Рішення

від 07.07.2020 по справі 910/5406/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/5406/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УПІ-Магістраль

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 39.271,67 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

21.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Упі-Магістраль до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 39.271,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2018 між сторонами укладено договір № 07175/ЦТЛ-2018 про надання послуг з перевезення вантажів, на виконання якого відповідно до залізничної накладної № 43992569 відповідач взяв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу - ячмінь у вагоні № 95369161 масою нетто 59850 кг. Проте, по прибуттю на станцію признання Миколаїв-Вантажний у зазначеному вагоні було виявлено недостачу вантажу. Одержувач вантажу звертався до начальника станції призначення із заявою № 750/10 від 03.10.2019 про повернення комісійної видачі вантажу та складання комерційного акту щодо виявлення недостачі вантажу, проте у відповідь листом № 348/М від 03.10.2019 повідомлено про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу у вагоні № 95369161. В подальшому одержувачем вантажу через начальника станції призначення подано скаргу № 751/10 від 04.10.2019, у відповідь на яку повідомлено листом № ДНЮ-5-02/90 від 04.10.2019 про відсутність підстав для комісійної перевірки та видачі вантажу. У зв`язку з вказаними відмовами одержувач вантажу подав начальнику станції призначення повідомлення № 756/10 від 04.10.2019, в якому просив направити уповноваженого представника станції для прийняття участі у комісійній видачі та перевірці вантажу у вагоні на території одержувача вантажу за участю експерта регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області. За наслідками проведеної експертизи встановлено недостачу вантажу у кількості 7900 кг про що складено акт експертизи № 120-1249 від 05.10.2019. У зав`язку з викладеним, позивачу були спричинені збитки, які зобов`язаний відшкодувати відповідач, як перевізник в розмірі вартості недостачі вантажу в сумі 37.243,67 грн та 2.028,00 грн витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5406/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.04.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473347098 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.04.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 28.04.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 05.05.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473347098.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 28.04.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом прийнято рішення з перевищення строку визначеного вказаною вище нормою, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 22.06.2020 по 06.07.2020 включно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (змінено найменування на АТ Українська залізниця ) (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Упі-Магістраль (замовник, позивач) було укладено договір № 07175/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

За умовами п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до залізничної накладної № 43992569 від 26.09.2019 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю Упі-Магістраль зі станції відправлення Білий Колодязь Південної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці надіслано залізничним транспортом вагон № 95369161 (маса нетто 59850 кг) з вантажем ячмінь на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.). Одержувачем є Миколаївський портовий елеватор філія ДПЗКУ АТ. На даному вагоні встановлені запірно-пломбувальні пристрої (ЗПП) відправника, що зазначено у графі 20 Пломба (ЗПП) накладної.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні № 95369161 з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою на 7900 кг, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що по прибутті вантажу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.), одержувач Миколаївський портовий елеватор філія ДПЗКУ АТ здійснив первинне переваження вказаних вище вагонів на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача маси вантажу), зокрема у вагоні № 95369161 - різниця в сторону зменшення на 7900 кг.

Після встановлення вказаних вище обставин, одержувач вантажу звернувся до начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний із заявою № 750/10 від 03.10.2019, в якій просив провести комісійну перевірку та складання комерційного акта щодо нестачі вантажу зерна ячменя у вагоні № 95369161, що прибув на станцію призначення згідно накладної № 43992569.

03.10.2019 станцією призначення Миколаїв-Вантажний листом № 348/М повідомлено одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вагону № 95369161.

Одержувач на відмову у комісійній видачі вантажу, в порядку п. 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (надалі - Правила складання актів), через начальника станції призначення Миколаїв-Вантажний подав скаргу № 751/10 від 04.10.2019.

У відповідь одержувач отримав відмову за № ДНЮ-5-02/90 від 04.10.2019 у задоволені його скарги № 751/10 від 04.10.2019.

У зв`язку з відмовою відповідача здійснити комісійну видачу вантажу, позивач замовив у регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, для участі у якій були запрошені представники станції Миколаїв-Вантажний листом № 756/10 від 04.10.2019.

04.10.2019 розпочато проведення експертизи регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області за результатами якої складено акт експертизи № 120-1249 від 05.10.2019, відповідно до п. 6 цього акта завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлено:

При зовнішньому огляді вагона № 95369161 встановлено, що зі сторони штурвалів в нижній частині середнього розвантажувального люка виявлено механічний вплив в місці з`єднання кришки і бункера - подряпини свіжого походження, є зазор довжиною 40 см, у якому видно зерна ячменю.

При знятті ЗПП у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках при огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки, виявлено:

у вагоні перший та четвертий завантажувальні люки мають рівну поверхню, без заглиблень, на довжині близько 5,00 м між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді порожнини та завглибшки візуально до 1,50 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз у бік середнього розвантажувального люка, який має механічний вплив та зазор з затиснутим зерном ячменю зі сторони штурвалів.

Експертом здійснено фотографування.

Візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися нестачі вантажу.

Після зважування і огляді залізничного вагону № 95369161 за непорушними пломбами відправника, завантаженого зерном ячменю, фактична маса нетто складає 51950 кг, що на 7900 кг менше проти даних, вказаних у накладній.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Крім того, у відповідності до абз. 3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Пунктом 16 Правил складання актів встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Встановлені актом експертизи № 120-1249 від 05.10.2019 обставини свідчать про пошкодження вагону № 95369161 під час його перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника. Даними належними доказами підтверджене протиправне втручання до вантажу сторонніх осіб під час перевезення.

У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Поряд з цим, пп. а п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Як вбачається з доданого до позовної заяви акту експертизи на станцію призначення Миколаїв-Вантажний спірний вагон № 95369161 прибув технічно несправним (пошкодженим). Технічна несправність даного вагону полягає у механічному пошкодженні та розжиманні розвантажувальних люків вагонів, нещільне прилягання кришки люка розвантажувального бункеру, наявність зазорів, через які проглядається затиснуте зерно ячменю і через які можлива втрата вантажу. І ці пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення Білий Колодязь дані вагони були у всіх відношеннях справні, підстав для відмови у користуванні цим вагонами та їх не допуску до перевезення не було.

Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.

Відповідно до залізничної накладної № 59369161 (графа 20) спірний вагон є власністю відповідача, в обов`язки якого входило подати під завантаження технічно справні вагони.

Відповідач прийняв переданий вантаж до перевезення у спірному вагоні без будь-яких зауважень до його технічного чи комерційного стану. Вказане свідчить про вжиття вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, а спірний вагон на станції відправлення Білий Колодязь був у технічно справному стані, проте на станцію призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) прибув з вантажем вже в технічно несправному стані.

Відповідно до п. 3.9 роз`яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Враховуючи викладене, звільнити залізницю від відповідальності, у зв`язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.

Друга частина пп. а п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.

Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.

Зернові вантажі, зокрема ячмінь, який перевозився за накладною № 43992569 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.

Згідно листа-відповіді ПАТ Крюківський вагонобудівний завод № 50.1-36/1251 від 20.11.2019 зазначено, що даний завод має декілька моделей вагонів для зерна у своїй номенклатурі - 19-752 (знятий з виробництва), 19-7016, 19-7053-02 та їх модифікації. Згідно вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ГОСТ 30243.3-99) Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови , всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не мають допускатися в експлуатацію.

Згідно відповіді філії Головний інформаційно-обчислювальний центр відповідача № 59/19 від 09.01.2020 спірний вагон є вагоном моделі 19-752.

Отже, встановлені актом експертизи № 120-1249 від 05.10.2019 обставини свідчать про пошкодження вагону № 95369161 під час перевезення залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується несправність спірного вагону № 95369161 у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу, відповідальність за недостачу вантажу, який перевозився згідно залізничної накладної № 59369161 покладається саме на відповідача як перевізника.

Згідно з п. 52 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Керуючись п. а п. 129 Статуту залізниць України, одержувач заявою № 750/1 від 03.10.2019 повідомив про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірному вагоні № 95369161 та вимагав перевірити масу вантажу, у зв`язку з чим залізниця була зобов`язана скласти відповідний комерційний акт щодо спірного вагону.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно довідки відправника вантажу № 73 від 13.04.2020, вартість 1 (однієї) метричної тони (1000 кг) вантажу ячменя, який був переданий залізниці до перевезення та відправлений відповідно до накладної № 43992569, становить 4.900,00 грн.

Розрахунок суми відшкодування у вагоні № 95369161.

мaca нетто вантажу у вагоні - 59850 кг

маса недостачі у вагоні - 7900 кг

норма недостачі (0,5%) - 299,25 кг (59850 кг х 0,5%)

маса відповідальної недостачі з вини залізниці - 7600,75 кг (7900 кг - 299,25 кг)

вартість недостачі вантажу становить: 7600,75 кг х 4.900,00 грн = 37.243,67 грн.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, він зобов`язаний відшкодувати збитки у загальному розмірі 37.243,67 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

У відповідності до п. 130 Статуту залізниць України пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Відповідно до абз. б) п. 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема: у разі у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Згідно з п. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 Правил заявления та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 568/6856, згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації або уповноваженій особі засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: Право на пред`явлення претензії та позову передано

Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства. Передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником або одержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвідчується довіреністю, оформленою згідно з чинним законодавством.

У даному випадку, позивач, як відправник вантажу, має право на пред`явлення претензії та позову до відповідача, що підтверджується переуступним написом, який засвідчений одержувачем Миколаївським портовий елеватором філія ДПЗКУ АТ на залізничній накладній № 43992569.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 37.243,67 грн збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи у розмірі 2.028,00 грн слід зазначити наступне.

В п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи щодо встановлення кількості вантажу шляхом зважування та стану спірного вагону надано рахунок на оплату № 120-1249 від 08.10.2019, платіжне доручення про сплату послуг № 2053 від 09.10.2019, акт приймання-передачі наданих послуг № 120-1249 від 09.10.2019.

Оскільки витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, а також з огляду на задоволення судом позову в частині стягнення вартості нестачі вантажу, вказані витрати в сумі 2.028,00 грн згідно з приписами ст.ст. 123, 127, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Упі-Магістраль (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 4-А, код ЄДРПОУ 36240675) 37.243 (тридцять сім тисяч двісті сорок три) грн 67 коп. збитків, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 2.028 (дві тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова