Постанова

від 25.06.2020 по справі 921/528/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Справа №921/528/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Желіка М.Б.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Груп ЛТД-Захід" від 27.02.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 (повний текст рішення складено 07.02.2020, суддя Боровець Я.Я.)

у справі № 921/528/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос Агро", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Груп ЛТД-Захід",смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості у розмірі 485462,73 грн.

представники сторін:

від позивача - Тимченко Ю.О.

від відповідача - Оприско М.В.

16.08.2019 до Господарського суду Тернопільської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Плутос Агро із позовом до відповідача ТзОВ Вест Груп ЛТД-Захід про стягнення заборгованості у розмірі 485 462,73 грн, з яких: 448247,50 грн основного боргу, 29294,76 грн. пені, 2541,51 грн. 3% річних та 5378,96 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки продукції №27/05 від 27.05.2019, в частині оплати за товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка є предметом стягнення у даній справі.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 у даній справі позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 448247,50 грн. боргу та 2541,51 грн 3% річних; в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з наступного:

1) на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 723775,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за травень-червень 2019 року, які наявні в матеріалах справи, підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково у сумі 545527,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за травень 2019 року та виписками банку. В той же час, 03.06.2019 відповідач звернувся до позивача із листом про повернення 270000,00 грн. коштів, що були помилково перераховані на рахунок ТзОВ Плутос Агро , на виконання якого 03.06.2019 відповідну суму було повернуто. Виходячи з наведеного, суд зробив висновок про доведеність основного боргу відповідача перед позивачем на суму 448247,50 грн.;

2) суд відхилив доводи відповідача про підписання від його імені видаткових накладних №35 від 06.06.2019, №36 від 07.06.2019 та №37 від 13.06.2019 неуповноваженою особою, оскільки, попри те, що ОСОБА_1 був керівником відповідача до 03.06.2019, однак видаткові накладні підписані ним не як керівником підприємства, а як відповідальною особою. Крім того, наявність печатки відповідача на договорі, специфікації до нього, на видаткових накладних в графі про отримання товару, факт часткової оплати товару відповідачем, відсутність підтвердженої інформації про викрадення печатки відповідача чи зловживання службовим становищем працівників відповідача щодо використання печатки товариства, в сукупності свідчать про наявність події укладення договору і його часткового виконання сторонами;

3) після перевірки розрахунку 3% річних, його визнано правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позов у цій частині також задоволено;

4) внаслідок перевірки розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив періоди нарахування, а також не врахував того, що у липні 2019 року мала місце дефляція, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають відхиленню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені, суд зазначив, що умови договору поставки не містять положень щодо відповідальності покупця у випадку порушення ним своїх зобов`язань зі своєчасної оплати за товар, у зв`язку з чим відповідні вимоги не підлягають до задоволення.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, пославшись на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд не дослідив обставини, що мають значення для вирішення справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача від 21.01.2020 про долучення доказів до матеріалів справи, у зв`язку з чим скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати ці докази при перегляді рішення. Причиною неподання доказів у швидші терміни він зазначив те, що учасником спірних правовідносин є ще одна юридична особа - ТзОВ Зерноконтракт , від дій якої залежало правильне оформлення спірних господарських операцій, а від даного товариства відповідач не міг отримати інформацію, яка має суттєве значення для вирішення спору у даній справі;

2) зазначає, що із врахуванням доказів, які він просить долучити до матеріалів даної справи, фактичні обставини справи є наступними:

- поставка відповідачу зернових культур (кукурудзи), яка є предметом даного судового дослідження, фактично здійснювалася не лише постачальником ТзОВ Плутос Агро , який є стороною у даній справі (договір №27/05 від 27.05.2019), але й іншою особою - ТзОВ Зерноконтракт (договір 27/05-1 від 27.05.2019). Відповідач зазначає, що вказані особи є одним і тим же контрагентом ;

- щодо господарських операцій (поставка продукції), які відбулися 06.06.2019, 07.06.2019 та 13.06.2019 відповідачем було видано два комплекти первинних бухгалтерських документів (накладних): у одних постачальником було вказано ТзОВ Плутос Агро , а в інших - ТзОВ Зерноконтракт . В той же час, фактична поставка продукції була здійснена лише від імені ТзОВ Зерноконтракт та саме цьому товариству відповідач провів оплату. Наведене підтверджується дублюванням кількості та ціни поставленої продукції у видаткових накладних, а також дублюванням кількості та ціни поставленої продукції, місця розвантаження, державних номерних знаків автомобіля та причепу, які здійснювали перевезення у товарно-транспортних накладних від 06.06.2019, 07.06.2019 та 13.06.2019;

- в подальшому контрагенти відповідача почали уникати телефонних дзвінків, жодного тристороннього договору щодо переходу прав та обов`язків між ТзОВ Плутос Агро та ТзОВ Зерноконтракт укладено не було, як це раніше обіцяли контрагенти, дублюючі первинні бухгалтерські документи повернуті не були, а 16 серпня 2019 року ТзОВ Плутос Агро звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом у даній справі;

3) наведені вище помилки при встановленні фактичних обставин справи призвели до неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець повинен оплатити товар після його прийняття, однак у спірній ситуації, по видаткових накладних від 06.06.2019, 07.06.2019 та 13.06.2019 покупець товару не отримав.

Окрім того, в резолютивній частині апеляційної скарги відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, однак не вказав ні найменування вказаної особи, ні на стороні кого її слід залучити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача від 21.01.2020 про долучення додаткових документів (доказів), обґрунтовано відхилив його з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Позивач наголосив на тому, що ТзОВ "Вест Груп ЛТД-Захід", як відповідачу, було встановлено строк для подання відзиву на позов (ухвала суду від 27.08.2019). В подальшому цей строк було продовжено на 10 днів (ухвала суду від 22.10.2019). Попри це, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду документів у строк, встановлений для подання доказів, а саме разом з поданням відзиву на позов. Додаткові докази, на які покликається відповідач, ним було подано 21.01.2020 під час розгляду справи по суті та без обґрунтування поважності причин неподання таких у встановлений строк;

2) позивач вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги відповідача щодо прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які подавалися відповідачем 21.01.2020 та доказів, доданих до апеляційної скарги, оскільки відповідач не навів належного та зрозумілого обґрунтування неможливості їх подання у встановлений для подання доказів строк;

3) посилання відповідача на наявність взаємовідносин з приводу поставки продукції з іншою юридичною особою ТзОВ Зерноконтракт є безпідставними, оскільки зазначена юридична особа не має жодного стосунку до господарських правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем в контексті даної справи - з приводу виконання договору поставки продукції №27/05 від 27 травня 2019 року.

Розглянувши клопотання, заявлені відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні. При цьому, суд виходить з наступного:

1) щодо клопотання відповідача про прийняття судом доказів, доданих до клопотання відповідача від 21.01.2020, поданого під час судового розгляду у суді першої інстанції, та доказів, доданих до апеляційної скарги.

До клопотання від 21.01.2020 відповідач долучив оригінали наступних документів: договору поставки продукції між відповідачем та ТзОВ Зерноконтракт від 27.05.2019, додаткових угод №1 та №2 до нього, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків на оплату згідно вказаного договору.

До апеляційної скарги відповідач долучив копії вищезазначених документів, а також докази існування між ДП Укрспирт та ТзОВ "Вест Груп ЛТД-Захід" договірних відносин щодо поставки зернових культур.

Правила прийняття доказів судами першої та апеляційної інстанцій визначені у статтях 80 та 269 ГПК України.

Так, частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 27.08.2019 та від 22.10.2019 відповідачу було встановлено строк на подання відзиву. Відзив на позовну заяву відповідач подав до суду 12.11.2019, після чого місцевий господарський суд своєю ухвалою від 21.11.2019 закрив підготовче провадження у даній справі та призначив її до розгляду по суті в судовому засіданні 09.12.2019.

Таким чином, клопотання відповідача від 21.01.2020 про долучення до матеріалів справи доказів (а.с. 225-226, т.1), було подане до суду першої інстанції після закриття підготовчого провадження та першого судового засідання у даній справі на стадії розгляду справи по суті, тобто, із порушенням ст. 80 ГПК України.

У вказаному клопотанні жодним чином не обґрунтовано причин, з яких відповідні докази не могли бути подані до суду у встановлений строк.

Окрім того, як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач не покликається у ньому на факт наявності договірних відносин із ТзОВ Зерноконтракт як на підставу своїх заперечень проти позову у даній справі.

Таким чином, із врахуванням положень ст. 198 та ч.2 ст. 118 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача від 21.01.2020.

В тексті апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідні докази ним не були долучені раніше, оскільки він не міг отримати інформації та необхідних документів від ТзОВ Зерноконтракт .

Однак, такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки відповідач є стороною та підписантом документів, на долученні яких він наполягає, а, отже, в суду відсутні підстави вважати, що відповідач мав об`єктивні труднощі із долученням цих доказів. У своїх клопотаннях відповідач не наводить мотивованих обставини, які би унеможливлювали подачу ним доказів.

З огляду на наведене, в суду апеляційної інстанції немає підстав для прийняття відповідно до ч.3 ст. 269 ГПК України доказів, долучених відповідачем до апеляційної скарги.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу відповідача на положення ст. 76 ГПК України, відповідно до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В контексті спірних правовідносин, з огляду на те, що ТзОВ Зерноконтракт та ТзОВ Плутос-Агро є окремими юридичними особами, а також на те, що договір поставки №27/05 від 27.05.2019 не містить жодних покликань на його тристоронній характер, а відповідачем не подано доказів наявності переговорів між ТзОВ Зерноконтракт , ТзОВ Плутос-Агро та ТзОВ Вест Груп ЛТД-Захід щодо взаємних прав та обов`язків з поставки зернової продукції, колегія суддів зазначає, що докази, на долученні яких наполягає відповідач, стосуються поставки за самостійним договором з окремою юридичною особою, а, отже, не містять обставин, які би входили до предмета доказування у даній справі. Те саме стосується доказів, які пов`язані із господарськими відносинами між ТзОВ Вест Груп ЛТД-Захід та ДП Укрспирт ;

2) щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, таке не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не зазначив, яку саме особу та на стороні кого з учасників спору її слід залучити, а також, яким чином судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки такої особи. Судова колегія самостійно не може встановити вказані обставини, зокрема, і через те, що в тексті апеляційної скарги відповідач покликається на факт наявності договірних відносин із двома юридичними особами, які не беруть участі у даній справі, а саме, з ТзОВ Зерноконтракт та ДП Укрспирт .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

27 травня 2019 року між ТзОВ "Плутос Агро" (постачальник) та ТзОВ "Вест Груп ЛТД Захід" (покупець) укладено договір поставки продукції №27/05, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити передати у власність покупця зернові культури, включаючи похідні від цих культур, продукти їх переробки, субпродукти, тощо, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти і оплатити поставлену продукцію (п.1.1).

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю, визначається додатковими угодами або специфікаціями, що укладаються сторонами протягом дії цього договору та які після підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємними частинами даного договору.

Асортимент (вид) продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у додаткових угодах, що укладаються сторонами упродовж дії цього договору і є невід`ємними частинами ( п.2.1 договору).

Згідно п.3.1, п.3.2, п.3.3 договору, поставка продукції здійснюється постачальником за власний рахунок. Постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію узгодженими партіями та згідно укладених сторонами додаткових угод до цього договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент видачі видаткової накладної продавцем. Місце поставки та розвантаження продукції: Караванське МПЛ, вул. Заводська, 23, м. Люботин, Харківська область.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах, видаткових накладних або специфікаціях, що укладаються сторонами протягом дії цього договору, які після підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємними частинами такого договору. Розрахунки за поставлений товар покупець здійснює по факту поставки товару або в інші строки обумовлені додатково. Форма оплати: платіжне доручення (п.4.1, п.4.2, п.4.3 договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з часу його підписання сторонами і діє в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання.

27.05.2019 між сторонами підписано специфікацію товару №1, якою погодили постачання товару - кукурудзи в кількості - 150,000 тонн на суму 637 500,00 грн.

Даною специфікацією сторони узгодили умови поставки (п.2) та строки поставки: з 17.05.2019 по 15.06.2019 включно (п.3).

Договір та специфікація товару №1 підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 723 775,00 грн., про що свідчать:

- видаткові накладні, у яких вказано назву товару, кількість та ціну, а саме: №33 від 29.05.2019 на суму 137 657,50 грн, № 34 від 29.05.2019 на суму 137 870,00 грн, №35 від 06.06.2019 на суму 152 915,00 грн, №36 від 07.06.2019 на суму 147 985,00 грн, №37 від 13.06.2019 на суму 147347,50 грн,

- товарно-транспортні накладні №000001408 від 29.05.2019, №000001409 від 29.05.2019, №000001410 від 06.06.2019, №000001411 від 07.06.2019, №000001412 від 13.06.2019

Вищезазначені накладні та товаро-транспортні накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору позивач виставив рахунки на оплату товару №15 від 29.05.2019, №17 від 07.06.2019, №18 від 13.06.2019, а також склав податкові накладні № 10 від 29.05.2019, №11 від 29.05.2019, №1 від 06.06.2019, №2 від 07.06.2019 та №3 від 13.06.2019.

Відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий товар виконав лише частково у розмірі 545 527,50 грн, про що свідчать платіжні доручення №152 від 30.05.2019 на суму 175 527,50 грн, №156 від 30.05.2019 на суму 100 000,00 грн, №161 від 31.05.2019 на суму 100 000,00 грн та № 162 від 31.05.2019 на суму 170 000,00 грн та виписки банку.

03.06.2019 ТзОВ "Вест Груп ЛТД - Захід" звернулося із листом №3 до ТзОВ "Плутос Агро" з проханням повернути частину коштів, помилково перерахованих на рахунок ТзОВ "Плутос Агро", а саме, коштів згідно платіжних доручень № 161 від 31.05.2019 на суму 100 000,00 грн та № 162 від 31.05.2019 на суму 170 000,00 грн.

На виконання вказаного листа, ТзОВ "Плутос Агро" здійснило перерахування коштів на рахунок ТзОВ "Вест Груп ЛТД - Захід" на загальну суму 270 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №77 від 03.06.2019.

18.07.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою за №16/07 від 16.07.2019 щодо оплати заборгованості за договором поставки №27/05 від 27.05.2019 в розмірі 448247,50 грн. в добровільному порядку. Вказана вимога була отримана відповідачем 24.07.2019, однак залишена ним без відповіді та без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтями 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У договорі поставки сторонами було встановлено, що розрахунки за поставлений товар покупець здійснює по факту поставки або в інші строки, додатково обумовлені. Специфікація №1 таких строків не визначає.

Як було зазначено вище, позивач належним чином виконував свої зобов`язання згідно договору поставки та специфікацій, поставивши в період з 29.05.2019 по 13.06.2019 товар на загальну суму 723 775,00 грн.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи накладні, колегія суддів зазначає, що обов`язок сплати коштів за цими накладними настав у відповідача після дня прийняття товару за кожною накладною.

У апеляційній скарзі відповідач не висловлював жодних заперечень з приводу документів, якими оформлено приймання-передачу товару. Водночас, у рішенні суду першої інстанції було відхилено доводи відповідача з приводу того, що видаткові накладні №35 від 06.06.2019, №36 від 07.06.2019, №37 від 13.06.2019 не містять підпису директора ТзОВ "Вест Груп ЛТД-Захід". Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 підписував вказані накладні як відповідальна особа від покупця, а не як керівник товариства. Крім того, суд виходив з того, що видаткові накладні містять відбиток печатки ТзОВ "Вест Груп ЛТД-Захід", а відповідно до приписів чинного законодавства відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Як було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив договірні зобов`язання, не провівши оплати в повному обсязі за отриману зернову продукцію, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 448247,50 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та 3 процентів річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у стягненні інфляційних втрат (з огляду на неправильні періоди нарахування та неврахування дефляційних процесів) та обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача 2541,51 грн. 3% річних.

Стосовно заявленої до стягнення суми пені, суд першої інстанції правомірно відмовив у її стягненні з огляду на те, що ні договором, ні специфікацією №1 не передбачено її розміру.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на те, що розрахунок за спірну продукцію відбувся в рамках виконання договору поставки між ТзОВ Зерноконтракт та ТзОВ Вест Груп ЛТД-Захід , оскільки наявні в матеріалах справи докази не свідчать про тристоронній характер відносин між цими особами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 у справі №921/528/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Груп ЛТД-Захід" - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 06.07.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя М.Б. Желік

суддя О.Л. Мирутенко