КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 липня 2020 року місто Київ.
Справа 382/161/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9905/2020
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., вирішуючи клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження та питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року (ухвалене в складі судді Кисіль О.А., інформація щодо дати складення повного тексту рішення відсутня )
в справі за позовом ОСОБА_3 до Фарбованської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року позов ОСОБА_3 до Фарбованської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно, задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_3 , постійно проживала з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Визнано за ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,5809 га, кадастровий номер 3225588200:03:003:0042, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Фарбованської сільської ради Яготинського району Київської області.
Не погоджуючись з рішенням, 23 червня 2020 року особою, яка не брала участь у справі ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 - подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що не був залучений до участі у справі, проте являється єдиним сином померлого ОСОБА_4 та саме він прийняв спадщину після смерті свого батька, який був зареєстрований та постійно проживав в м. Києві де й помер, а позивач ввела суд в оману щодо відсутності інших спадкоємців.
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З обставин справи, доводів апеляційної скарги та приєднаних до неї матеріалів, убачається , що існують підстави вважати про порушення прав особи, яка не брала участі у справі, та необхідності перевірки обставин, на які вона посилається, в апеляційному порядку.
Таким чином, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку про можливість вирішення під час ухвалення оскаржуваного рішення питання про права та інтереси ОСОБА_2 , останні повинні бути перевірені апеляційним судом в судовому засіданні.
Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що про існування оскаржуваного рішення заявник дізнався лише 12.06.2020 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладене в тексті апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити, так як скаргу подано особою, яка не брала участі у справі.
Крім того, вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження слід відмітити наступне.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Взаємний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
За подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Апеляційна скарга подана у порядку, відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року).
Апеляційна скарга за формою і змістом відповідає ст. 356 ЦПК України, подана та підписана особою, повноваження якої належним чином підтверджені.
Підстав, передбачених ст. 358 ЦПК України для відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 359 ЦПК України, про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Частиною 2 ст. 359 ЦПК України, питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 352,354-361 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення задовольнити.
Поновити строк ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Фарбованської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги з додатками (в разі їх наявності) надіслати учасникам справи і встановити строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали.
Роз`яснити учасникам справи, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (ч. 4 ст. 360 ЦПК України).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Желепа О.В.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2020 |
Оприлюднено | 07.07.2020 |
Номер документу | 90227552 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Желепа Оксана Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні