Рішення

від 03.07.2020 по справі 400/897/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 р. № 400/897/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-46", вул. Шосейна, 46, м. Миколаїв, 54029

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

про:визнання протиправними та скасування припису № МК 2224/435/АВ/П і постанови від 24.01.2020 р. № МК 2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-46" звернулося з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування припису № МК 2224/435/АВ/П та постанови від 24.01.2020 р. № МК2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що направлення не містило відомостей про тип заходу державного контролю, неможливо встановити підставу проведення заходу. Направлення та акт інспекційного відвідування містять різне зазначення назви суб`єкта перевірки. Відповідач не взяв до уваги заперечення до акту інспекційного відвідування. По суті виявленого порушення позивач зазначив, що з ОСОБА_1 укладено договори цивільно-правового характеру, якими визначено конкретний обсяг робіт, по виконанню яких підписувались акти виконаних робіт. Виконавець робіт не підпадала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Отже, досліджені відповідачем договори не містять ознак трудового договору. Оскаржуваний припис винесено відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295), який визнано нечинним за рішення суду. Припис не містить дати складення та строків усунення порушень.

За заявою позивача суд ухвалою від 24.02.2020 р. застосував заходи забезпечення позову та зупинив дію постанови про накладення штрафу від 24.01.2020 р. № МК2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС - до набрання законної сили рішенням суду.

10.03.2020 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 60-65), де вказано, що підставою для проведення інспекційного відвідування стали звернення ОСОБА_2 , в яких містилася інформація про неоформлені трудові відносини. У досліджених відповідачем договорах не вказані конкретні обсяги робіт, а визначено їх у вигляді функцій двірника. ОСОБА_1 протягом 2019 року фактично виконувала роботу двірника, тобто фактично допущена до роботи без укладення трудового договору. На виконання вимог припису позивачем прийнято ОСОБА_1 на роботу з 24.12.2019 р. Таким чином, дії посадових осіб Управління під час проведення інспекційного відвідування, розгляду справи та вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності відповідали вимогам чинного законодавства.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На підставі звернень ОСОБА_2 від 17.09.2019 р. і від 24.09.2019 р. про перебування двірника ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем начальником Управління видано наказ від 05.11.2019 р. № 334 про проведення інспекційного відвідування позивача (а. с. 66-70).

На підставі наказу видано направлення № 675 на проведення інспекційного відвідування (а. с. 19).

У період з 08.11.2019 р. по 19.11.2019 р. посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування, результати якого оформлені актом від 19.11.2019 р. № МК 2224/435/АВ (а. с. 16-18).

Інспекторами праці досліджено договори цивільно-правового характеру з ОСОБА_1 від 01.04.2019 р. № 4, від 05.09.2019 р. № 8 і від 01.11.2019 р. № 1 та встановлено відсутність у договорах конкретних обсягів робіт, що підлягають вимірюванню в конкретних фізичних величинах, які необхідно виконати виконавцю та можуть бути відображені в акті приймання-передачі. Обсяги робіт визначено у вигляді функцій двірника, передбачених довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Отже, фактично виконується робота працівника відповідної професії. Вказана особа перебуває з позивачем у триваючих правовідносинах, виконує одні й ті ж самі обов`язки. У відомостях розподілу витрат сума, яка підлягає виплаті за цивільно-правовими договорами, зазначена як заробітна плата.

З викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України № 413, а саме: ОСОБА_1 допущена до роботи без оформлення трудового договору, оформленого відповідним наказом, та без повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ та прийняття працівника на роботу.

Приписом без дати за № МК 2224/435/АВ/П позивача зобов`язано усунути виявлені порушення, без зазначення строків та шляхів усунення порушень (а. с. 14-15).

21.11.2019 р. позивач подав заперечення на акт інспекційного відвідування (а. с. 20-21), які відповідачем не враховані.

24.01.2020 р. відповідачем прийнято постанову № МК2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 125190,00 грн за фактичне допущення ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору (а. с. 11-13).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами ч. 4 ст. 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються, у тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

У свою чергу, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 (далі - Порядок № 823).

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 823 визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Таким чином, звернення ОСОБА_2 було достатньою підставою для призначення інспекційного відвідування позивача.

Незазначення в направленні та акті інспекційного відвідування типу заходу державного контролю не може свідчити про явну протиправність інспекційного відвідування та прийнятих за його наслідками постанови та припису.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин є наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 .

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договори цивільно-правового характеру від 01.04.2019 р. № 4 (про надання послуг з обслуговування прибудинкової території, оброблення та поливу газонів, обрізки кущів - у строк з 01.04. до 31.07.2019 р.), від 05.09.2019 р. № 8 (про надання послуг з прибирання та вивезення сміття з підвального приміщення будинку - у строк з 05.09. по 25.09.2019 р.) і від 01.11.2019 р. № 1 (про надання послуг з прибирання сміття, листя та снігу, обробки доріжок піском на прибудинковій території - у строк з 01.11.2019 р. до 31.12.2019 р.) (а. с. 22-23, 29-30, 32-33).

Отже, роботи, визначені у вказаних договорах, мають тимчасовий характер, натомість, робота за трудовим договором має постійний характер, а договір укладається, як правило, на невизначений строк.

На цивільно-правовий, а не трудовий характер договорів вказує і те, що виконавець виконує роботи на свій ризик та самостійно їх організовує, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Іншого суду відповідачем доведено не було.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Умовами договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , передбачено, що винагорода виплачується за актами приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження зазначеного позивачем були надані до суду акти приймання-передачі послуг (а. с. 24, 31, 35).

Отже, відповідачем під час проведення інспекційного відвідування не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснювала функції (виконували роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено наявність робочого місця; не було встановлено систематичне виконання робіт; не було встановлено підпорядкування особи правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичність оплати праці, що свідчило б про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку).

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що висновки про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України відповідачем не доведені.

Крім того, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.03.2020 р. по справі № 487/8853/19, яка набрала законної сили 16.03.2020 р., закрито провадження у справі про притягнення керівника позивача до адміністративної відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Підставою закриття провадження стала відсутність складу адміністративного правопорушення (а. с. 81-82).

Таким чином, прийняті за результатами інспекційного відвідування рішення є протиправними. До того ж, припис узагалі не містить дати його прийняття, строків та шляхів усунення порушень, що не може свідчити про обґрунтованість такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанови та припису, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 4204,00 грн (а. с. 1), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-46" (вул. Шосейна, 46, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 40195880) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) про визнання протиправними та скасування припису № МК 2224/435/АВ/П та постанови від 24.01.2020 р. № МК2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Миколаївській області № МК 2224/435/АВ/П та постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 р. № МК2224/435/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код 39787411) судовий збір у сумі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 00 коп.) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фрунзе-46" (вул. Шосейна, 46, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 40195880).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення 03.07.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська