Постанова від 30.06.2020 по справі 910/10880/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 910/10880/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Геньбач Н.О. за довіреністю від 30.04.2020;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.19 (повний текст складено 11.12.2019)

у справі №910/10880/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше"

про стягнення 1 335 347,23 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" (далі - відповідач) та, з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 1 335 347,23 грн, у тому числі: 1 112 789,36 грн основного боргу за поставлений товар та 222 557,87 грн штрафу за прострочення платежів понад 30 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладений договір №107 від 15 травня 2014 року, на виконання умов якого позивач поставляв лікарські засоби в аптеки відповідача, однак останній порушив умови договору щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" основний борг у сумі 1 112 789,36 грн, штраф у сумі 222 557,87 грн, судовий збір у розмірі 20 030,21 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки деякі видаткові накладні за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року не містять обов`язкових реквізитів - печатки відповідача, П.І.Б та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, тому вони не можуть підтверджувати фактичне здійснення господарських операцій; позивачем було поставлено товар лише на суму 918 604,89 грн, що підтверджується актом звірки, тому підлягає зменшенню і розмір штрафу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що видаткові накладні підписані повноважними представниками відповідача, підписи яких скріплені печатками (штампами), зразки яких були погоджені у додаткових угодах; відповідач не заперечував щодо отримання товару, визнавав борг здійснюючи погашення за товар, підписував без зауважень акти звірки взаєморозрахунків з переліком всіх видаткових накладних, направляв листи про визнання боргу; розмір нарахованого штрафу відповідає умовами договору та сумі заборгованості; акт звірки, доданий відповідачем до скарги, підписаний ним в односторонньому порядку і не відповідає наявним у матеріалах справи актам звірки, які були підписані обома сторонами.

За клопотанням позивача судом було витребувано з Головного управління ДФС у м.Києві копії декларацій з ПДВ (розділ ІІ додатку 5 до декларації з ПДВ) за кожний місяць, починаючи з 30.11.2018 по 19.03.2019, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше".

15 травня 2020 року від Головного управлення ДПС у м.Києві до суду надійшли копії декларацій з ПДВ, які подавались відповідачем.

У заяві від 03.06.2020 представник відповідача просив не враховувати вказані декларації, вважаючи їх неналежними доказами приймання-передачі товарних цінностей.

Відповідач представника у судове засідання 30.06.2020 не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше", як покупцем, був укладений договір №107 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній у накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором (том 1 а.с.52).

Відповідно до п. 1.2 договору предметом договору є лікарські засоби та супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

У пункті 1.4 договору сторони домовились, що накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Відповідно до п.3.2 договору постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними.

Ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору (п. 3.3 договору).

Відповідно п. 3.5 договору, розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

У пункті 3.7 договору сторони погодили, що при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар, який є в наявності на складі, після узгодження асортименту, ціни і якості товару, що поставляється.

Згідно з п. 5.3 договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін, назва місця призначення обмовляється сторонами при кожній поставці товарів.

Відповідно до п. 5.4 договору товар вважається прийнятим відповідачем: по кількості, згідно супровідних документів; за якістю, згідно сертифікатів якості, наданих позивачем.

Згідно п.5.7 договору товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

За змістом п. 7.2 договору за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з рахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

Додатковою угодою від 31.12.2015 сторони виклали у новій редакції пункт 10.1 щодо строку дії договору, домовившись, що договір діє до 31 грудня 2020 року (том 1 а.с.54).

Також сторонами було укладено ряд додаткових угод, у яких ними визначено зразки печаток (штампів) аптек, якими покупець завіряє видаткові накладні при централізовано-кільцевих поставках товару (том 1 а.с.55-82).

На виконання умов договору позивач у період дії договору систематично здійснював поставку відповідачу обумовленого договором товару, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містять підписи представників покупця, підписи яких скріплені печатками аптек, що відповідають зразкам у додаткових угодах; інформацією про господарські операції з моменту укладення договору (том 3 а.с.13-296, том 4 а.с.1-275, том5 а.с.1 - 260, том 6 а.с.1- 231, том 7 а.с.1-208, том 8 а.с.1-234, том 9 а.с.1-184).

Згідно двостороннього акту звірки розрахунків за період з 01.10.2018 по 28.02.2019 сальдо на користь позивача на 01.10.2018 становило 1 511 171,09грн, поставлено товару за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 на суму 3142199,96 грн., оплачено 3 012 722,84 грн, сальдо на 28.02.2019 на користь позивача - 1 640 648,21 грн. Акт підписаний представникам обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств (том 1 а.с.89). Розмір вартості поставленого товару відповідає інформації, що міститься у деклараціях з податку на додану вартість, які подавались відповідачем (том 14 а.с.33-60).

Після підписання вказаного акту звірки позивач у березні 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 59320,68 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містять підписи представників постачальника та покупця, підписи яких скріплені печатками аптек, що відповідають зразкам у додаткових угодах (том 1 а.с.91-161).

Листом від 22.03.2019 за вих. №31 відповідач визнав наявність заборгованості у сумі 1 529 653,89 грн та повідомив, що планує наступний графік погашення - з 18 по 31 березня - 200 000 грн, далі щотижня сплачує 100000 грн, до 20 квітня надасть графік погашення на травень. Вказаний лист підписаний директором відповідача, підпис якої скріплено печаткою (том 13 а.с.2).

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача, станом на час подання позову, заборгованість за поставлений товар становила 1 342 789,36 грн, що підтверджується розрахунком, довідкою банку, виписками по рахунку, випискою про взаєморозрахунки, видатковими накладними на повернення (том 2 а.с.21-248, 294-298-319, том 3 а.с.1-11).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 1 342 789,36 грн основного боргу та 268 557,87 грн штрафу, нарахованого відповідно до п.7.2 договору.

Однак, у процесі розгляду справи сума основного боргу зменшувалась у зв`язку із здійсненням часткових оплат та поверненням товару, що підтверджується банківськими довідками, розрахунками, накладними, у зв`язку із чим позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог (том 10 а.с.1-255, том 11 а.с.1-236, том 12 а.с.52-292) та остаточно просив суд стягнути з відповідача 1 112 789,36 грн основного боргу за поставлений товар та 222557,87 грн штрафу.

30 вересня 2019 року позивач направив відповідачу для підписання акт звірки розрахунків за період з 01.03.2019 по 23.09.2019, згідно якого сальдо на 01.03.2019 на користь позивача становить 1 640 648,21 грн (що відповідає попередньому акту звірки станом на 28.02.2019), поставлено товару на суму 29320,68 грн, оплачено (+ повернення товару) на суму 587179,61 грн, сальдо на 23.09.2019 на користь позивача 1 112 789,28 грн (том 13 а.с.6-7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №107 від 15 травня 2014 року, який за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, видатковими накладними, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару.

Доводи відповідача про невизнання окремих накладних у зв`язку із відсутністю у них зазначення посади і прізвища осіб, які підписували накладну, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки кожна накладна підписана з боку покупця і підпис цих осіб скріплений печатками аптек, зразки яких сторони погодили у додаткових угодах.

Крім цього, вказані доводи відповідача суперечать його ж діям щодо визнання обсягів поставки, які знайшли своє відображення у актах звірки взаєморозрахунків, підписаних відповідачем без жодних зауважень щодо кількості і вартості товару. Відповідач листом від 22.03.2019 визнав наявність заборгованості у сумі 1 529 653,89 грн і розмір цієї заборгованості відповідає даним позивача на відповідну дату, у доданих до матеріалів справи детальних розрахунках заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 3.5 договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 1112789,36грн, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із п. 7.2 договору, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви вих. №2309/19 від 23.09.2019), нарахованого на підставі п. 7.2 договору штрафу у сумі 222557,87 грн.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 30 календарних днів, перевіривши розрахунок, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 222557,87 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Крім цього, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин доктрину римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина "venire contra factum proprium" базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №910/353/19, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18, від 09.10.2019 у справі №136/1942/16-ц.

Очевидно, що дії відповідача, який підписував без заперечень акти звірки та визнавав наявність заборгованості за отриманий товар і гарантував її сплату, а у апеляційний скарзі вже не визнає отримання товару по окремим накладним (без зазначення номерів та дат конкретних накладних), суперечать одні одному, отже, є недобросовісними.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03 грудня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.07.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук