Постанова

від 07.07.2020 по справі 902/1159/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 902/1159/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.20р. (повний текст 06.04.2020р.) у справі №902/1159/15 (суддя Яремчуком Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни (02100, м.Київ, бул.Верховної Ради, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" (21020, м. Вінниця, вул. Лесі Українки, буд. 13)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про звернення стягнення 5 772 053,03 грн. на предмет іпотеки

(скарга про визнання неправомірними дії державного виконавця)

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

органу ДВС - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" про звернення стягнення 5 772 053,03 грн. на предмет іпотеки.

02.11.2015р. Господарським судом Вінницької області було винесено рішення яким позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 17.05.2015р. виправлено допущену описку в резолютивній частині рішення, а саме пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення по справі №902/1159/15 від 02.11.2015р. викладено в наступній редакції: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0002/07/20-КС від 10 жовтня 2007 року в сумі 5772053, 03 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться в будинку під № 13, який розташований по вул.Л.Українки в м. Вінниця загальною площею 304,5 кв.м., що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Леся" (код ЄДРПОУ 13316348) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідент. код 21574573). В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0002/07/20-КС від 10 жовтня 2007 року в сумі 5772053, 03 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0475 га, кадастровий номер 0510100000:02:020:0032, що знаходиться по вул.Л.Українки,13 в м.Вінниця, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Леся" (код ЄДРПОУ 13316348) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ідент.код 21574573)."

17.11.2015р. на виконання рішення суду видано накази.

Ухвалою суду від 29.03.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони у виконавчих провадженнях №52219028 та №52218460 - задоволено. Замінено первісного стягувача, Публічне Акціонерне Товариство "Банк Форум" (код ЄДПОУ 21574573) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" (код ЄДРПОУ 38750239) у виконавчих провадженнях №52219028 та №52218460 з виконання наказів, №902/1159/15 виданих 17.11.2015р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлі та споруди, що знаходяться в будинку під №13, який розташований по вул.Л.Українки в м.Вінниця загальною площею 304,5 кв.м., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Леся" (код ЄДРПОУ 13316348) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної ради,7 код ЄДРПОУ 21574573) та звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0475 га, кадастровий номер 0510100000:02:020:0032, що знаходиться по вул.Л.Українки, 13 в м.Вінниці, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Леся" (код ЄДРПОУ 13316348) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м.Київ, бульвар Верховної ради,7 код ЄДРПОУ 21574573).

04.03.2020р. до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" надійшла скарга про визнання неправомірними дії державного виконавця у справі №902/1159/15.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.03.2020р. в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" від 02.03.2020р. про визнання неправомірними дії державного виконавця у справі №902/1159/15 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леся" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, мат.оск.ухв.2-8).

Щодо направлення державним виконавцем повідомлення про проведення оцінки майна скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що керуючись ст.57 Закону України Про виконавче провадження на адресу сторін виконавчого провадження 16.07.2019р. направлено письмове повідомлення про результати проведеної оцінки арештованого майна та його вартості за звітом. Тобто державним виконавцем виконані всі вимоги передбачені законодавством для ознайомлення боржника з результатами оцінки.

Скаржник не погоджується із зазначеними висновками, оскільки державним виконавцем не надано доказів отримання вказаного повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю Леся та боржником ОСОБА_1 .

Також, щодо повідомлення про проведення торгів суд першої інстанції зазначив, що обов`язок повідомляти про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна покладений на Організатора електронних торгів, а не на органи ДВС. Організатором електронних торгів є Державне підприємство СЕТАМ . В матеріалах справи міститься повідомлення ДП СЕТАМ за вих.№9994/17-18-19 від 16.09.2019р. та вих.№11692/17-18-19 від 04.11.2019р. адресовані в тому числі і ТОВ Леся про проведення електронних торгів з реалізації вищевказаного майна боржника, що спростовує твердження скаржника щодо неповідомлення .

Такий висновок суду скаржник вважає помилковим, так як докази направленням цих повідомлень учасникам виконавчого провадження організатором ДП СЕТАМ взагалі відсутні. В матеріалах справи наявні тільки копії конвертів про відправлення цих повідомлень на адресу відділу ДВС, а у вказаних повідомленнях наявний тільки один адресат та з повідомлення не вбачається, що вони були направлені іншим адресатам - ТОВ Леся та ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до правової позиції, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом, в т.ч. у постанові від 04.03.2018р. у справі №274/3076/13-ц під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Отже, за загальним змістом термін повідомлення включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Однак, в порушення правової позиції Верховного Суду судом першої інстанції не встановлено, чи є зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини невручення (вручення) поштових відправлень про проведену оцінку та про проведення електронних торгів.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виходячи з невиконання рішення боржником та доказами наявними в матеріалах справи, державний виконавець мав всі підстави для винесення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ЗВП №60022065 від 27.12.2019р., та як наслідок винесення акту державного виконавця відділу примусового виконання рівень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчука Володимира Володимировича про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ЗВП №60022065 від 27.12.2019р.

Скаржник зазначає, що електронні торги проводились лише двічі і державний виконавець не мав права виносити постанову про передачу майна стягувачу та складати відповідний акт, акт про передачу майна державний виконавець мав право видати лише у випадку оформлення організатором торгів протоколу відповідно до ст.47 Закону України Про іпотеку .

Саме в зв`язку з цим заступником начальника управління-начальником відділу примусового виконання рішень Управління ДВС С.Калинчуком листом від 04.12.2019р. №10700/02.1-25/9 було повідомлено про відсутність підстав передати майно майна в рахунок погашено боргу та з посиланням на норми ч.10 ст.61 Закону України Про виконавче провадження , ст.49 Закону України Про іпотеку , так як якщо на прилюдних торгах продається майно, яке є предметом іпотеки, то відповідно до норм ст.49 Закону України Про іпотеку протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Отже, так як нормами ст.61 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що постанова про передачу майна стягувачу може бути прийнята державним виконавцем тільки у випадку не реалізації майна на трьох торгах, а фактично торги не відбулись тільки двічі, то прийняття державним виконавцем Паламарчуком В.В. постанови від 27.12.2019р. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу було незаконним, в т.ч. постанова прийнята з порушенням рішення вищестоячої посадової особи, прийнятого листом від 04.12.2019р. №10700/02.1-25/9, що також є порушенням ст.19 Конституції України, ст.ст.8,9 Закону України Про державну службу .

Що стосується прийняття судом того факту, що представник стягувача 16.12.2019р. просив повторно розглянути заяву про залишення за собою нереалізованого майна від 02.12.2019р., то вказана заява в порушення ст.61 Закону України Про виконавче провадження подана вже з порушенням строку у 10 робочих днів, а тому не підлягала розгляду. Посилання суду на те, що стягувач подавав заяви про залишення за собою нереалізованого майна 10.12.2019р. та 11.12.2019р. є необгрунтованим, так як саме у оскаржуваній постанові від 27.12.2019р. посилання на вказані заяви взагалі відсутнє, а постанова від 27.12.2019р. була винесена виключно за результатом розгляду заяв стягувана від 02.12.2019р. та від 16.12.2019р.

Тому скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми ст.61 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.47,49 Закону України Про іпотеку , не застосовано норми ст.19 Конституції України, норми ст.ст.8,9 Закону України Про державну службу .

На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.2020р. у справі №902/1159/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву TOB Леся про визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування акту та постанови державного виконавця у провадженні ЗВД 60022065.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.2020р. у справі №902/1159/15 та призначено розгляд апеляційної скарги на "02" липня 2020 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м.Рівне вул.Яворницького,59 у залі судових засідань №4.

01.07.2020р. (вх.№4228/20) на адресу суду від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Щодо твердження скаржника про неузгодження вартості майна з скаржником (боржником) та неповідомлення останнього про наявність звіту державний виконавець зазначає, що жодна норма Закону України Про виконавче провадження не містить обов`язку держаного виконавця узгоджувати вартість описаного та арештованого майна з боржником. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Керуючись ст.57 Закону України Про виконавче провадження на адресу сторін виконавчого провадження 16.07.2019р. направлено письмове повідомлення про результати проведеної оцінки арештованого майна та його вартості за звітом СОД, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 16.07.2019р. та фіксальними чеками (копії відповідних документів надавались до Господарського суду Вінницької області). Крім того, ст.28 Закону України Про виконавче провадження визначено чіткий перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням до якого не входить повідомлення про результати проведеної оцінки арештованого майна. Тобто твердження скаржника про необхідність надання суду доказів про отримання боржником відповідного повідомлення є хибним.

Крім цього, звертає увагу, що обов`язок повідомляти про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна покладений на Організатора електронних торгів, а не на органи ДВС.

Також зазначає, що оскаржуваний акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу затверджений в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Мельник Т.П. тобто немає жодних підстав вважати що державним виконавцем перевищено свої повноваження.

На підставі викладеного державний виконавець просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Леся без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.2020р. у справі №902/1159/15 без змін.

01.07.2020р. (вх.№4229/20) на адресу суду від ТОВ ФК Довіра та Гарантія надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги.

В поясненнях, зокрема, звертає увагу, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду своєю постановою у справі №914/881/17.

Вважає, що оскільки звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, наявність такого звіту у матеріалах виконавчого провадження та необізнаність скаржника із вказаним звітом не може бути підставою для скасування виконавчих дій.

Вважає, що державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій у ході виконавчого провадження повністю дотримано чинного законодавства України, а твердження скаржника є хибними, не аргументованими та неперевіреними.

На підставі викладеного просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

02.07.2020р. (вх.№4242/20) на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з введенням карантину та обмеженням пересування, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, слід звернути увагу, що відповідно до ч.4 ст.197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Однак, представник не реалізував своє право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020р. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики звернув увагу, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, у скарзі про визнання неправомірними дії державного виконавця у справі №902/1159/15 скаржник зазначає про наступні порушення державного виконавця:

- відсутність повідомлення Боржника у виконавчому провадженні про наявність Звіту про оцінку майна та хибність його розрахунків;

- неправомірної передачі майна Стягувачу в рахунок погашення боргу оскільки на заяву від 02 грудня 2019 (вхід. № 7259/02.1-24) Стягувач отримав офіційну відмову керівника органу ДВС, а тому її повторний розгляд державним виконавцем та відповідна передача майна не могла бути здійсненна по заяві від 02.12.2019р.;

- відсутності у Боржника повідомлень про проведення прилюдних торгів та матеріали ВП не містять доказів надсилання таких повідомлень;

- перевищення державним виконавцем службових своїх повноважень, а саме головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчуком В.В. перевищив службові повноваження, та всупереч рішення керівника виконав умови заяви щодо якої було надано відмову керівного органу, рішення ОСОБА_3 не було відмінене чи скасоване, тому, рішення яке прийняв головний державний виконавець Паламарчук В.В. щодо передачі майна порушує субординацію та положення ЗУ "Про державну службу".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як встановлено положеннями статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (ч.6 ст.61 Закону).

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (ч.9 ст.61 Закону).

В рамках спірних правовідносин відсутній спір щодо черговості вимог, а отже, суд вирішує питання щодо правомірності передачі майна в межах однієї черги з позивачем.

Згідно ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", 11.04.2019р. державним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Байду Т.А., про що винесено відповідну постанову.

12.07.2019р. на адресу відділу надійшов звіт про незалежну оцінку "імовірної" ринкової вартості (початкову ціну при примусовій реалізації) майнового комплексу магазину: розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Л. Українки, 13 власником якого є ТОВ "Леся".

Керуючись ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" на адресу сторін виконавчого провадження 16.07.2019р. направлено письмове повідомлення про результати проведеної оцінки арештованого майна та його вартості за звітом СОД.

Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, державним виконавцем виконані всі вимоги передбачені законодавством для ознайомлення боржника з результатами оцінки.

Щодо відсутності у боржника повідомлень про проведення прилюдних торгів слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3, п.2 розділу VII "Порядку реалізації майна арештованого майна", як зазначав сам скаржник, не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Отже, обов`язок повідомляти про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна покладений на Організатора електронних торгів, а не на органи ДВС, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Згідно положень розділу І "Порядку реалізації майна арештованого майна" організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком;

Організатором електронних торгів є Державне підприємство "СЕТАМ".

В матеріалах справи наявне повідомлення ДП "СЕТАМ" за вих.№9994/17-18-19 від 16.09.2019р. та вих. №11692/17-18-19 від 04.11.2019р. адресовані в тому числі і ТОВ "Леся" про проведення електронних торгів з реалізації вищевказаного майна боржника, що спростовує твердження скаржника щодо його неповідомлення.

Щодо перевищення державним виконавцем своїх повноважень, слід зазначити наступне.

16.12.2019р. до Відділу надійшла заява щодо уточнення суми за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" приймає відповідне майно, а заява про залишення за собою нереалізованого майна подана в строки передбачені ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у державного виконавця були всі законні підстави винести відповідні процесуальні документи.

Положеннями ст.124, п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011р. у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.10.2009р. у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців. Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень (одним з яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника), неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (стаття 48 Закону).

З огляду на невиконання рішення боржником, а також наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, державний виконавець мав всі підстави для винесення постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ЗВП №60022065 від 27.12.2019р., та як наслідок підстави для винесення акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ЗВП №60022065 від 27.12.2019р.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про не доведення скаржником порушення зі сторони державного виконавця порядку направлення постанов та звіту про оцінку майна.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Згідно положень ст.343 Господарського процесуального кодексу за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що право скаржника не було порушено, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відмовлено правомірно.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.20р. у справі №902/1159/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

За змістом ч.ч.4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання, призначене на 02.07.2020р., учасники справи не з`явилися, тому відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту постанови.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леся" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.03.20р. у справі №902/1159/15 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.07.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.