Рішення

від 26.06.2020 по справі 296/4176/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4176/19

2/296/1192/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судових засідань Рабчинській Я.В.,

розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради про скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради від 04.02.2019р. №44-к Про оголошення догани ОСОБА_1 , від 05.02.2019р. №45-к Про оголошення догани ОСОБА_1 , від 28.02.2019р. №81-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він працював на посаді водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради. Наказами від 04.02.2019р. №44-к та від 05.02.2019р. №45-к йому оголошено догани, а наказом від 28.02.2019р. №81-к його звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Наказ №44-к від 04.02.2019р. Про оголошення догани виданий на підставі акту про результати службового розслідування від 31.01.2019р. Підставою для проведення службового розслідування слугували обставини, які мали місце 17.11.2018р. Тобто, з моменту виявлення проступку до дня оголошення догани пройшло більше двох місяців. Дисциплінарне стягнення відповідно до наказу від 04.02.2019р. застосовано до позивача з порушенням строків, визначених приписами п.1 ст.148 КЗпП України. Крім того, наказ від 04.02.2019р. №44-к винесено з порушенням вимог ст.ст. 148, 149 КЗпП України. Наказ №45-к від 05.02.2019р. не відповідає дійсним обставинам справи, а дисциплінарне стягнення застосовано до позивача, на його думку, без відповідної правової підстави, оскільки Робоча інструкція водія транспортних засобів категорії D автобусного парку (надалі по тексту - Робоча інструкція) не передбачає отримання водіями відміток контролера з технічного стану автотранспортного засобу та не передбачає обов`язку водіїв перед виїздом на лінію отримувати відмітку контролера з технічного стану автотранспортного засобу. Наказ про звільнення від 28.02.2019р. не містить конкретних фактів невиконання позивачем покладених на нього обов`язків, не вказано коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнення, що стало приводом до звільнення, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Посилаючись на приписи ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України, позивач просить суд поновити його на посаді водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. У зв`язку з порушенням трудових прав позивач просить стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. моральної шкоди.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у його задоволенні та закрити провадження у справі. Посилаючись на недбале ставлення позивача до покладених на нього трудових обов`язків, відповідач вважає, що до позивача правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. На думку відповідача, строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були порушені, оскільки ст.148 КЗпП України передбачено обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку, в тому числі встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки. Факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку було виявлено 31.01.2019р. Відповідач вважає, що відмова позивача надати пояснення з приводу допущеного ним дисциплінарного проступку не перешкоджає застосуванню щодо нього стягнення. Нездійснення позивачем перевірки технічного стану автобусу перед виїздом є порушенням трудової дисципліни, що в свою чергу, призвело до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу №45-к від 05.02.2019р. Посилаючись на те, що позивачем пропущено процесуальний строк оскарження наказу про звільнення, відповідач просить у задоволенні позову про поновлення на роботі відмовити. Відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 здійснено відповідно до вимог КЗпП України, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання сторони та їх представники не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_2 в клопотанні від 26.06.2020р. просив розгляд справи здійснювати у його відсутність та відсутність позивача ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в клопотанні від 25.06.2020р. просив розгляд справи відкласти, посилаючись на незадовільний стан здоров`я представника ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що відповідач довіреністю від 17.12.2019р. №08/977 (а.с.79) та довіреністю від 22.11.2019р. №08/887 (а.с. 94) уповноважив двох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 представляти інтереси підприємства в суді та надав докази щодо поважних причин неявки лише одного представника - ОСОБА_3 , відсутні підстави вважати поважними причини неявки представника ОСОБА_4 .

За вказаних обставин та враховуючи, що неявка у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи по суті на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради.

Згідно доповідної механіка з випуску автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради ОСОБА_7, на ім`я начальника автобусного парку ОСОБА_6 , 17.11.2018р. при заміні колодок на автомобілі 16-75 було виявлено з правої сторони спущене внутрішнє колесо. При заміні механіком ОСОБА_7 колес було виявлено пошкодження гуми по колу диска у вигляді тріщини, внаслідок цього колесо було не придатне до експлуатації (а.с.39).

Комісія з проведення службового розслідування, створена відповідно до наказу начальника управління від 19.11.2018р. №176 Про проведення службового розслідування , актом про результати службового розслідування від 31.01.2019р. рекомендувала водіям автотранспортних засобів автобусного парку, в тому числі ОСОБА_1 , оголосити догану за порушення п.п.2.4, 2.7, 2.13 Робочої інструкції водія автотранспортних засобів категорії D автобусного парку (а.с.40-41).

Наказом №44-к від 04.02.2019р. КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради за порушення п.п. 2.4, 2.7, 2.13 Робочої інструкції водія автотранспортних засобів категорії D автобусного парку водіям автотранспортних засобів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 оголошено по догані (а.с.4).

Відповідно до наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради №45-к від 05.02.2019р. за порушення п.2.7. Робочої інструкції, а саме виїзд на лінію без відмітки контролера технічного стану колісних транспортних засобів автобусного парку, водію автотранспортних засобів автобусного парку ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.5).

Згідно наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради №81-к від 28.02.2019р. ОСОБА_1 28.02.2019р. звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.6).

Посилаючись на порушення гарантованого Конституцією України права на працю, вважаючи незаконними дії відповідача щодо безпідставного прийняття наказів про оголошення догани та незаконного звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Законодавством установлено, що днем виявлення проступку є день, коли про нього дізналася посадова особа або орган, які мають право на застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно, перебіг зазначеного терміну розпочинається, коли проступок виявлено посадовою особою, до обов`язків якої входить контроль за виконанням працівниками своїх посадових обов`язків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2018р. у справі №601/608/17.

Тобто, якщо після вчинення працівником дисциплінарного правопорушення минув один місяць (за умови, що роботодавцю або уповноваженому на застосування дисциплінарних стягнень органу було відомо про вчинене дисциплінарне порушення), до працівника не можна застосувати дисциплінарне стягнення.

Як вже зазначалось, доповідною від 17.11.2018р. механік з випуску автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради ОСОБА_7 повідомив начальника автобусного парку Мосійчука Р.М . про виявлене ним пошкодження гуми автомобіля д.н. НОМЕР_1 по колу диска у вигляді тріщини, внаслідок цього колесо було не придатне до експлуатації. На його думку, колесо було спущене, вийшло з ладу по винні водіїв (а.с.39).

Згідно наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради №157 від 25.10.2018р. Про закріплення водіїв автотранспортних засобів автобусного парку за автотранспортними засобами за автомобілем д.н. НОМЕР_1 закріплені водії ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 (а.с.48-49).

На підставі наказу начальника управління №176 від 19.11.2018р. було проведено службове розслідування, яке оформлено актом про результати службового розслідування від 31.01.2019р. (а.с.40-41).

За результатами службового розслідування комісією зроблено висновки, що водії автотранспортних засобів ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , механіки з випуску автобусного парку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 неналежним чином проводили технічний огляд автотранспортних засобів перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу, не помітили, що внутрішнє колесо спущене внаслідок чого виникли пошкодження гуми колеса у вигляді протирання по колу (тріщини) на автобусі МАЗ 206, д.н. НОМЕР_1 .

Зважаючи на те, що начальник управління КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради, як орган уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, про вчинене дисциплінарне порушення був обізнаний вже 19.11.2018р., видавши наказ №176 Про проведення службового розслідування , притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу №44-к від 04.02.2019 року відбулося поза межами встановленого законом місячного строку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що відповідачем пропущено, визначені ст.148 КЗпП України строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Посилання відповідача у відзиві на те, що обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення слід обраховувати з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку, в тому числі встановлення працівника, який порушив трудові обов`язки, є безпідставними, оскільки ґрунтується на власному розумінні норм матеріального права. Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

За таких обставин, спростовується правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради №44-к від 04.02.2019р. Про оголошення догани ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Згідно наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради від 05.02.2019р. №45-к Про оголошення догани ОСОБА_1 позивачу оголошено догану за порушення п.2.7 Робочої інструкції водія автотранспортних засобів категорії Д , а саме, виїзд на лінію без відмітки контролера технічного стану колісних транспортних засобів автобусного парку, водію автотранспортних засобів автобусного парка ОСОБА_1 (а.с.5).

Підставою для прийняття вказаного наказу слугувала службова записка начальника автобусного парку ОСОБА_6 від 05.02.2019р. вх.№83 (а.с.15).

Зміст службової записки начальника автобусного парку ОСОБА_6 свідчить про те, що останній просив депреміювати за грудень, зокрема, водія ОСОБА_1 за виїзд на лінію без відмітки контролера технічного стану в шляховому листі - 100% премії та оголосити догану.

Так, в розділі 2 Робочої інструкції водія автотранспортних засобів категорії D автобусного парку визначено завдання та обов`язки (а.с.44-46).

Відповідно до п.2.7. Робочої інструкції водій автотранспортних засобів зобов`язаний перевірити технічний стан автотранспортних засобів перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу.

Тобто, дана норма містить виключний, конкретний обов`язок водія, що стосується виключно перевірки технічного стану автотранспортного засобу перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу.

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

З урахуванням формулювання вказаного пункту Робочої інструкції слід дійти висновку, що виїзд на лінію без відмітки контролера технічного стану колісних транспортних засобів автобусного парку не може свідчити про невиконання позивачем п.2.7 вказаної інструкції, отже, бути підставою для застосування заходів дисциплінарної відповідальності до позивача у вигляді догани на підставі наказу №45-к від 05.02.2019р.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради від 05.02.2019р. №45-к Про оголошення догани ОСОБА_1 є законними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання на предмет законності наказу КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради №81-к від 28.02.2019р. про звільнення ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Частина п`ята статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з п.3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом зазначеної норми працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року з наступними змінами).

При цьому адміністрація повинна навести конкретні факти невиконання обов`язків, зазначити, коли вони мали місце, коли і які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень відповідно до статті 149 КЗпП передбачає обов`язок адміністрації зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарні стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно наказу №81-к від 28.02.2019р. ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів (автобуса) автобусного парку, звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підстава: акт про результати службового розслідування від 31.01.2019р., наказ про оголошення догани №44-к від 04.02.2019р., службова записка начальника автобусного парку від 05.02.2019р., наказ про оголошення догани №45-к від 05.02.2019р., службова записка начальника автобусного парку від 25.02.2019р., протокол засідання фінансової комісії від 27.02.2019р. (а.с.6).

Як встановлено судом, накладаючи на позивача 04 лютого 2019 року дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення виявлені 17 листопада 2018р., КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради порушило строки застосування дисциплінарного стягнення, визначені статтею148 КЗпП України.

Наказ №45-к від 05.02.2019р. Про оголошення догани ОСОБА_1 винесений за відсутності підстав для застосування такого дисциплінарного стягнення.

Згідно службової записки начальника автобусного парку ОСОБА_6 від 25.02.2019р., під час перевірки контролерами 24.02.2019р. наявності у пасажирів квитків, між водієм ОСОБА_1 та контролерами виник конфлікт щодо невидачі пасажиру квитка. Водій ОСОБА_1 висадив всіх пасажирів, не пересадив їх в інший автобус та викликав поліцію щодо неправомірних дій контролерів. Таким чином, водій не відпрацював всю зміну та з власної ініціативи допустив зрив рейсу автобуса. Також, у вказаній службовій записці містяться відомості про те, що водій ОСОБА_1 25.02.2019р. не вийшов на роботу згідно наряду (а.с.16).

Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження фактів, наведених у службовій записці начальника автобусного парку ОСОБА_6 від 25.02.2019р.

Крім того, наказ про звільнення від 28.02.2019р. не містить конкретних фактів невиконання позивачем покладених на нього обов`язків згідно посадової інструкції, не вказано коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнення, що стало приводом до звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Також, від ОСОБА_1 не відбирались письмові пояснення стосовно фактів, наведених у службовій записці начальника автобусного парку ОСОБА_6 від 25.02.2019р.

З огляду на те, що наказ №44-к від 04.02.2019р. винесений з порушенням строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених статтею 148 КЗпП України, а наказ №45-к від 05.02.2019р. винесений за відсутності підстав для застосування такого дисциплінарного стягнення, у даній ситуації відсутня систематичність невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно відсутні правові підстави для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти систематичного невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, про які зазначено в оскаржуваному наказі №81-к від 28.02.2019р., а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до позивача неправомірно.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про скасування наказу відповідача №81-к від 28.02.2019 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України є обґрунтованими.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

У відповідності з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 цього Кодексу визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Також, при вирішенні даного питання потрібно врахувати позицію Верховного Суду України, яка відображена в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів згідно якої встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин у позові може бути відмовлено з тих підстав, коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК України і ст. 228 КЗпП України залишається без розгляду.

Згідно витягу з журналу трудових книжок (а.с.53-55) позивач отримав трудову книжку 01.03.2019р.

У клопотанні про поновлення строку на оскарження наказу про звільнення (а.с.58) позивач посилається на те, що після звільнення з посади водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради він звернувся за правовою допомогою до адвоката Литвиненко В.В. Адвокатом 18.03.2019р. було направлено запит відповідачу про витребування документів. Вивчивши отримані документи від відповідача, адвокатом було проведено ряд консультацій позивачу, за результатом яких останній зрозумів, що даний адвокат не є фахівцем у сфері трудового права, в зв`язку з чим було прийнято рішення про звернення до іншого фахівця в галузі права. Посилаючись на те, що позивачем було втрачено певний час для звернення до суду з позовом, останній просив поновити строк для оскарження наказу про його звільнення.

При цьому суд вважає за необхідне вказати наступне.

Приписами ч.1 ст.7 Правил адвокатської етики (надалі -Правил), затвердених Установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Адвокат зобов`язаний надавати правову допомогу клієнтам, здійснювати їх захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Адвокат не повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації, в разі, якщо така має місце, і явно не відповідають рівню його компетенції ( ч.2,3 ст.11 Правил).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.17 Правил адвокат має право відмовитись від прийняття доручення клієнта, виходячи з будь-яких причин та без їх пояснення. Приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.

В матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Литвиненко В.В. вичиняла дії, які свідчать про її професійну некомпетентність, що змусило ОСОБА_1 звернутися за правовою допомогою до іншого адвоката.

Натомість доводи позивача щодо некомпетентності адвоката Литвиненко В.В. спростовуються адвокатським запитом (а.с.59), який свідчить про те, що адвокат вчиняла необхідні дії для підготовки позовної заяви.

Як вже зазначалось, трудову книжку позивачем було отримано 01.03.2019р., з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 26.04.2019р, тобто за межами місячного строку на оскарження наказу про звільнення.

Інших обставин та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду позивачем не наведено та не надано.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц вказано, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку .

Тобто, стаття 234 КЗпП не пов`язує можливість поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

З урахуванням того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, відсутні правові підстави для поновлення строку звернення до суду для оскарження наказу про звільнення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

З огляду на те, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів автобусного парку КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги про скасування наказу про звільнення позивача, у їх задоволенні також слід відмовити.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України 2004 року).

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самими фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.

Суд погоджується з доводами позивача та вважає, що останнім доведено факт порушення законних прав позивача, яке полягало у незаконному звільненні з роботи та притягненні до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З огляду на викладене, виходячи із засад розумності та справедливості, суд, вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення моральної шкоди частково, а саме, в розмірі 1000,00 грн.

Оскільки позов задовольняється частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1536,80 грн. (за дві вимоги немайнового характеру, які оплачені позивачем згідно квитанції №22-3246191/С від 22.01.2020р.).

Керуючись ст. 43 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 р., ст.ст. 40, 49-2, 235 КЗпП України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради про скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради від 04.02.2019р. №44-к Про оголошення догани ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в частині оголошення догани ОСОБА_1 , від 05.02.2019р. №45-к Про оголошення догани ОСОБА_1 .

Стягнути з КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодувння моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з КП Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 1536,80 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляцінйого суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач

ОСОБА_1

адреса: АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_2

КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради

адреса: 10025, м.Житомир, вул.Вітрука, 11

код ЄДРПОУ 03328310

Головуючий суддя В. П. Маслак

Повний текст судового рішення складено 02.07.2020р.