Рішення

від 06.07.2020 по справі 910/2966/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2020Справа № 910/2966/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕПІЦЕНТР К"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 19 556,35 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕПІЦЕНТР К" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 19 556,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було здійснено страхувальникові страхове відшкодування в розмірі 39 112,70 грн., внаслідок чого у позивача на підставі ст.ст. 993, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України виникло право на відшкодування збитків з ТОВ "ЕПІЦЕНТР К". Позивач зазначає, що саме відповідач є особою, яка має відшкодувати шкоду, завдану її працівником ( ОСОБА_1 ) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. При цьому сторона вказує, що наявність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, натомість, оскільки винними у скоєнні ДТП були визнані обидва водії, частка вини відповідача складає 50%, а сума заявлених до стягнення збитків 19 556,35 грн. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

23.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. Окремо заперечував проти встановлення ступеня вини водіїв, доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, а також поданого позивачем звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У поданому відзиві відповідачем також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1

08.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 . Встановлено позивачу, відповідачу та третій особі строк для подачі до суду додаткових обґрунтованих письмових пояснень з приводу висловлених заперечень та порушених сторонами питань.

28.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення по справі.

05.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких ОСОБА_1 висловив власну позицію стосовно відсутності його вини у вчиненні ДТП, підтвердив факт перебування з відповідачем у трудових відносинах на момент вчинення ДТП. При цьому зазначив, що на його думку позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, через що просив відмовити у задоволенні позову.

09.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 18.05.2020. В тому числі копія наказів про прийом на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1 Посвідчення водія електро-автонавантажувача - ОСОБА_1

10.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав оригінал звіту № 1192/17 від 31.07.2017 про оцінку автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 06.07.2020.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 між ТОВ ОТП Лізинг (страхувальник) та АТ "СК" "АХА Страхування" (в подальшому перейменоване у ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС") (страховик, позивач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05.07.2017 року у Волинській області, селі Липини по вул. Окружній на території ТзОВ "ЕПІЦЕНТР К" відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , та автонавантажувача G30E-5 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (третя особа по справі).

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем (що підтверджується протоколом огляду ТЗ, фотододатками, в яких зафіксовано механічні пошкодження ТЗ).

За фактом даної ДТП протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП було складено на двох учасників даної пригоди.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі від 31.07.2017 № 161/11292/17 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Крім того, постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2017 по справі № 158/1862/17 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України - закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В свою чергу, постановою Апеляційного суду Волинської області від 10.11.2017 по справі № 158/1862/17 постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.08.2017 щодо ОСОБА_4 скасовано. Визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

Враховуючи викладені обставини, правомірними є доводи позивача про те, що вищезазначеними судовими рішеннями фактично обидва учасника ДТП були визнані винними у її скоєнні.

11.01.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату 19 556,35 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проте зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить стягнути 50% від суми здійсненого ним страхового відшкодування з ТОВ ЕПІЦЕНТР К , посилаючись на положення ст. 1172 ЦК України та вказуючи на факт того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та завдав шкоду саме під час здійснення ним своїх трудових обов`язків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

На підставі наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 10.03.2015 ОСОБА_1 був прийнятий на постійне місце роботи у ТОВ ЕПІЦЕНТР К на відповідну посаду, на підтвердження чого відповідачем надано копію наказу №31-П/ТР від 10.03.2015.

Наказом ТОВ ЕПІЦЕНТР К № 19-П/ТР від 08.02.2019 ОСОБА_1 було звільнено з відповідної посади за власним бажанням.

На підтвердження зазначених обставин третьою особою також було подано копію власної трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день вчинення ДТП (05.07.2017) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. При цьому, у наданих письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив факт того, що його було допущено до керування автонавантажувачем на підставі посвідчення водія, виданого після проходження спеціального курсу навчання в ТОВ ЕПІЦЕНТР К .

Також у матеріалах справи наявна копія посвідчення №38-15-09 від 02.10.2015, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідачем не заперечується факту наявності вини обох водіїв у скоєнні ДТП, однак сторона не погоджується з твердженням позивача про однакову ступінь вини, оскільки, за доводами відповідача, вказаними судовими рішеннями не встановлені відповідні частки або ступінь вини кожного з водіїв.

Суд зазначає про безпідставність наведених доводів відповідача, враховуючи факт того, що вина кожного з водіїв у вчиненні ДТП встановлювалася в межах різних судових проваджень, у різних судових рішеннях (без порівняння ступенів вини одного та іншого водія між). Натомість, обома судовим рішеннями встановлені факти того, що у діях як одного так і іншого водія були наявні порушення, які призвели до вчинення ДТП. Також судом враховано, що на обох водіїв накладено аналогічні адміністративні стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, через що у суду відсутні підстави приймати доводи відповідача про, нібито, різну ступінь вини водіїв.

Так, згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.

У даному випадку судом враховано, що винними у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.07.2017, визнано обох осіб, а саме: водія транспортного засобу автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та водія автонавантажувача G30E-5 д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому, водій автонавантажувачу під час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та безпосередньо виконував свої трудові (службові) обов`язки.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Згідно з п. 36.3 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що цивільно-правова відповідальність власника автонавантажувача G30E-5 д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідності до положень Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

В свою чергу, зважаючи на фактичні обставини справи та враховуючи факт встановленої у судовому порядку вини обох водіїв у вчиненні ДТП, суд зазначає про наявність правових підстав для поділу розміру заподіяної шкоди на кількість винних осіб, тобто, в даному випадку, 50% на кожну винну особу. Відтак, суд зазначає про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності в нього обов`язку відшкодовувати половину шкоди, завданої автомобілю "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок завдання ОСОБА_1 шкоди під час безпосереднього виконання трудових обов`язків. При цьому, посилання сторони на те, що у судових рішеннях не встановлені частки вини обох винних водіїв не є обставинами, з якими законодавство пов`язує звільнення юридичної особи від відповідальності за відшкодування шкоди, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №1192/17 від 31.07.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 48 467,65 грн.

Страховим актом № АХА2225218 від 23.08.2017 затверджено суму страхового відшкодування у меншому розмірі, а саме 39 112,70 грн. (з урахуванням передбаченої умовами договору франшизи).

Матеріалами справи підтверджується, що платіжним дорученням № 364 480 від 28.08.2017 позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 39 112,70 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (далі - Методика). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Судом встановлено, що вищезазначений звіт складено одним єдиним оцінювачем - Войтиком Я.М . При цьому, звіт містить підпис вказаного оцінювача, який також скріплений печаткою ДП Експерт-Сервіс Авто . Вказані у звіті аварійний комісар та директор підприємства не є оцінювачами або експертами у розумінні положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" , через що наявність або відсутність їхніх підписів не може впливати на правильність здійсненого оцінювання та встановлення вартості відновлювального ремонту.

Натомість, жодних обґрунтованих заперечень з приводу правильності здійсненого оцінювання, в тому числі щодо правомірності визначення фактичної вартості відновлювального ремонту, відповідачем заявлено не було.

Доводи відповідача про відсутність у звіті попередження експерта про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок не приймаються судом, оскільки норми, на які посилається відповідач застосовуються при призначенні судової експертизи, проведення якої доручається експерту. Такі норми не розповсюджуються на звіт про оцінку автомобіля, складений оцінювачем на підставі положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

В свою чергу, відповідач не скористався процесуальним правом на подання клопотання про призначення судової експертизи в межах даного провадження. Відтак, у суду відсутні правові підстави для того, щоб не приймати наданий позивачем звіт в якості належного та допустимого доказу вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Також судом враховано, що сума, яка була затверджена страховим актом № АХА2225218 від 23.08.2017 та фактично виплачена позивачем на користь страхувальника є меншою, ніж сума відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка зазначена у звіті (оскільки позивачем застосовано франшизу згідно умов договору), що жодним чином не порушує прав відповідача в цій частині.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 19 556,35 грн. (сума збитків, яка правомірно розрахована позивачем шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість винних у вчиненні ДТП осіб) є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕПІЦЕНТР К" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К, ідентифікаційний код: 32490244) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) 19 556,35 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020.

Суддя І.В. Приходько