Рішення

від 07.07.2020 по справі 910/5283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/5283/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) Київтеплоенерго

до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки

художників України

про стягнення 244.784,32 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

16.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України про стягнення 244.784,32 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530596 від 08.08.2018, відповідачем спожито надану позивачем теплову енергію. Проте, оскільки відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором виконувалися не у встановлений договором строк та не у повному обсязі, станом на 01.12.2019 у останнього виникла заборгованість у розмірі 140.061,46 грн, у зв`язку з чим між сторонами було укладено угоду № Р-530596/2019/12 від 04.12.2019 про реструктуризацію заборгованості. Відповідач не виконав умови укладеної угоди, у зв`язку з чим відповідна угода була розірвана, а залишок несплаченої відповідачем заборгованості становив 46.361,46 грн. Крім того, відповідачем не було сплачено нарахування за договором № 530596 від 08.08.2018 у період з грудня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 191.493,74 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 244.784,32 грн, з яких 237.855,20 грн основного боргу, 4.232,41 грн пені, 2.318,07 грн штрафу та 378,64 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5283/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.04.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 01005473346571 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 21, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.04.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 23.04.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.04.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01005473346571.

25.05.2020 відповідачем до суду подано заяву, в якій, у зв`язку з карантинними обмеженнями та у зв`язку з оплатою частини боргу, відповідач просить відкласти розгляд справи на місячний термін для вирішення питання погашення боргу.

23.06.2020 відповідачем подано до суду клопотання, в якому зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 16.500,00 грн. Зважаючи на те, що існуючий борг належить не підприємству а мешканцям (колективний договір), відповідач просить реструкторизувати борг, що залишився на 1 рік, шляхом сплати щомісячно до 25 числа по 19.023,69 грн (перша оплата до 25.07.2020).

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 23.04.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом прийнято рішення з перевищення строку визначеного вказаною вище нормою, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 22.06.2020 по 06.07.2020 включно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (енергопостачальна компанія, позивач) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (абонент, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530596 (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (за адресою: м. Київ, вул. Філатова, 7).

У відповідності до положень п. 2.1. договору сторони зобов`язались при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 237.855,20 грн та за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 4.232,41 грн, штраф в розмірі 2.318,07 грн та 3% річних в сумі 378,64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2020.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК; акт виконаних робіт.

04.12.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України було укладено угоду № Р-530596/2019/12 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.2018 № 530596 (далі - угода), відповідно до п. 1 якої відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за договором № 530596 від 08.08.2018 станом на 01.11.2019 у загальній сумі 140.061,46 грн.

Відповідно до п. 2 угоди відповідач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди заборгованість протягом грудня 2019 року - лютого 2020 року щомісячними платежами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця протягом.

Згідно додатку 1 до угоди (графік погашення заборгованості) відповідач мав здійснити сплату наступним чином:

до 25.12.2019 - 47.000,00 грн,

до 25.01.2020 - 46.700,00 грн,

до 25.02.2020 - 46.361,46 грн.

Відповідно до п. 3 угоди відповідач зобов`язався разом із сплатою суми, зазначено у п. 1 цієї угоди, у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором № 530596 від 08.08.2018.

Позивач зазначає, що не заперечується відповідачем, останній не своєчасно виконав умови додатку 1 угоди щодо сплати до 25.01.2020 суми у розмірі 46.700,00 грн, а тому угода про реструктуризацію з 26.01.2020 втратила чинність. При цьому несплаченою залишилась частина боргу за угодою в сумі 46.361,46 грн (останній платіж).

Відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року на загальну суму 191.493,74 грн, що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та на момент звернення позивача з позовом до суду становила 237.855,20 грн.

Проте, подана відповідачем копія платіжного доручення № 1076 від 22.06.2020 свідчить, що відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 16.500,00 грн. В призначені платежу вказаного платіжного доручення вказано оплата за опалення згідно справи № 910/5283/20 від 23.04.2020 та договору № 530596 .

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Отже надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16.500,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 221.355,20 грн (46.361,46 грн + 191.493,74 грн - 16.500,00 грн) за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за теплову енергію, проте при здійсненні розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті спожитої теплоенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 4.232,41 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4.232,41 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 9 угоди у разі порушення відповідачем строків та/або розмірів погашення заборгованості угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому, умови позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу, має право нараховувати пеню, у розмірі відповідно до умов договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості, індекс інфляції та 3% річних.

Оскільки прострочення з внесення останнього платежу за угодою мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.318,07 грн штрафу (5% від 46.361,46 грн).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 378,64 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 378,64 грн - 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про реструктуризацію залишку боргу на 1 рік шляхом щомісячних оплат в розмірі 19.023,69 грн слід відзначити наступне

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Відповідачем у поданому до суду клопотанні не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі та не підтверджено у відповідності до положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України скрутний матеріальний стан відповідача.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а тому клопотання про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що відповідачем частково сплачений боргу після відкриття провадження у даній справі.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 16.500,00 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад Київський славістичний університет (03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9, код ЄДРПОУ 24376833) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 221.355 (двісті двадцять одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 20 коп. основного боргу, 4.232 (чотири тисячі двісті тридцять дві) грн 41 коп. пені, 2.318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн 07 коп. штрафу, 378 (триста сімдесят вісім) грн 64 коп. - 3% річних, 3.671 (три тисячі шістсот сімдесят одна) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова