Рішення

від 03.07.2020 по справі 540/1086/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1086/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у замінні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації в особі комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - відповідач 1), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Херсонській обласній державній адміністрації від 30.01.2020р., яке оформлено протоколом №1, в частині відмови ОСОБА_1 у заміні діючого посвідчення категорії І на посвідчення нового зразка;

- зобов`язати Обласну комісію з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Херсонській обласній державній адміністрації повторно розглянути питання щодо заміни виданого ОСОБА_1 посвідчення категорії І серії НОМЕР_1 на посвідчення нового зразка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії №1 від 03.06.1997р., довідкою МСЕК серії МСЕ в„–000075 від 03.06.1997р., якою позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства. За висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС від 12.11.1998р., захворювання позивача пов`язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно виписок із актів огляду МСЕК від 17.11.2009р. та 12.11.2013р., позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з Чорнобильською катастрофою. З листопада 2013р. статус інваліда позивачу встановлено безстроково. 09.11.2001 року Херсонською ОДА видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_1 . 27.11.2013р. до посвідчення було видано вкладку на строк безстроково.

На підставі постанови КМУ № 551 від 11.07.2018р. ОСОБА_1 звернулася до комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для заміни посвідчення на посвідчення нового зразка. Однак, у заміні посвідчення було відмовлено, у зв`язку із відсутністю причинного зв`язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці.

Відмову у заміні посвідчення позивач вважає протиправною, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 30.04.2020 року провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно позиції відповідача та третьої особи, документи з особової справи гр. ОСОБА_1 розглянуто на засіданні обласної комісії 30.01.2020р. та у зв`язку з не підтвердженням статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, оскільки документи з її особової справи не відповідають вимогам постанови КМУ від 11.07.2018р. №551, а саме відсутній причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (до 18 років), відмовлено у заміні діючого посвідчення категорії І на посвідчення нового зразка.

З огляду на викладене відповідач та третя особа заперечують проти вимог позовної заяви, вважають їх необґрунтованими та просять відмовити у задоволенні позову.

Позивачем до суду подано відповіді на відзиви, в яких позивач зазначає, що наведені у відзивах доводи не спростовують правомірності висновків позовної заяви.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

За результатами медичного огляду від 13.04.1993р. гр. ОСОБА_1 (у 16-річному віці) встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства на один рік.

Протягом 1994-1998 років при переоглядах їй підтверджувалась друга група інвалідності.

При переогляді у обласній МСЕК 15.12.1998р., враховуючи експертний висновок Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради від 12.11.1998р.№6601, ОСОБА_1 визначено ІІІ групу інвалідності з причин захворювання з дитинства, пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС . Рішення обласної МСЕК затверджено висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності від 04.03.1999р. №805.

09.11.2001р. Херсонською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано безстрокове посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_1 .

Посвідчення отримане на підставі таких документів:

- експертного висновку від 12.11.1998р. №6601 захворювання (рак щитовидної залози) пов`язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС;

- довідки МСЕК від 16.12.1998р. №015678 (інвалідність встановлено до 01.01.2004р.);

- витягу з історії хвороби від 27.07.1993р., якою визначено інвалідність з дитинства по захворюванню щитовидної залози.

Згідно довідки МСЕК від 12.11.2013р. серії 10 ААВ в„–376248 , позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково у зв`язку із захворюванням з дитинства, пов`язаним з впливом наслідків аварії на ЧАЕС.

За тим, 27.11.2013р. Херсонською ОДА позивачу видано безстрокову вкладку №002002 до вказаного посвідчення.

На підставі постанови КМУ № 551 від 11.07.2018 року ОСОБА_1 07.06.2019р. звернулася до Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації для заміни існуючого посвідчення на посвідчення нового зразка.

Заява позивача про заміну посвідчення була розглянута обласною комісією з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації, яка прийняла рішення від 30.01.2020р., оформлене протоколом №1, про відмову у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка гр. ОСОБА_1 .

Доказів повідомлення позивача про прийняте рішення до суду не надано.

Відмова обґрунтована не підтвердженням статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, оскільки документи з її особової справи не відповідають вимогам постанови КМУ від 11.07.2018р. №551, а саме відсутній причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (до 18 років).

Відмову обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації щодо заміни посвідчення позивач вважає протиправною, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 21.02.1991р. №796-XII (далі-Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст.1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема:

- пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об`єднань.

За положеннями ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За положеннями ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до категорії 1 відноситься особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 15 Закону №796-ХІІ встановлені підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.

Відповідно до положень ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що 09.11.2001р. позивачу видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_4 . До посвідчення видана вкладка від 27.11.2013р., яка є безстроковою. Позивач є інвалідом ІІІ групи у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з Чорнобильською катастрофою.

Вказане посвідчення видане на підставі та за зразками, затвердженими чинними на той час постановами Кабінету Міністрів України від 25.08.1992р. №501 Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , від 20.01.1997р. №51 Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян за №551 (далі-Порядок №551), відповідно до якого затверджені нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.

Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи іншими актами законодавства (п.2 Порядку №551).

Відповідно до п.3 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії Б синього кольору.

Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.

У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис Безстроково .

Відповідно до положень п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються, зокрема, особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, зокрема, провести до 1 січня 2021 р. заміну посвідчень у зв`язку із затвердженням нових зразків посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Як установлено судом та не спростовується відповідачем, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, захворювання з дитинства пов`язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС. Вказане підтверджується довідкою МСЕК від 12.11.2013р. серії 10 ААВ № 376248 та експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради від 12.11.1998р. №6601, висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності від 04.03.1999р. №805.

Положеннями п.11 Порядку №551 встановлено, що рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.

Обласна комісія з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації розглянула заяву позивача про заміну посвідчення та матеріали її особової справи і прийняла оскаржене рішення про відмову у заміні діючого посвідчення категорії І на посвідчення нового зразка гр. ОСОБА_1 .

Зазначена позиція обґрунтована відсутністю причинного зв`язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи у дитячому віці (до 18 років).

Разом з тим, вказана позиція є безпідставною з огляду на те, що позивач є особою з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, якій встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою і відноситься до першої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

Тобто посвідчення позивачу має бути видане на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою, яка наявна в матеріалах особової справи позивача і досліджувалась відповідачем.

При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на невідповідність документів з особової справи позивача вимогам постанови КМУ від 11.07.2018р. №551, так як не зазначено документи, що не відповідають приписам постанови, а також відсутнє посилання на конкретну норму (стаття, пункт, частина, абзац), якій не відповідають означені документи.

Верховний суд у постанові від 23.10.2018р. у справі № 822/1817/18 зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення … конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Наведене рішення прийняте у податковій справі, проте загальні вимоги до актів індивідуальної дії як обґрунтованість та вмотивованість стосуються будь-яких актів індивідуальної дії, прийнятих суб`єктами владних повноважень.

Відтак, оскаржене рішення не відповідає вимогам, встановленим до індивідуальних актів, оскільки із нього неможливо встановити правову норму, якій не відповідають документи особової справи ОСОБА_1 .

Крім того, оскільки Законом №796-ХІІ Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати порядок видачі посвідчень, а не фактичного позбавлення статусу постраждалого (потерпілого) від Чорнобильської катастрофи, то оскаржене рішення є протиправним.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом №1 від 30.01.2020р., не відповідає жодному з критеріїв, перелічених вище.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, натомість позивачем надано достатньо належних доказів на підтвердження протиправності рішення відповідача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача, а отже і задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації (код ЄДРПОУ 00022645, 73003, м. Херсон, пл. Свободи, 1), Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03198111, 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська (К.Маркса), 13а) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у замінні діючого посвідчення категорії І на посвідчення нового зразка, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при Херсонській обласній державній адміністрації від 30.01.2020 року, яке оформлено протоколом №1, в частині відмови ОСОБА_1 у заміні діючого посвідчення категорії І на посвідчення нового зразка.

Зобов`язати Обласну комісію з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації повторно розглянути питання щодо заміни виданого ОСОБА_1 посвідчення категорії І серії НОМЕР_1 на посвідчення нового зразка, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", від 02.04.2020 року Розділ VІ Прикінцевих положень КАС України доповнено п. 3 відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 112030300