15.10.2019 року.

Положеннями п.86.8 ст. 86 ПК України (в редакції Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів , який набрав чинності з 1 січня 2019 року) визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В якості доказів на підтвердження вручення позивачу акту перевірки №3985/04-36-05-11-33908008 від 15.10.2019 року відповідачем надано копію фіскального чека від 15.10.2019 року та листа-відповіді Дніпропетровської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта від 04.12.2019 року №39-Ю-03-2960, згідно яких рекомендований лист з повідомленням про вручення №4910704625333, надійшов до відділення поштового зв`язку на адресу ТОВ Світлофори : пр..О.Поля, буд.25-В, м.Дніпро, 49101 та вручений 24.10.2019 року працівнику ТОВ Світлофори Лебідь.

Проте, суд зазначає, що із змісту вказаних документів неможливо встановити які саме документи були вручені.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень й у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (п. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій (п. 21.1.4).

Враховуючи, що закон пов`язує право податкового органу прийняти податкове повідомлення-рішення з наявністю акта перевірки, та відповідно встановлює граничні строки прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками складання такого акта, суд зазначає, що контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень зобов`язаний дотримуватися строків давності проведення перевірок, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, та строків прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачених статтею 86 Податкового кодексу України за наслідками складання акта перевірки.

За таких обставин, оскільки відповідачем допущенні суттєві процедурні порушення при проведенні перевірки, що призвело до передчасного оформлення її результатів, оскільки акт такої перевірки не визнаний судом належним та допустимим доказом складу зафіксованих у ньому порушень та порушено порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі такого акту, суд дійшов висновку, про неправомірність та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001210511 від 13.01.2020 року.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 9261,07 грн., що документально підтверджується квитанцією №512 від 16.03.2020 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ (49000, м.Дніпро, пр-т О.Поля, буд.25-В, код ЄДРПОУ 33908008) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000304511 від 07.10.2019 року, №000359511 від 15.10.2019 року, №0001210511 від 13.01.2020 року винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТЛОФОРИ судові витрати у розмірі 9261,07 грн. (дев`ять тисяч двісті шістдесят одна гривня сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв