Рішення

від 02.07.2020 по справі 902/457/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2020 р. Cправа № 902/457/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ СЕРВІС" (вул. Генерала Арабея, буд. 3, офіс 225, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 18 676,92 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 14/4-2453-20 від 09.04.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ СЕРВІС" про стягнення боргу у загальній сумі 18 676,92 грн, в тому числі: 13 000,00 грн - основного боргу; 1568,68 грн - пені, 1005,33 грн - три проценти річних, 3102,91 грн - інфляційних втрат.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 4901/1617-ТЕ-1 від 04.11.2016 постачання природного газу в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ, у строки та у розмірах, визначених означеним Договором.

Ухвалою суду від 12.05.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.

29.05.2020 до суду надійшов лист № 14/4-3577-20 від 26.05.2020 на виконання ухвали суду від 12.05.2020.

Ухвалою суду від 03.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/457/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.07.2020.

22.06.2020 до суду надійшов відзив, в якому відповідач наводить заперечення проти позову, та зокрема наголошує, що позивачем допущено порушення п.п. 10.1, 10.2. Договору, які регламентують досудове врегулювання суперечностей (розбіжностей) та будь-яких спорів сторін, оскільки жодних претензій відповідачу позивач не пред`являв. Крім того відповідач зауважує, що посилаючись на положення п. 10.3. Договору № 4901/1617-ТЕ-1 від 04.11.2016 щодо права звернення до суду на протязі 5 років позивач виходить за межу встановленого законом строку позовної давності, що суперечить чинному законодавству. Також наголошує, що позивачем не надано належних доказів наявності боргу за Договором, та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

30.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 14/4-4182-20 від 26.06.2020 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Пясецького Д.В., в якому останній вказує на неможливість участі представника позивача в судовому засіданні 02.07.2020, та просить провести розгляд справи без його участі, або відкласти на іншу дату.

01.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив за № 14/4-4169-20 від 26.06.2020 в якій позивач посилається на ст. 259 ЦК України яка визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Зауважує, що сторонами в Договорі було узгоджено збільшити строк позовної давності та дотримано письмової форми такої домовленості. Вказані положення Договору відповідачем не оскаржувались на є чинними. Також позивач наголошує на тому, що відповідачем не спростовано суми основного боргу та часткових оплат за Договором.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 03.06.2020.

В судовому засіданні 03.06.2020, з огляду на графік судових засідань, судом оголошено перерву в межах дня до 14 год. 30 хв.

Після перерви судом з`ясовано, що до Загального відділу Канцелярія подано клопотання відповідача про долучення додаткових доказів по справі б/н від 02.07.2020, в якому останній просить суд відтермінувати остаточне рішення до 01.01.2021 року .

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 02.07.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України "(позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ СЕРВІС" (відповідач, за Договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 4901/1617-ТЕ-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2016-2017 роках природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) газ обсягом до 13 тис.куб.

Відповідно до п. 3.4. Договору приймання-передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

За змістом п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання Договору становить 4 942,00, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Згідно із п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1. даного Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 10.3. Договору Сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 12. Договору)

Додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 до Договору Сторони внесли ряд змін та доповнень до Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з листопада 2016 року по березень 2017 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 83 938,86 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 25-29).

В період з 29.11.2016 по 10.05.2017 відповідач сплатив 70 938,86 грн вартості фактично отриманого та спожитого ним природного газу по договору, чим порушив строки визначені умовами п. 6.1. Договору, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операції по Договору № 4901/1617-ТЕ-1, Підприємство "ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ СЕРВІС" з 01.11.2016 по 30.09.2019 (а.с.45).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення основного боргу, 03 % річних, інфляційних втрат та пені.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 13 000,00 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 568,68 грн - пені, 1 005,33 грн - 3% річних та 3 102,91 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У п. 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1. даного Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги щодо стягнення пені та 3% є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань, оскільки останнім не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов`язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначені періоди і розміри прострочених платежів відповідно до умов Договору.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги являються правомірними та обґрунтованими (1 568,68 грн - пені, 1 005,33 - 3 % річних та 3 102,91 грн - інфляційних втрат).

Суд акцентує увагу, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку (3 % річних, інфляційних втрат та пені), не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Заперечення відповідача суд оцінює суд критично, оскільки останні жодним чином не змінюють порядок розрахунків погоджений сторонами у Договорі № 4901/1617-ТЕ-1 від 04.11.2016 постачання природного газу.

Посилання останнього на звернення позивача до суду поза межами строку позовної давності спростовуються наступним.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, що пунктом 10.3 договору сторони погодили збільшений строк позовної давності, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань та встановлення його тривалістю у 5 років.

Суд наголошує, що відповідачем не оскаржено відповідні положення Договору щодо продовження строку позовної давності.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Розглядаючи клопотання відповідача про відтермінування остаточного рішення до 01.01.2021 року суд зважає на наступне.

Так, чинним Господарським процесуальним кодексом України не визначеного такого поняття як відтермінування остаточного рішення . Стаття 331ГПК України передбачає відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Виходячи з підстав звернення з відповідним клопотанням, а саме відсутність господарської діяльності підприємства в міжопалювальний період, звільнення працівників та відсутність коштів, суд розцінює останнє як клопотання про відстрочення виконання рішення.

В підтвердження наведених у клопотанні доводів відповідач надає штатний розклад товариства від 30.04.2020, за яким у штаті перебуває одна особа - директор. Крім того відповідачем надано копію наказу № 9/20-В від 10.04.2020, яким, у звязку з припиненням опалювального сезону 2019-20р.р. котельні відключено від електропостачання, кочегара та працівників з числа адмінперсоналу звільнено.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Відповідно до п.4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч.ч.3,4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи тривалість спору у даній справі (борг виник за поставку природного газу в період з листопада 2016 року по березень 2017 року), у контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, отже, не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

Суд, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати настання таких наслідків.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача, оскільки заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ ОБЛАДНАННЯ СЕРВІС" (вул. Генерала Арабея, буд. 3, офіс 225, м. Вінниця, 21020, код ЄДРПОУ 35110810) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) - 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. - боргу; 1 568 (одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім) грн 68 коп. - пені; 1 005 (одну тисячу п`ять) грн 33 коп. - 3% річних; 3 102 (три тисячі сто дві) грн 91 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 07 липня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Генерала Арабея, буд. 3, офіс 225, м. Вінниця, 21020)