Ухвала
від 03.07.2020 по справі 345/1990/20
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/1990/20

Провадження № 11-сс/4808/140/20

Категорія ст. 170 КК України

Суддя-доповідач Повзло

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, на ухвалу слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківськоїобласті від15.06.2020року провідмову взадоволенні клопотанняслідчого СВКалуського ВПГУНП вІвано-Франківськійобласті ОСОБА_5 про накладенняарешту намайно ТО«³дродження-2011» в рамках кримінального провадження №12020090170000251 від 27.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_6

представника ТОВ «Відродження-2011» ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну, ухвалити нову, якою клопотання слідчого задовольнити. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що службові особи Калуської міської ради, всупереч інтересам служби, погодили надати в оренду ТОВ «Відродження-2011» земельну ділянку за рахунок земель загального користування, - земель кінотеатру «Відродження» та вулиць і площ - 448 кв.м. Апелянт зазначає, що у подальшому ТОВ «Відродження-2011» звернулось із заявою до Калуської місцевої ради про вирішення питання про надання дозволі на розроблення проекту детального планування території щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для реконструкції існуючої будівлі під багатоквартирний житловий будинок з приміщення комерційного призначення на площі Героїв, 16 в м. Калуш, яку було задоволено згідно рішення №2174 від 28.02.2019 року. Стверджує, що на даний момент існує реальна загроза до знесення існуючого приміщення кінотеатру «Відродження», та зведення на цій ділянці іншого нерухомого об`єкту.

Відмовляючи в задоволення клопотання слідчого про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що майно на яке необхідно накласти арешт, не відповідає критеріям ч. 2 ст.167КПК України, не належать особі, щодо якої здійснюється провадження, не є предметом вчинення злочину, доказом злочину, не набуто злочинним шляхом та не є також особистим майном чи коштами підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді скасувати, задовольнити клопотання про арешт майна, представника ТОВ «Відродження-2011», який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін, з наступних підстав.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом Калуського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області розслідується кримінальне провадження №12020090170000251 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.364 КК України, де в ході досудового розслідування було встановлено, що посадові особи Калуської міської ради у 2010 році здійснили незаконне відчуження будівлі кінотеатру «Відродження-2011» та земельної ділянки площею 0,3448 га., та сприяють зміні цільового призначення нежитлового будинку з приміщення кінотеатру в багатоквартирний житловий будинок, та зміні цільового призначення земельної ділянки з реконструкції з добудовою приміщення кінотеатру на реконструкцію існуючої будівлі під багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення.

Необхідність накладення арешту на вказане майно, слідчий обґрунтовує тим, що хоча майно й визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню, проте це не забезпечить належного його зберігання у такому стані, у якому воно перебуває на даний час, з посиланням на те, що існує необхідність й у проведенні будівельно-технічної експертизи нежитлового приміщення кінотеатру з метою встановлення його стану, та з наголошенням, що вже призначено експертизу землеустрою.

В той же, час, дослідивши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відмову слідчому у задоволенні вказаного клопотання про накладення арешту на вказане майно.

Так, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Вважаю, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно є передчасними та обґрунтовано в цій частині відмовив у його задоволенні, оскільки такий арешт не є необхідним за для досягнення цілей кримінального провадження в межах розслідування злочину за ст. 364 КК України.

На думку колегії суддів, ані будівля кінотеатру, ані земельна ділянка не зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, де вирішується питання про зловживання владою або службовим становищем.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у разі, якщо це майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти майно, не відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, а сам факт винесення постанови про визнавання вказаного майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту на майно (а.п. 56-57).

Процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна як речового доказу не є визначеним відповідно до вимогст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вищевикладені обставини були враховані слідчим суддею при прийнятті оскарженого рішення, їм була надана належна правова оцінка, внаслідок чого слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно.

Згідно із ч.1ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїст. 170 КПК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя навів обґрунтовані підстави своїх висновків у рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого суддів в частині того, що накладенням арешту на майно, буде порушено справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, а також приписи ст. 41 Конституції України, які гарантують, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Залишаючи ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів виходила з відсутності правової підстави для арешту майна, оскільки стороною захисту належним чином не обґрунтовано, яку роль вказане майно відіграє у процесі доказування в рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, та яким чином сприятиме досягненням цілей кримінального провадження накладення арешту на майно, і які перешкоди призводять до неможливості досягнення завдань досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, а за наявних матеріалів таке твердження органів досудового розслідування є передчасним.

Посилання апелянта на те, що на даний момент існує реальна загроза до знесення існуючого приміщення кінотеатру «Відродження», та зведення на цій ділянці іншого нерухомого об`єкту є припущенням, оскільки не містить в собі належного обґрунтування.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження, на які посилається орган досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.

На думкуколегії суддіввідсутні підставидля задоволенняклопотання пронакладення арештуна майно,та відсутніпідстави йдля скасуванняприйнятого слідчимсуддею рішення, тому у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 172, 376, 404, 405, 407, 419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківськоїобласті від15.06.2020року провідмову взадоволенні клопотанняслідчого СВКалуського ВПГУНП вІвано-Франківськійобласті ОСОБА_5 про накладенняарешту намайно ТО«³дродження-2011» в рамках кримінального провадження №12020090170000251 від 27.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

СудІвано-Франківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення03.07.2020
Оприлюднено09.02.2023
Номер документу90225974
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна

Судовий реєстр по справі —345/1990/20

Ухвала від 03.07.2020

Кримінальне

Івано-Франківський апеляційний суд

Повзло В. В.

Ухвала від 03.07.2020

Кримінальне

Івано-Франківський апеляційний суд

Повзло В. В.

Ухвала від 15.06.2020

Кримінальне

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Сухарник І. І.

Ухвала від 15.06.2020

Кримінальне

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Сухарник І. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні