Ухвала

від 03.07.2020 по справі 577/5535/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №577/5535/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/32/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019201170000204 від 12 листопада 2019 року за ч.1 ст.239 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

09 грудня 2019 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшло клопотанням старшого слідчого Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019201170000204 від 12 листопада 2019 року за ч.1 ст.239 КК України, а саме: автомобіль марки «RENAULT PREMIUM 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «КРАЗ 250», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «КРАЗ 6510» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належать на праві власності ОСОБА_7 та на автомобіль марки «МАЗ 54331» реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_9 , заборонивши їх відчуження та розпорядження.

Обґрунтовував клопотання тим, що зазначені транспортні засоби є речовими доказами в даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.239 КК України, за допомогою яких здійснювалось перевезення забруднюючих хімічних речовин на території В`язівської сільської ради Конотопського району, чим здійснювалось забруднення земель, тому є необхідність у накладенні арешту на вказане майно шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження ним.

Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2019 року вказане клопотання слідчого задоволено. Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що органом досудового розслідування доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки транспортні засоби є речовими доказами, з метою заборони відчужувати та розпоряджатися цим майном, щоб не призвести до його зникнення, втрати або пошкодження чи інших наслідків, є необхідним накладення арешту на це майно.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, володільці майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «RENAULT PREMIUM 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «КРАЗ 250», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «КРАЗ 6510» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 та на автомобіль марки «МАЗ 54331» реєстраційний номер НОМЕР_5 , відмовити.

За змістом доводів поданої апеляційної скарги володільці транспортних засобів вказують на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, оскільки у клопотанні не зазначено підстав за яких необхідно накласти арешт на майно та не наведено достатньо доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто судом не було дотримано вимог п.1 ч.2 ст.171 КПК України. Апелянти зазначають, що вказана техніка дійсно була задіяна на роботах з будівництва елеваторного комплексу на території В`язівської сільської ради, однак за допомогою даних транспортних засобів роботи на території колишньої птахоферми не проводились. Вказують апелянти й на те, що про розгляд клопотання про арешт майна володільцям майна повідомлено не було, а розгляд даного клопотання був проведений з порушенням передбаченого законом дводенного строку, що на їх думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу.

До початку апеляційного розгляду даного провадження від прокурора ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2019 року без її участі.

Крім того, належним чином повідомлені про дату та час розгляду даного кримінального провадження володільці майна до суду не з`явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

За таких обставин, оскільки явка повідомлених належним чином учасників процесу не є обов`язковою, колегія суддів вважає необхідним провести апеляційний розгляд без участі учасників судового провадження та без фіксації судового засідання технічними засобами, що узгоджується з ч.4 ст.107 та ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів та ухвали слідчого судді, Конотопським ВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019201170000204 від 12 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України за фактом забруднення земель речовинами, шкідливими для життя та здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Так, згідно з актом, складеним за результатом проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їх повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища №610/04 від 08 листопада 2019 року Державної екологічної інспекції в Сумській області, посадовими особами Приватно-виробничого комерційного підприємства «СТС» здійснюються роботи з будівництва елеватора на території В`язівської сільської ради Конотопського району на земельній ділянці, де раніше знаходився «хімічний склад», а забруднюючі хімічні речовини вивезено на територію поблизу колишньої птахоферми на земельні ділянки з кадастровими номерами 5922081500:05:004:0171, 5922081500:05:004:0166, 5922081500:05:004:0172.

Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №66-11-19 від 05 листопада 2019 року, у ході обстеження даної земельної ділянки встановлено перевищення вмісту забруднюючих речовин ДДТ і ДДД в порівнянні з їх гранично допустимою концентрацією.

Також органом досудового розслідування встановлено, що транспортування шкідливих забруднюючих речовин здійснено транспортними засобами: 1) «РЕНО» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 2) спеціальний підйомний кран, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; 3) «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_5 ; 4) «КРАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 5) «КРАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які виявлені та зафіксовані під час огляду місця події 15 листопада 2019 року.

Постановою старшого слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 від 06 грудня 2019 року визнано речовим доказом вищевказані транспортні засоби, чотири з яких належать на праві власності ОСОБА_7 , а автомобіль марки МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_9 та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 42019201170000204 від 12 листопада 2019 року із забороною їх відчуження (а.п.25).

09 грудня 2019 року старший слідчий СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області звернувся до слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про накладення арешту на майно: автомобіль марки «RENAULT PREMIUM 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «КРАЗ 250», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «КРАЗ 6510» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належать на праві власності ОСОБА_7 та на автомобіль марки «МАЗ 54331» реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить на праві власності ОСОБА_9 (а.с. 1), яке ухвалою слідчого судді від 18 грудня 2019 року було задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч.3 ст.170 КПК Україна).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Положеннями ч.ч.10, 11 ст.170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги володільців майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Так, задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя виходив з того, що зазначені в ньому фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими прокурор на момент звернення із клопотанням містять відомості, які дають підстави підозрювати, що вищезазначені транспортні засоби могли використовуватись при вчиненні кримінально протиправних дій, передбачених ч.1 ст.239 КК України, а тому відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Ці ж відомості давали підстави припустити існування ризиків його зникнення, пошкодження або втрати і перешкоджання у такий спосіб кримінальному провадженню, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.241 КК України та проведення досудового розслідування.

Таким чином, накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, зважаючи на те, що дані транспортні засоби здійснювали транспортування шкідливих забруднюючих речовин, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду матеріалів клопотання, тому можливість вільного розпорядження може призвести до їх подальшого відчуження.

За таких обставин, колегія суддів переконана, що в даному випадку є виправданим застосування найбільш обтяжливого способу вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. І хоча такий спосіб арешту зачіпає інтереси інших осіб, проте відповідає потребам досудового розслідування і необхідний для всебічного повного та об`єктивного здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що володільці майна не позбавлені права користування транспортними засобами, на які накладено арешт, а в разі не застосування такого заходу або застосування найменш обтяжливого способу може привести до зміни, знищення чи відчуження арештованого майна, тобто, може призвести до втрати речових доказів і, як результат, не досягнення як мети кримінального провадження, так і мети вжиття такого заходу забезпечення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя встановив належну мету, передбачену п.1 ч.2 ст.170 КПК України та відповідну їй правову підставу, передбачену ч.3 ст.170 КПК України для задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на майно, забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову, конфіскацією майна та, на відміну від останніх двох правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання апелянтів на те, що вказана техніка дійсно була задіяна на роботах з будівництва елеваторного комплексу на території В`язівської сільської ради, однак за допомогою даних транспортних засобів роботи на території колишньої птахоферми не проводились, колегія суддів до уваги не бере, оскільки арешт на вказане майно, яке за матеріалами клопотання експлуатувалося без дотримання спеціальних правил, накладено з підстав, передбачених ч.3 ст.170 КПК України

До того ж, як вбачається з матеріалів клопотання 18 жовтня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_11 до ЄРДР були внесені відомості про те, що внаслідок зняття верхнього шару ґрунту на території колишнього хімічного складу та перевезення його під час побудови елеватора до с. В`язове було забруднено землі відходами, які можуть спричинити шкоду здоров`ю місцевого населення (а.м.п.3).

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України, всупереч доводам апелянта, наклав арешт на майно, у зв`язку із чим, не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді за наведеними в апеляційній скарзі доводами.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 грудня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019201170000204 від 12 листопада 2019 року за ч.1 ст.239 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу володільців майна ОСОБА_7 , ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4