Рішення

від 06.07.2020 по справі 910/5930/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2020Справа № 910/5930/20 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" про стягнення 185 885, 36 грн Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" (надалі - відповідач) про стягнення 185 885, 36 грн, що включають в себе 155 250,51 грн не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати актами виконаних субпідрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідками про вартість виконаних субпідрядних робіт, складених за формою КБ-3 за договором № 28/09-18-2 (основного боргу), а також 11 331, 86 грн штрафних санкцій, 6 799, 11 грн 3 % річних та 12 503, 88 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем у зв`язку із тим, що відповідачем, як субпідрядником, за означеним договором не підтверджено використання коштів отриманої від позивача попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5930/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило, при цьому про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Окрім того, суд зазначає, що процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" (за договором - Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" (за договором - Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 28/09-18-2 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Субпідрядник зобов`язується виконати на свій ризик, власними і залученими силами та засобами роботи, а Генеральний підрядник - прийняти і оплатити такі роботи, а саме: Озеленення міста, а саме: реконструкція парку культури та відпочинку Сад Бернацького в м. Краматорськ (II черга). Третій пусковий комплекс (далі - об`єкт), виконання яких передбачено даним Договором у відповідності до затвердженої кошторисної документації та згідно з ДСТУ Б Д. 1.1-1 -2013.

Згідно п. 4.2. Договору генеральний підрядник після підписання договору може перерахувати субпідряднику аванс у розмірі 30 % від ціни договору, при умові фінансуванням генерального підрядника з боку замовника. Субпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт, матеріалів, конструкцій, виробів протягом 3 (трьох) місяців після одержання авансу, але в будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного року. По закінченні терміну невикористані кошти повертаються Генеральному підряднику, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання попередньої оплати.

При цьому відповідно до п. 4.3. Договору, облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ-3.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). При цьому, за вимогами 180 ГК України, договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. При цьому, Сторони досягли всіх вказаних суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. 837, 846, 854, 875 ЦК України договір вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, на виконання умов Договору, позивачем перераховано на користь відповідача попередню оплату на виконання робіт відповідно до платіжних доручень № 1452 від 28.09.2018 на суму 200 000,00 грн, № 1480 від 09.10. 2018 на суму 100 000,00 грн. та № 1490 від 12.10.2018 на суму 100 000,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Поряд із тим, як вбачається із акту виконаних субпідрядних робіт №1 за грудень 2018 року, складеного за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних субпідрядних робіт, складеної за формою КБ-3, копії яких також містяться в матеріалах справи, відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи на виконання умов Договору та на загальну суму 244 749,49 грн.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вказує на те, що відповідачем, як субпідрядником за Договором, не підтверджено використання коштів отриманої попередньої оплати актами виконаних субпідрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідками про вартість виконаних субпідрядних робіт, складених за формою КБ-3 на суму 155 250,51 грн, що є порушенням умов Договору.

При цьому доказів на підтвердження виконання робіт відповідно до умов Договору на решту перерахованого позивачем авансу, а саме - на суму 155 250,51 грн відповідачем суду не надано.

Так само суду не надано доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачеві зазначеного залишку попередньої оплати в сумі 155 250,51 грн.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування авансу згідно умов Договору на суму 400 000,00 грн, а відповідач, у свою чергу, виконав взяті на себе зобов`язання з виконання робіт на суму 244 749,49 грн та натомість - в порушення приписів ст. 4.2. Договору не повернув позивачеві решту сплаченої ним попередньої оплати в сумі 155 250,51 грн.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати в сумі 155 250,51 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов у даній частині вимог підлягає задоволенню.

Поряд із тим, за змістом положень ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з повернення не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати в сумі 155 250, 51 грн, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6 799, 11 грн та інфляційні втрати в сумі 12 503, 88 грн за періоди з 09.10.2018 по 11.10.2018 (в розрахунку від суми 55 250, 51 грн) та з 12.10.2018 по 01.01.2020 (в розрахунку від суми 155 250, 51 грн), а окрім того - 11 331, 86 грн штрафних санкцій в розмірі 5 % річних, розрахованих на підставі п. 7.3. договору за означений період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, зазначеною нормою закону передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов`язання, у той час як повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс), не є грошовим зобов`язанням в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/24853/13 та від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

З огляду наведеного, оскільки передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати, позаяк стягнення з продавця перерахованої йому за договором суми попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що вимоги позивача в частині з відповідача 3% річних в сумі 6 799,11 грн та інфляційних втрат в сумі 12 503,88 грн є необґрунтованими, оскільки повернення не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати в сумі 155 250,51 грн згідно умов п. 4.2. Договору за своєю правовою природою не є грошовим зобов`язанням, а зобов`язанням із повернення попередньої оплати, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Поряд із тим, відповідно до приписів ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 7.3. Договору у випадку невиконання субпідрядником зобов`язань, передбачених у п. 4.2. договору, субпідрядник за користування грошовими коштами генерального підрядника, зобов`язаний сплатити генеральному підряднику 5 % річних, від суми невідпрацьованого авансу, сплаченого Генеральним підрядником, за період з дня оплати і до дня фактичного строку належного виконання робіт або дня повернення грошових коштів.

З наведеного випливає, пунктом 7.3. Договору було встановлено відповідальність у вигляді сплати відсотків за користування грошовими коштами (в даному разі - неповерненої попередньої оплати), що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає вимогам ст. 536 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, перевіривши поданий позивачем розрахунок 5 % річних в сумі 11 331,86 грн, нарахованих на підставі п. 7.3. Договору у зв`язку із неповерненням відповідачем не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати в сумі 155 250,51 грн, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, а тому позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 126, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" (01054, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 13/2 Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 42300160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Архипа Куїнджі, буд 14; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40276440) 155 250,51 грн не підтвердженого використання коштів отриманої попередньої оплати, 11 331,86 грн штрафних санкцій та 2 498, 74 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙУКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ БУД СЕРВІС" в частині стягнення 6 799,11 грн 3 % річних та 12 503,88 грн інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.07.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко