Ухвала

від 06.07.2020 по справі 284/498/20

НАРОДИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/498/20

У Х В А Л А

06 липня 2020 року смт.Народичі

Суддя Народицького районного суду Житомирської області Дубовик П.В., розглянувши позовну заяву ПП Берегиня до Народицької селищної ради Житомирської області, КП Народичікомунсервіс , ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди майна та витребування майна із чужого незаконного володіння ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Берегиня 01.07.2020 рокузвернулось до суду із зазначеним позовом та просить визнати недійсними рішення Народицької селищної ради Житомирської області в частині передачі майна ПП Берегиня , визнати недійсним договір оренди житлового приміщення від 03.03.2014 року, стягнути з КП Народичікомунсервіс дохід, який останнє могло отримати від цього майна в сумі 25900 грн., витребувати майно із чужого незаконного володіння, та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

01 липня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано на розгляд судді Дубовику П.В.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у відкритті провадженні у справі слід відмовити.

Згідно ч. 1ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносини, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013 року пунктом 3 суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до статей 1,12,41ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як зазначається в пункті 3.1.постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011року Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі суб`єкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно зі ст. 1, 2 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю, відповідно до ст. 3 ГК України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення, статусу у спірних правовідносинах відповідача та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 травня 2019 року у справі № 640/10525/16-ц (провадження №14-593цс18) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), підстав для відступу від нього не вбачається.

При вирішення питання щодо юрисдикційності даного спору суд враховує суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Зі змісту позову слідує, що спір поданий на розгляд суду виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності ПП Берегиня. Предметом спору в справі є об`єкт спірних правовідносин, зокрема це об`єкт незавершеного будівництва - будинок, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , який ПП Берегиня як суб`єкт господарювання використовував у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності і бажає його повернути у свою власність для проведення такої діяльності.

Сторонами по справі є суб`єкти господарювання, орган місцевого самоврядування та фізична особа, яка відповідно до змісту позовної заяви використовує дану будівлю для господарської діяльності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див.рішення у справі Занд проти Австрії& (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства.

Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, аналізуючи суб`єктивний склад та характер правовідносин між сторонами, які виникли щодо права власності на нерухоме майно, яке є предметом спору, що використовувалось ПП Берегиня як суб`єктом господарювання в своїй діяльності та визнання недійсними актів, що порушують таке право, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП Берегиня до Народицької селищної ради Житомирської області, КП Народичікомунсервіс , ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди майна та витребування майна із чужого незаконного володіння, є вимогами господарської юрисдикції, а тому повинні розглядатись у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що позовна заява ПП Берегиня до Народицької селищної ради Житомирської області, КП Народичікомунсервіс , ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди майна та витребування майна із чужого незаконного володіння, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства відповідно до вимог п. 1 ч.1ст. 186 ЦПК України у відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, слід роз`яснити позивачеві, що він має право звернутись із даним позовом до відповідного Господарського суду за правилами положень ГПК України, в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 186, 260, 265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадженні у цивільній справі за позовною заявою ПП Берегиня до Народицької селищної ради Житомирської області, КП Народичікомунсервіс , ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди майна та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, роз`яснити позивачеві, що він має право звернутись із даним позовом до відповідного Господарського суду за правилами положень ГПК України, в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області протягом 15 днів з дня її складення.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до п.3 розділу XII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвалу складено 06 липня 2020 року.

Суддя:П. В. Дубовик