Постанова

від 01.07.2020 по справі 0540/7873/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року справа №0540/7873/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Блохіна А.А., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника позивача Токовенка О.В., представника відповідача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 р. (у повному обсязі складено 23 вересня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 0540/7873/18-а (головуючий І інстанції суддя Волгіна Н.П.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування акту, податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30 серпня 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати акт Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року від 02.07.2018 року № 690/05-99-14-13-05505963; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006051413 від 02.08.2018 року, № 0006061413 від 02.08.2018 року та № 0006071413 від 02.08.2018 року (т. 1 а.с. 1-38).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 0540/7873/18-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 серпня 2018 року № 0006051413 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 406795,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 349721,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57074,00 грн.;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 серпня 2018 року №0006061413 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 388707,50 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 310966 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 77741,5 грн.;

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (т. 9 а.с. 100-105).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (т. 9 а.с. 168-171).

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 0540/7873/18-а скасовано та справу направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (т. 9 а.с. 238-246).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 серпня 2018 року форми "В" № 0006071413 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 86 700,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (т. 10 а.с. 87-95).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на I квартал 2018 року на підставі наказів ГУ ДФС у Донецькій області від 29.01.2018 року № 106, від 22.02.2018 року № 269 проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства ТДВ ОБЛДОРРЕМБУД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Щодо господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ТОП-ПРОФІТ зазначає, що надані до перевірки документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України № 996.

Апелянт вважає, що ТОВ ТОП-ПРОФІТ не мав можливості здійснити постачання палива, оскільки на підставі узагальненої податкової інформації була встановлена невідповідність здійснених операцій ТОВ ТОП-ПРОФІТ за березень, квітень, травень, серпень, листопад, грудень 2017 року. Крім того, аналізом даних Архіву електронної звітності встановлена реалізація товарів, придбання яких не підтверджено по ланцюгу постачання ТОВ ТОП-ПРОФІТ .

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ БАФФЕТ апелянт зазначає, що підприємство має анульоване свідоцтво платника ПДВ. Крім того, згідно з аналізом даних Архіву електронної звітності встановлена реалізація товарів, придбання яких не підтверджено по ланцюгу постачання ТОВ ТОВ БАФФЕТ .

Щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ ОЛАВІ , відповідач зазначає, що згідно даних свідоцтва про реєстрацію, табеля обліку робочого часу, подорожніх листів та товарно-транспортних накладних України неможливо підтвердити безпосередній факт транспортування бітуму нафтового дорожнього та а/Бетону з м. Слов`янська до м. Краматорська. Відповідно до аналітичної системи Архів податкової звітності ДФС України було встановлено, що підприємство ТОВ Олаві не здійснювало придбання ТМЦ з номенклатурою товару (Бітума).

Таким чином апелянт вважає, що надані позивачем документи не мають сили первинного документу. Тобто, позивач неправомірно сформував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржено.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "ОБЛДОРРЕМБУД" (код ЄДРПОУ 05505963), зареєстровано як юридична особа, про що 12 травня 1995 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (т. 1 а.с. 59-60).

Позивачем до ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області були подані податкові декларації з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року; до декларацій за березень, квітень 2015 року, червень 2016 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, квітень 2017 року подані уточнюючі розрахунки. З розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, зокрема, включення до податкового кредиту відповідного періоду сум податку на додану вартість (т. 3 а.с. 172-189, 195-208, 225-250, т. 4 а.с. 1-46, т. 6 а.с. 120-123, 198-200, 214-222, т. 7 а.с. 38-45, 140-159).

На підставі наказів Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 січня 2018 року № 106, від 22 лютого 2018 року № 269 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОБЛДОРРЕМБУД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатом якої 2 липня 2018 року складено акт перевірки № 690/05-99-14-13-05505963 (т. 7 а.с. 225-254, т. 8 а.с. 1 -166).

В зазначеному вище акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

п. 44.1, п. 44.2, ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 5 966 116 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 4 697 808,00 грн., за 2016 рік на суму 491 973,00 грн., за 2017 рік на суму 776 335,00 грн., також занижене значення рядка 06 "Податок на прибуток" Декларації з податку на прибуток на загальну суму 1 073 901,00 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 845 605,00 грн., за 2016 рік на суму 88 555,00 грн., за 2017 рік на суму 139 741,00 грн.;

п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200., п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по операціям з ТОВ "ТОП-Профіт", ТОВ "БАФФЕТ", ТОВ "Стройкомплекс групп", ТОВ "Фаворбізнес групп" на загальну суму 518 363,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року на суму 46 405,00 грн., за вересень 2015 року на суму 46 400,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 51 200,00 грн., за листопад 2015 року на суму 40 922,00 грн., за грудень 2015 року на суму 79 775,00 грн., за березень 2016 року на суму 51 506,00 грн., за квітень 2016 року на суму 2 683,00 грн., за травень 2016 року на суму 44 205 грн., за березень 2017 року на суму 10 625,00 грн., за квітень 2017 року на суму 21 250,00 грн., за травень 2017 року на суму 10 625,00 грн., за грудень 2017 року на суму 28 900,00 грн.; та до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 431 663,00 грн., в т.ч. за липень 2015 року на суму 46 405,00 грн., вересень 2015 року на суму 46 400,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 51 200,00 грн., за листопад 2015 року на суму 40 922,00 грн., за квітень 2016 року на суму 53 321,00 грн., за травень 2016 року на суму 44 205 грн., за квітень 2017 року на суму 31 875,00 грн., за червень 2017 року на суму 10 625,00 грн., за серпень 2017 року на суму 26 067,00 грн. та завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість по рядку 19 декларації з ПДВ на загальну суму 86 700,00 грн., в т.ч. за грудень 2017 року - 86 700,00 грн. (т. 8 а.с.163-164).

30 липня 2018 року за результатом розгляду заперечення до акту документальної планової перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області надано відповідь № 31685/10/05-99-14-13-16, якою висновки акту визнані правомірними (т. 8 а.с. 167-231)

2 серпня 2018 року на підставі акту перевірки від 2 липня 2018 № 690/05-99-14-13-05505963 контролюючим органом сформовані податкові повідомлення-рішення:

№ 0006051413, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 130 975,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 1 073 901 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57074,00 грн.;

№ 0006061413, яким за порушення п. 198.1, 198.3, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 539 578,75 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 431 663,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 107 915,75 грн.;

№ 0006071413, яким за порушення п.п. 198.1, 198.3, ст.198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 86 700,00 грн. (т. 8 а.с. 232-238).

Спірним питанням цієї справи в апеляційній інстанції є правомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 2 серпня 2018 року форми "В" № 0006071413 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 86 700,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів - інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положенням п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України обумовлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 окреслює, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

З аналізу вищезазначених положень встановлено, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Баффет" з ТОВ "ОБЛДОРРЕМБУД" суд зазначає наступне.

6 квітня 2015 року між постачальником ТОВ "Баффет" та покупцем "Селидівський підрядний спеціалізований дорожній ремонтно-будівельний відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "ОБЛДОРРЕМБУД" укладено договір № 4, предметом якого є прийняття та оплата товару - бітума дорожнього в`язкого (т. 3 а.с. 190-193).

10 березня 2016 року між постачальником ТОВ "Баффет" та покупцем "Селидівський підрядний спеціалізований дорожній ремонтно-будівельний відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "ОБЛДОРРЕМБУД" укладено договір № 1, предметом якого є прийняття та оплата товару - бітума дорожнього в`язкого (т. 4 а.с. 224-227).

ТОВ "Баффет" складено: рахунок-фактура від 29 липня 2015 року № СФ-0000050 на оплату шворня з втулками у сумі 3 600,00 грн., видаткова накладна від 30 липня 2015 року № РН-0000047, рахунок-фактура від 30 липня 2015 року № СФ-0000051 у сумі 510,00 грн., видаткова накладна від 30 липня 2015 року № РН-0000048, рахунок-фактура від 16 липня 2015 року № СФ-0000046 у сумі 278 208,00 грн., видаткова накладна від 25 липня 2015 року № РН-0000039, рахунок-фактура від 24 вересня 2015 року № СФ-0000067 у сумі 288 192,00 грн., видаткова накладна від 24 вересня 2015 року № РН-0000064, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 12 серпня 2015 року № 4, податкові накладні від 10 березня 2016 року № 1, від 11 березня 2015 року № 2, від 10 травня 2016 року № 4, від 15 березня 2016 року № 4, від 23 вересня 2015 року № 11, від 24 вересня 2015 року № 12, від 29 жовтня 2015 року № 12, від 4 квітня 2016 року № 1, від 17 липня 2015 року № 12, від 29 липня 2015 року № 20, від 30 липня 2015 року № 21; видаткова накладна від 7 квітня 2016 року № РН-0000005; рахунок-фактура від 4 квітня 2016 року № СФ-0000005; рахунок-фактура від 5 травня 2016 року № СФ-0000013; видаткова накладна від 10 травня 2016 року № РН-0000015; рахунок-фактура від 10 березня 2016 року № СФ-0000001; видаткова накладна від 10 березня 2016 року № РН-0000001; рахунок-фактура від 14 березня 2016 року № СФ-0000004; видаткова накладна від 15 березня 2016 року № РН-0000002; видаткова накладна від 15 березня 2016 року № РН-0000003; видаткова накладна від 30 жовтня 2015 року № РН-0000075; рахунок-фактура від 29 жовтня 2015 року № СФ-0000077 (т. 3 а.с. 53-57, 63-64, 98-99, 209-224, т. 4 а.с. 183-184, 216-224, 230-234, 246-250, т. 5 а.с.1).

З товарно-транспортних накладних можливо встановити замовника перевезення - ТОВ "Баффет", перевізника та визначити рух товарно-матеріальних цінностей, ідентифікувати водія, та пов`язати здійснені перевезення з купівлею - продажем палива рідкого по вказаних видаткових накладних (т. 4 а.с. 218-220, 244-245).

Оплата за товар здійснена в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, про що свідчать банківські виписки.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Топ-Профіт" з ТОВ "Облдоррембуд" суд встановив наступне.

Відокремленим підрозділом позивача є Селидівський підрядний спеціалізований дорожній ремонтно-будівельний відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "ОБЛДОРРЕМБУД".

1 червня 2016 року між постачальником ТОВ "Топ-Профіт" та покупцем "Селидівський підрядний спеціалізований дорожній ремонтно-будівельний відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства "ОБЛДОРРЕМБУД" укладено договір поставки № 18, предметом якого є прийняття та оплата товару, номенклатура якого вказується в рахунках виставлених "Постачальником" (т. 1 а.с. 199-201).

У зв`язку із внесенням змін в господарську діяльність товариства - покупця укладена додаткова угода № 1 від 17 січня 2017 року, в якій визначено покупця - "Селидівський підрядний спеціалізований дорожній ремонтно-будівельний відокремлений підрозділ Товариства з додатковою відповідальністю "ОБЛДОРРЕМБУД" (т. 1 а.с. 202).

ТОВ "Топ-Профіт" складено: рахунок від 23 серпня 2017 року № 206 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 78 200,04 грн., видаткову накладну від 23 серпня 2017 року № 206; рахунок від 21 серпня 2017 року № 199 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 78 200,04 грн., видаткову накладну від 21 серпня 2017 року № 199; рахунок від 28 квітня 2017 року № 94 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 63 750,00 грн., видаткову накладну від 24 квітня 2017 року № 94; рахунок від 11 квітня 2017 року № 74 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 63 750,00 грн., видаткову накладну від 11 квітня 2017 року № 74; рахунок від 6 грудня 2017 року № 280 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700,00 грн., видаткову накладну від 6 грудня 2017 року № 273; рахунок від 20 грудня 2017 року № 288 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700,00 грн., видаткову накладну від 20 грудня 2017 року № 281; рахунок від 13 травня 2017 року № 107 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 63 750,00 грн., видаткову накладну від 13 травня 2017 року № 107; рахунок від 31 березня 2017 року № 59 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 63 750,00 грн., видаткову накладну від 31 березня 2017 року № 58; рахунок від 3 листопада 2017 року № 254 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700,00 грн., видаткову накладну від 3 листопада 2017 року № 247; рахунок від 13 листопада 2017 № 262 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700 грн., видаткову накладну від 13 листопада 2017 року № 58; рахунок від 13 листопада 2017 року № 267 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700 грн., видаткову накладну від 17 листопада 2017 року № 259; рахунок від 27 листопада 2017 року № 274 на оплату товару - паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ в кількості 8,5 т. на суму 86 700 грн., видаткову накладну від 27 листопада 2017 року № 267; податкові накладні від 31 березня 2017 року № 30, від 28 квітня 2018 року № 34, від 11 квітня 2017 року № 14, від 13 травня 2017 року № 9, від 23 серпня 2017 року № 20, від 21 серпня 2017 року № 12, від 27 листопада 2017 року № 25, від 17 листопада 2017 року № 12, від 13 листопада 2017 року № 7, від 3 листопада 2017 року № 1, від 20 грудня 2017 року № 10, від 6 грудня 2017 року № 1 (т. 1 а.с. 204-214, т. 2 а.с. 12-108, 216-218, 228-233, 236-244).

Оплата за товар здійснена в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, про що свідчать платіжні доручення.

Транспортування рідкого палива здійснено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , автомобіль МАЗ НОМЕР_1 .

Також надані акти переробки з випуску асфальтобетона, в яких зазначено витрати матеріалів, в т.ч. палива при виконанні робіт по вул. Берегова (Договір підряду № 5-43 від 23 листопада 2016 року), в с. Новопавловка (Договір підряду № 6 від 28 березня 2016 року), експлуатаційного утримання Марїнського район Донецької області (Договір про виконання послуг № 169/2017 від 24 жовтня 2017 року, № 243/2017 від 5 грудня 2017 року); по вул. Московська (Договір підряду № 5-45 від 23 листопада 2016 року), та інші; акти приймання виконаних робіт.

На поставку асфальтобетона між Селидівським ПСДРБ ВП ТДВ "ОБЛДОРРЕМБУД" та ТОВ "Красногоровское ремонтно-строительное предприятие" укладено договір купівлі продажу від 12 січня 2015 року, виписані накладні.

Щодо відсутності заявок на поставку товару, суд зазначає, що згідно п. 4.2 умов договору поставки № 18 поставка здійснюється відповідно до усної або письмової заявки покупця.

З товарно-транспортних накладних можливо встановити замовника перевезення - ТОВ "Топ-профіт", перевізника та визначити рух товарно-матеріальних цінностей, ідентифікувати водія, та пов`язати здійснені перевезення з покупкою-продажу палива рідкого по вказаним видатковим накладним.

Крім того, з узагальненої інформації наданої контролюючим органом, вбачається отримання контрагентом "Топ-профіт" товару - палива рідкого у інших суб`єктів господарювання.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Олаві" (код 40057094) з ТОВ "ОБЛДОРРЕМБУД" суд зазначає наступне.

Відокремленим підрозділом позивача є Макіївське ПС ДРБВП ПАТ "ОБЛДОРРЕМБУД".

1 листопада 2015 року між продавцем ТОВ "Олаві" (код 40057094) та покупцем Макіївське ПС ДРБВП ПАТ "ОБЛДОРРЕМБУД" укладено договір поставки №14, предметом якого є поставка та оплата товару згідно специфікацій (т. 7 а.с. 46).

Між ТОВ "Олаві" та начальником ПС ДРБВП ПАТ "ОБЛДОРРЕМБУД" підписані специфікації до договору від 1 листопада 2015 року № 14 за грудень 2015 року, листопад 2015 року на бітум нафтовий; специфікації до договору від 1 грудня 2015 року № 19 за грудень 2015 року (т. 7 а.с. 161, 162, 163).

Згідно п. 2.1 договору поставки № 14 продукція постачається автотранспортом покупця. Наказами від 15 листопада 2015 року № 37 та від 13 грудня 2015 року Макіївського ПС ДРБВП ПАТ "ОБЛДОРРЕМБУД" відряджено в м. Краматорськ водія ОСОБА_3 з 18 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року; 14 грудня 2015 року по 22 грудня 2015 року, 30 грудня 2015 року та ОСОБА_2 з 18 грудня 2015 року по 22 грудня 2015 року, 30 грудня 2015 року; також надані подорожні листи вантажного автомобіля, табелі робочого часу, товарно-транспортні накладні (т. 7 а.с.115-116, 118-139, 167-191).

ТОВ "Олаві" виписані податкові накладні від 25 листопада 2015 року № 1, від 24 листопада 2015 року № 2, від 23 листопада 2015 року № 3, від 20 листопада 2015 року № 4, від 19 листопада 2015 року № 5, від 18 листопада 2015 року № 6, від 15 грудня 2015 року № 14, від 16 грудня 2015 року № 15, від 17 грудня 2015 року № 16, від 18 грудня 2015 року № 17, від 14 грудня 2015 року № 18, від 18 грудня 2015 року № 42, від 21 грудня 2015 року № 43, від 22 грудня 2015 року № 44, від 30 грудня 2015 року № 45, від 30 грудня 2015 року № 46; видаткові накладні на товар бітум та а/бетон від 14 грудня 2015 року № 18, від 14 грудня 2015 року № 14, від 16 грудня 2015 року № 15, від 17 грудня 2015 року № 16, від 18 листопада 2015 року, від 18 грудня 2015 року № 75, від 18 грудня 2015 року № 17, від 19 листопада 2015 року № 5, від 20 листопада 2015 року № 4, від 21 грудня 2015 року № 76, від 22 грудня 2015 року № 77, від 23 листопада 2015 року № 3, від 24 листопада 2015 року № 2, від 30 грудня 2015 року № 78, від 30 грудня 2015 року № 79, рахунок фактура від 14 грудня 2015 року, від 18 грудня 2015 грудня, від 25 листопада 2015 року (т. 7 а.с. 68-98, 164-166).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Олаві", ТОВ "Баффет", ТОВ "Топ-Профіт" виконані господарські операції з поставки товарів, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків. Належних доказів, що вони вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податкі, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України окреслено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

За унормуванням ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію підприємств-контрагентів позивача чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Посилання апелянта на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Така правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних судових рішеннях Верховного Суду, в тому числі постановах від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа № 2а/0570/17166/2011).

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми В-4 від 2 серпня 2018 року № 0006071413, яким завищено суму від`ємного значення, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 86 700,00 грн., є протиправним.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання зазначеного повідомлення-рішення неправомірним та його скасування - підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 р. у справі № 0540/7873/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 6 липня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

А.А. Блохін