Ухвала

від 30.06.2020 по справі 442/3650/20

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/3650/20

Провадження № 1-кс/442/785/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника заявника адвоката ОСОБА_4 , слідчого Дрогобицького ВП ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №442/3650/20 (кримінальне провадження №120201401100000977 від 16.06.2020) на майно, яке йому належить.

Мотивує тим, що в арештованому приміщенні, яке йому (фізичній особі підприємцю) належить, знаходяться резервуари для зберігання пального та відповідне обладнання для подачі палива та заправки. 05.03.2020 ним отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), яка є діючою до 05.03.2025. Походження арештованого палива та підстави його придбання підтверджується відповідними рахунками, товаротранспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності. Окрім того, 27.12.2019 між ним та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою «Хева і К» укладено договір відповідального зберігання, згідно з яким він взяв на себе зобов`язання зі зберігання продукції, яка належить підприємству. У даному випадку це є дизельне паливо. Зазначене підприємство також 05.03.2020 отримало ліцензію на право зберігання пального. Придбане і поставлене підприємству паливо зберігається у резервуарах, які належать йому ФОП ОСОБА_3 на підставі вищевказаного до говору зберігання. Вважає, що наявність накладеного арешту значно обмежує його права щодо розпорядження придбаним паливом для власних потреб, а також обмежує його права як контрагента перед МПВКП «Хева і К», перешкоджаючи виконанню своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання. Також вважає, що доказами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.272 КК України, є документи, що стосуються питань охорони праці та техніки безпеки, які відображають інформацію про загальну організацію охорони праці на підприємстві, посадові обов`язки учасників виробничої діяльності, спеціальні (особливі) порядки виконання окремих видів робіт, тощо. З огляду на це, переконаний, що визнання речовим доказом обладнання для зберігання пального та приміщення, де зберігається пальне, є безпідставним. На його думку, ризики, що стали підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту його майна, відсутні, а скасування арешту не приведе до втрати або будь-якого пошкодження майна та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали та просять його задоволити. Адвокат ОСОБА_4 доповнив, що, на їхню думку, резервуари не можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні, а вжиті заходи були передчасними. Арештоване майно правомірно придбане і правомірно зберігається. Просять скасувати арешт задля уникнення порушення виконання ОСОБА_3 зобов`язань.

Слідчий Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 у судовому засіданні категорично заперечив щодо задоволення клопотання. Пояснив, що під час проведення невідкладного обшуку у приміщенні ОСОБА_3 виявлено ряд порушень, зокрема, електроприлади та різного роду станки розміщені поруч із резервуарами з паливом, що може призвести до вибуху легкозаймистих речовин. На його переконання, скасування арешту призведе до втрати доказів, грубого порушення обстановки у приміщенні, що є важливим для досягнення дієвості даного кримінального провадження. Зокрема, непорушність розташування речей та приладів у приміщенні забезпечить належне проведення експертизи з метою встановлення порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та можливої небезпеки для життя та здоров`я людей. І така експертиза ним уже призначена. Крім цього, залучено спеціаліста для проведення спільно з останнім огляду арештованого приміщення. Вказане також свідчить про необхідність непорушності обстановки всередині цього приміщення. Доповнив, що ФОП ОСОБА_3 не виконано вимоги Постанови КМУ №956 від 11.07.2002, зокрема, щодо ідентифікації приміщення, у якому зберігається пальне. Вважає, що документами, поданими ОСОБА_3 на підтвердження підставності скасування арешту майна, жодним чином не стверджується порушення його прав. Натомість, у наданих останнім накладних, адреса розвантажування пального зазначена зовсім інша, а не адреса знаходження арештованого приміщення. Також зазначив, що на відстані менше 500 (п`ятиста) метрів від місця зберігання резервуарів з пальним та іншого майна розташована легальна автозаправна станція «WOG», а тому порушення правил безпеки у даному випадку є загрозою життю та здоров`ю людей. Арештований об`єкт є потенційно небезпечним. Водночас, звертає увагу на те, що арештоване майно вважає речовими доказами у даному кримінальному провадженні, зокрема, об`єктами кримінального правопорушення. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №442/3650/20, слідчий Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Дрогобицької місцевої прокуратури, про арешт майна в рамках кримінального провадження №120201401100000977, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, з клопотанням про арешт майна. Слідчим суддею постановлено задоволити клопотання слідчого та накласти арешт на два резервуари із рідиною блакитно-зеленого кольору та характерним запахом нафтопродукту (діаметр резервуару №1 становить 2,34 м., глибина рідини в ньому 1,42 м.; діаметр резервуару №2 становить 2,26 м. висота від землі 2,5 м., який заповнений рідною повністю); нежитлове приміщення з двома резервуарами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:035:0045; паливозаправний пістолет для подачі палива, шляхом знерухомлення та опечатування до стіни приміщення; дві полімерні ємкості із зразками блакитно-зеленої речовини та характерним запахом нафтопродукту із резервуару № 1 та № 2, що знаходяться у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:035:0045, які належать на праві володіння ОСОБА_3 та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №120201401100000977.

На час накладення арешту, відповідно до вищевказаної ухвали, слідчим суддею встановлено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, необхідності проведення відповідних експертиз, а також те, що накладення арешту на зазначене у клопотанні майно буде мати вагоме значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування вищевказаного кримінального правопорушення. Відтак арешт накладено з метою попередження негативних наслідків, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладене, вважаю, що доводи ОСОБА_3 та його представника з приводу відсутності у арештованому майні ознак речових доказів є необґрунтованими.

Згідно ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вже зазначалось, у даному випадку арешт майна першочергово накладено з метою збереження речових доказів та попередження негативних наслідків, зважаючи в тому числі на необхідність проведення необхідних експертиз.

У судовому засіданні слідчим надано копії постанов про призначення експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, а також про призначення експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів. Поряд з тим, слідчий надав докази на підтвердження залучення спеціаліста. Отже, зазначений арешт є виправданим задля досягнення його завдання та мети.

Слід зазначити, що при накладенні арешту на майно ОСОБА_3 слідчим суддею було враховано можливість використання такого як доказу у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги вищенаведене, приходжу до переконання, що у даному випадку є достатньо підстав вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, вважаю, що слідчим доведено правову підставу для подальшого арешту майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, оскільки таке буде мати вагоме значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення. Натомість, доводи ОСОБА_3 та його представника щодо порушення прав власника майна не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання і останніми не доведено, що у застосуванні вищевказаного заходу відпала потреба чи арешт накладено необгрунтовано.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 18.06.2020 у справі №442/3650/20.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2020.

Слідчий суддя ОСОБА_1