Постанова

від 25.06.2020 по справі 120/3713/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3713/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н. В.

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

25 червня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника відповідача: Тиховського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року (місце ухвалення рішення - м. Вінниця, повний текст складено - 20 лютого 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7032/15-19-сг від 11 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області, кадастровий номер 0521986000:03:002:0450;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області номер 0521986000:03:002:0450 або надати вмотивовану відмову відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7032/15-19-сг від 11 травня 2019 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтованою площею 0,2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області номер 0521986000:03:002:0450.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області номер 0521986000:03:002:0450 або надати вмотивовану відмову відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

У поясненнях на апеляційну скаргу третя особа просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Також зазначила, що у разі надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою порушуються її права, як законного землекористувача.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про апеляційний розгляд справи без його участі вх. № 12913/20.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 26 березня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області, кадастровий номер 0521986000:03:002:0450 (загальна площа земельної ділянки 47 га) або мотивовану відмову у наданні дозволу у виді наказу.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-7032/15-19-сг від 11 травня 2019 року відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0521986000:03:002:0450, орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Савчинецької сільської ради Крижопільського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.13).

У наказі відповідач посилається на частини 1-4, статті 22, частини 6, 7 статті 118, частину 4 статті 122, статтю 136 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року за № 308, та вказує причинами відмови те, що земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування зареєстрованого за № 155 від 28 грудня 2001 року для ведення селянського (фермерського) господарства та відсутність нотаріальної згоди землекористувача на поділ земельної ділянки, обов`язковість якої передбачена статтею 56 Закону України "Про землеустрій", а також зазначає, що частиною 6 статті 79-1 визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або у користуванні, здійснюються без зміни їх цільового призначення.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями частини 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 6 статті 79-1 ЗК визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:

- клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;

- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);

- документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні відсутні.

Документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами частини 7 статті 118 ЗК України.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно - правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Колегією суддів встановлено, що підставою для відмови в оскаржуваному листі відповідачем зазначено, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування № 155 від 28 грудня 2001 року для ведення селянського (фермерського) господарства та відсутність нотаріальної згоди землекористувача на поділ земельної ділянки, обов`язковість якої передбачена статтею 56 Закону України "Про землеустрій". Також вказано, що частиною 6 статті 79-1 визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або у користуванні, здійснюються без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Отже, у разі перебування бажаної для заявника земельної ділянки у користуванні іншої особи, до клопотання про надання дозволу на розроблення відповідного виду документації із землеустрою, необхідно долучити погодження землекористувача, яке у подальшому може бути підставою для припинення його речового права.

З довідки № 801 від 31 жовтня 2019 року, виданої Липівською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через безкоштовний запит на сайті Міністерства юстиції України засновником фермерського господарства " Бабін О.П " є ОСОБА_2 .

Апелянт наголошує, що на час прийняття оскаржуваного наказу йому не було відомо про смерть ОСОБА_3 .

Крім того, 09 грудня 2019 року відповідачем надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0521986000:03:002:0450, відповідно до якого вона знаходиться на праві постійного користування у ОСОБА_2 з 28 жовтня 2013 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, колегія суддів під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, повинна надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у наказі, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності оскаржуваного акта.

Отже, так як аргумент, що досліджується, а саме перебування земельної ділянки у користуванні ОСОБА_2 , у тексті наказу від 11 травня 2019 року не зазначений, такий у подальшому не може братися судом до уваги під час розгляду спору щодо оскарження відмови.

Посилання апелянта на статтю 56 Закону України "Про землеустрій", колегія суддів відхиляє, оскільки на даному етапі позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а статтею 56 визначено перелік документів, які входять до складу технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка розробляється вже після отримання відповідного дозволу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в тексті оскаржуваного наказу лише зазначено частину 6 статті 79-1, при цьому не роз`яснено як саме ці положення мають застосовуватися позивачем і чи потрібно в даному випадку змінювати цільове призначення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ № 2-7032/15-19-сг від 11 травня 2019 року підлягає скасуванню.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання повторно розглянути клопотання позивача та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Савчине, Крижопільського району Вінницької області номер 0521986000:03:002:0450 або надати вмотивовану відмову відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2020 року.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.