Постанова

від 01.07.2020 по справі 120/1993/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1993/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

01 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В.

за участю: секретаря судового засідання: Паламарчук Ю.В.

представника позивача: Опанасюка П.П.

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький експертний центр з енергоефективності" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Вінницький експертний центр з енергоефективності" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року Державне підприємство "Вінницький експертний центр з енергоефективності" (далі ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності") звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року №0004981415.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом взято на себе невластиву суду функцію-доказування на користь відповідача нереальності господарської операції, в порушення принципів рівності та змагальності, всупереч прямій нормі ч.2 ст.77 КАС України, покладено надмірний обов`язок доказування на позивача, у той час як відповідач обмежився декларативним запереченням.

Також, апелянт просив звернути увагу, що судом першої інстанції не взяті до уваги важливі та доречні аргументи позивача із посиланням на докази, не враховано специфіку господарської діяльності позивача та предмет договорів (створення програмного продукту), а також не надано правову оцінку копіям всіх документів, якими опосередковувалась господарська операції позивача та які були надані до проведення перевірки.

Окрім іншого скаржник вказав, що судом першої інстанції зроблені взаємовиключні висновки щодо оформлення актів здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), що призвело до неповного та необ`єктивного з`ясування судом обставин справи і невідповідності висновків, викладених у рішення суду обставинам справи та, як наслідок, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права.

07.04.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлення від 05.04.2019 року №2 1112 та наказу від 28.03.2019 року № 1755 ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Вінницький експертний центр з енергоефективності" за період діяльності з 01.09.2018 по 30.09.2018 по взаємовідносинах з ТОВ "Автранс-Плюс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 18.04.2019 року № 1397/1415/3599689.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки позивачем допущено порушення положень п. 198.1, 198.3, ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9-рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до держаного бюджету (рядок 18 декларації) за вересень 2018 року в сумі 178 124,75 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004971415 від 16/05/2019 року згідно якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 222 656 грн., у тому числі 178 125 грн. основного платежу та 44 531 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим-повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом надано суду достатні, належні та допустимі докази на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів вказує на наступне.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

З матеріалів справи вбачається, що з метою укладення у майбутньому договору між позивачем та ЛМКП "Львівтеплоенерго" щодо робіт із перерахунку приєднаного теплового навантаження (Гкал/год) ЛМКП "Львівтеплоенерго" житлових будинків, будівель і споруд з врахуванням фактичного споживання теплової енергії 20.08.2018 року між ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності" та ТОВ "Віненергоконсалтинг" укладено договір про надання послуг №74. Відповідно до даного договору виконавець (ТОВ "Віненергоконсалтинг") зобов`язується за завданням замовника (ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності") надати останньому послуги у допомозі в перерахунку приєднання теплового навантаження, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві їх вартість.

Кінцевий продукт в електронному вигляді таблиці перерахунків та проектів паспортів у форматі excel та письмовому вигляді опису та методики розрахунку.

Детальна інформація щодо вартості послуг, які надаються за цим договором, визначається окремими рахунками та актами приймання наданих послуг, в якому сторони погоджують окреме замовлення на проведення робіт та визначають предмет послуг, вартість послуг, строки надання (виконання) послуг.

Замовник, на підставі виставленого виконавцем рахунку, здійснює попередню оплату вказаної суми у рахунку, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору.

Акт приймання-передачі наданих послуг підписуються сторонами.

Виконавець зобов`язаний якісно виконати роботи. Виконавець має право залучати третіх осіб на умовах підряду. Відповідальність перед замовником за дії субпідрядників несе виконавець.

Після завершення надання послуг виконавець готує та направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В свою чергу, на виконання умов договору ТОВ "Віненергоконсалтинг" на адресу ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності" підписано (оформлено) акти виконаних робіт (№ОУ-0000131 від 14.09.2018 року; (№ОУ-0000132 від 14.09.2018 року; №ОУ-0000133 від 15.09.2018 року; №ОУ-0000143 від 20.09.2018 року; №ОУ-0000144 від 21.09.2018 року; №ОУ-0000159 від 25.09.2018 року; №ОУ-0000142 від 20.09.2018 року) та податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН (№142 від 14.09.2018 року; (№143 від 14.09.2018 року; №144 від 15.09.2018 року; №154 від 20.09.2018 року; №155 від 21.09.2018 року; №159 від 25.09.2018 року; №153 від 20.09.2018 року).

Так, згідно акта перевірки обставинами, якими відповідач обґрунтовує свою позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом ПП "Віненергоконсалтинг" останнім зокрема вказано на недоліки в первинних документах, а саме-Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№ОУ-0000131 від 14.09.2018 року; (№ОУ-0000132 від 14.09.2018 року; №ОУ-0000133 від 15.09.2018 року; №ОУ-0000143 від 20.09.2018 року; №ОУ-0000144 від 21.09.2018 року; №ОУ-0000159 від 25.09.2018 року; №ОУ-0000142 від 20.09.2018 року), що виписані ТОВ "Віненергоконсалтинг" на ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності" відсутні необхідні реквізити- прізвище та ініціали осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змоги ідентифікувати осіб, що брали участь в операціях, тому зазначені недоліки свідчать про їх невідповідність нормам чинного законодавства.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу, суд першої інстанції погодився, що з долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт дійсно не можливо встановити ким цей акт підписано. Також, суд звернув увагу, що договір про надання послуг укладений в.о. директора Крижанівським С.В. , а акти затверджено директором, підпис якого співпадає з в.о. директора, тому встановити довірену особу, яка підписала відповідні акти виконаних робіт неможливо.

Крім того, суд першої інстанції вважає, що технічні завдання №1, №2, №3, №4, №5 від 20.08.2019 року "Перерахунок приєднаного теплового навантаження (Гкал./год) ЛМКП житлових будинків, будівель і споруд з врахуванням фактичного споживання теплової енергії" надані позивачем на підтвердження здіснення господарської операції, можуть свідчити лише про наміри виконати умови договору, а не про його фактичне виконання. При цьому, вказані технічні завдання не були надані ревізорам на час проведення перевірки.

На переконання суду першої інстанції не може бути належним доказом у даній справі і флеш-накопичувач Transcend jfv30/2GB, оскільки останній не містить повної інформації щодо виконання зобов`язань по договору, більш того створення файлів під час розгляду адміністративної справи додатково підтверджує фіктивність господарської операції позивача із ТОВ "Віненергоконсалтинг".

Також суд першої інстанції вважає, що не може бути розцінений як доказ здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Віненергоконсалтинг" лист-пояснення свідка-представника ТОВ "Автотранс Плюс", оскільки він не містить печатки підприємства, підпис директора не підтверджений жодним установчим документом, а також дане підприємство викликалось до суду в якості свідка, який в судовому засіданні попереджається судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення договору між позивачем та "Віненергоконсалтинг", складання актів (№ОУ-0000131 від 14.09.2018 року; (№ОУ-0000132 від 14.09.2018 року; №ОУ-0000133 від 15.09.2018 року; №ОУ-0000143 від 20.09.2018 року; №ОУ-0000144 від 21.09.2018 року; №ОУ-0000159 від 25.09.2018 року; №ОУ-0000142 від 20.09.2018 року), податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН (№142 від 14.09.2018 року; (№143 від 14.09.2018 року; №144 від 15.09.2018 року; №154 від 20.09.2018 року; №155 від 21.09.2018 року; №159 від 25.09.2018 року; №153 від 20.09.2018 року) не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне здійснення господарської операції. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої між суб`єктами.

В свою чергу, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить із такого.

Так, у ході апеляційного розгляду справи колегією суддів з`ясовано, що судом першої інстанції наголошено на тому, що до перевірки позивачем не надано проектів паспортів у форматі Excel та письмовому вигляді опису і методики розрахунку.

Відповідно п. 75.1.2. ст. 75 ПК України предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі: податкових декларацій; фінансової, статистичної та іншої звітності; регістрів бухгалтерського та податкового обліку; первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов`язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів; Отриманих в установленому законом порядку документів; податкової інформації, отриманої за наслідками перевірки інших платників податків.

Вказана правова норма свідчить про наявність у платника податків обов`язку створювати і зберігати певні документи, чіткий перелік яких встановлений вищезазначеною норму закону, а контролюючий органу вправі вимагати такі документи у платника податків під час проведення перевірки.

Втім, жодна норма ПК України не зобов`язує платника податків надавати до перевірки придбаний та в подальшому реалізований ним товар.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженнями представника апелянта, що вимога відповідача про надання до перевірки самого товару (програмного продукту) виходить за межі наданих йому повноважень та не може бути свідченням безтоварності господарської операції.

Пояснення представника позивача, що придбаний та в подальшому реалізований ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності" програмний комплекс та результати його використання у вигляді паспортів об`єктів (Товар) не входять до переліку об`єктів та документів, перелічених у п. 44.1. ст. 44, та п. 75.1.2. ст. 75 ПК України, а відтак не є обов`язковими для надання платником податків контролюючому органу залишені судом першої інстанції поза увагою.

Стосовно недоліків у первинних документах, на які звернуто увагу суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

-господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

-первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 статті 9 Закону № 996-XIV) .

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постановах від 23 серпня 2019 року у справі №808/7378/14, від 31 січня 2020 року у справі №804/14364/15 та від 06 березня 2020 року у справі №810/2714/15, та від 30 квітня 2020 року у справа №818/806/16.

В той же час, Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/3637/14 звернуто увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Так, на підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ Віненергоконсалтинг акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення та податкові накладні.

Оцінивши подані платником податків докази за правилами статті 86 КАС України, колегія суддів вважає, що ці документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Натомість, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Стосовно електронного доказу - флеш-накопичувача Transcend jfv 30/2GB, який на думку суду першої інстанції створений під час розгляду адміністративної справи, що додатково підтверджує фіктивність господарської операції позивача, представник апелянта пояснив наступне:

Згідно вкладці Детально , контекстного меню Властивості файлу міститься детальна розгорнута інформація про кожний наданий суду електронний файл:

-приєднане теплове навантаження (дата створення вмісту 24.07.2018 року)

-проект паспорта ЛМКП (дата створення вмісту: 06.03.2007 року)

-проект паспорта ЛМКП1 (дата створення вмісту: 06.03.2007 року)

-теплове навантаження опалення Львівтеплоенерго (дата створення вмісту: 18.07.2018 року)

-теплове навантаження тепло Львівтеплоенерго (дата створення вмісту: 24.07.2018 року.

При цьому, датою останнього збереження та виводу на друк, відповідно зазначено ті, дати коли до електронного файлу востаннє вносились зміни та він роздруковувався.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо створення відображених на флеш накопичувачеві електронних файлів під час розгляду адміністративної справи, суперечить зафіксованій у самих файлах (електронних доказах) інформації про дату їх створення.

Крім того, представником позивача звернуто увагу, що наявні на флеш-носії файли, створені ТОВ "Віненергоконсалтинг", є лише складовими частинами кінцевого програмного продукту (бета версією). Компіляція (безпосереднє збирання програми), тестування роботи якого та передання ЛМКП "Львівтеплоенерго" робочої версії програмного продукту здійснювалась вже самим позивачем. Саме у цьому полягав економічний зміст господарської операції із залучення позивачем ТОВ "Віненергоконсалтинг" до допомоги в перерахунку приєднаного теплового навантаження.

Також як вірно вказано представника позивача, електронним доказом, в розумінні ст. 99 КАС України є не сам носій (флеш накопичувач, оптичний диск, жорсткий диск тощо) а виключно сама інформація у електронному (цифровому) вигляді, яка міститься на такому носії.

Колегія суддів, окрім іншого, зазначає, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку договорам № 60 на виконання робіт від 06.09.2018 року, №61 від 10.09.2018 року, №62 від 13.09.2018 року, №63 від 17.09.2018 року та № 64 на виконання робіт від 20.09.2018 року, укладеним з ЛМКП "Львівтеплоенерго", виходив із того, що згідно п. 1.3. договорів, виконавець (позивач) виконує роботи самостійно, використовуючи власне устаткування та персонал.

Між тим, судом першої інстанції залишено поза увагою пункт вказаних 3.5. договорів, згідно з яким виконавець має право залучати третіх осіб на умовах підряду. Відповідальність за дії субпідрядників несе виконавець.

Стосовно посилань відповідача на відсутність у контрагента позивача трудових і матеріальних ресурсів, і, як наслідок неможливості виконання ТОВ "Віненергоконсалтинг" наданих ДП "Вінницький експертний центр з енергоефективності" послуг, колегія суддів зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 19.04.2019 (справа № 804/6909/17), від 23.05.2019 (справа №804/3440/16), від 15.08.2019 (справа № 804/3440/16).

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року справі № 0870/2709/12 зазначив, що зважаючи на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків на склад витрат, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №804/6909/17 наголошено, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відтак, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача-суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

В той же час, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, єдиним доказом, наданим відповідачем на підтвердження своїх заперечень є створена самим контролюючим органом "Узагальнена податкова інформація" № 118/05-99-14-15-09 від 21.02.2019 року.

Згідно правових висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 17.01.2018 року № К/9901/1234/18 та від 17.01.2018 року № К/9901/2529/18 помилковим є твердження податкового органу про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, та аналізі податкової звітності контрагентів позивача, з огляду на відсутність у ній об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, а також аналізу первинних документів контрагента з позивачем.

Інших доказів на спростування доводів позивача, відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, у п.23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Заява N63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності ТОВ "Віненергоконсалтинг", прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для прийняття якого стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду висвітленого в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №813/3807/17.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі дослідив обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 77, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький експертний центр з енергоефективності" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Вінницький експертний центр з енергоефективності" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004971415 від 16.05.2019.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 липня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.