Рішення

від 16.06.2020 по справі 910/984/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/984/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А

до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спецжитлокомфорт

про визнання договору недійсним

за участю представників учасників справи:

від відповідача Кисіль Т.В. (адвокат за довіреністю № 14-116 від 09.04.2020)

від третьої особи не з`явились

від позивача Добраниця В.М. (адвокат за ордером КВ № 397976 від 09.03.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А (далі - ОСББ Автозаводська 29А , позивач) до Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , відповідач) про визнання недійсним договору про переведення боргу № 16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017 (далі - спірний договір).

В обґрунтування заявлених ним позовних вимог позивач пояснив, що спірний договір був укладений позивачем під впливом тяжких для нього обставин, які полягали у наступному. Забезпечення мешканців житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 29А, тепловою енергією здійснюється шляхом вироблення такої теплової енергії вбудованою даховою котельнею житлового будинку, при цьому котельнею споживається природний газ. До утворення ОСББ обслуговування зазначеного житлового будинку здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю Спецжитлокомфорт , яке й уклало з відповідачем договір постачання природного газу № 1157/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, про стан виконання якого позивачу нічого не було відомо. Проте, коли після створення ОСББ останнє звернулось до відповідача з метою укладення власного договору постачання природного газу, відповідач повідомив про наявність заборгованості за природний газ, спожитий мешканцями будинку № 29А по вул. Автозаводська у м. Києві у попередніх періодах, у зв`язку з чим відмовився укладати відповідний договір з позивачем до укладення трьохстороннього договору про переведення боргу з ТОВ Спецжитлокомфорт на позивача.

Враховуючи, що відповідач є єдиним постачальником на ринку природного газу в м. Києві та зважаючи на необхідність забезпечення жителів будинку тепловою енергією, які могли б залишитись без опалення на зимовий період, у той час, коли станом на початок жовтня - кінець листопада 2017 року показники температури на вулиці досягали позначки менше 10 градусів тепла за Цельсієм, позивач стверджує, що був вимушений укласти з відповідачем спірний договір, а тому просив визнати його недійсним як такий, що укладений під впливом тяжких обставин та не відповідає дійній волі ОСББ Автозаводська 29А .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/984/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Спецжитлокомфорт (далі - ТОВ Спецжитлокомфорт , третя особа).

05.03.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що посилання позивача на те, що він опинився у вкрай тяжкому стані на початку опалювального періоду у зв`язку з тим, що відповідач є єдиним на ринку послуг постачання природного газу в м. Києві є такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України Про ринок природного газу , ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема, вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно з законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ. Відповідач вказував, що відповідно до вказаної норми Закону на ринку природного газу України діє більше 100 постачальників природного газу. З будь-яким з вказаних постачальників позивач мав можливість укласти договір постачання природного газу на умовах, які б, на думку позивача, були більш сприятливими. Відповідач вважав, що така можливість вільного вибору постачальника природного газу виключає укладення договорів під впливом тяжких обставин.

Крім того, у поданому ним відзиві відповідач вказував, що за змістом норми ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, яка є стороною правочину, зокрема здійснення оплат на виконання цього правочину. Відповідач зазначив, що позивач протягом періоду з 21.12.2017 по 07.11.2019 у повному обсязі сплатив суму заборгованості, вказану у п. 2.1 спірного договору. При цьому, частина боргу була сплачена ОСББ добровільно після звернення АТ НАК Нафтогаз України до суду з позовом до ОСББ Автозаводська 29А (справа № 910/14757/19) про стягнення заборгованості та санкцій за договором поставки природного газу № 1157/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, з урахуванням договору про переведення боргу № 16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017, у зв`язку з чим провадження у вказаній справі в частині стягнення основного боргу було закрито. Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 у справі № 910/14757/19 було стягнуто з ОСББ Автозаводська 29А 18 134,06 грн пені, 7 492,55 грн 3% річних, 31 194,89 грн інфляційних, а також 852,32 грн судового збору.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

10.03.2020 судом відкладено підготовче засідання на 07.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 викликано ТОВ Спецжитлокомфорт , як третю особу, у підготовче засідання призначене на 07.04.2020.

16.03.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач наполягав, що ОСББ не є правонаступником ТОВ Спецжитлокомфорт , яке здійснювало обслуговування зазначеного житлового будинку № 29А по вул. Автозаводській у м. Києві. Після утворення ОСББ між ним та відповідачем виникли нові договірні правовідносини, ніяким чином не пов`язані з договірними зобов`язаннями ТОВ Спецжитлокомфорт перед АТ НАК Нафтогаз України . Позивач також вказував, що на момент укладення спірного договору йому не був наданий договір на постачання природного газу, укладений 21.12.2015 між АТ НАК Нафтогаз України та ТОВ Спецжитлокомфорт , а також не була надана відповідна документація щодо розрахунку суми боргу, яка переводилась на позивача, не зазначались складові вказаного боргу, як то основний борг, інфляційні нарахування, штрафні санкції тощо.

Підготовче засідання, призначене на 07.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 викликано ОСББ Автозаводська 29А , як позивача, АТ НАК Нафтогаз України , як відповідача, ТОВ Спецжитлокомфорт , як третю особу, у підготовче засідання на 07.05.2020.

06.05.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

07.05.2020 судом відкладено підготовче засідання на 04.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 викликано АТ НАК Нафтогаз України , як відповідача, та ТОВ Спецжитлокомфорт , як третю особу у підготовче засідання, призначене на 04.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті на 16.06.2020.

16.06.2020 у судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі третьої особи.

У судовому засіданні 16.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач пояснив, що до утворення ОСББ обслуговування будинку № 29А по вул. Автозаводській у м. Києві здійснювало ТОВ Спецжитлокомфорт , яке й уклало з АТ НАК Нафтогаз України договір постачання природного газу № 1157/16-ТЕ-41 від 21.12.2015.

Позивач вказував, що йому не було відомо про стан виконання ТОВ Спецжитлокомфорт його грошових зобов`язань перед АТ НАК Нафтогаз України за вищевказаним договором постачання природного газу № 1157/16-ТЕ-41 від 21.12.2015. Однак, Листом № 54 від 11.10.2017 ТОВ Спецжитлокомфорт повідомило АТ НАК Нафтогаз України про відсутність заборгованості за спожитий природний газ, що використовується для вироблення теплової енергії вбудованою даховою котельнею житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Автозаводська, 29А.

12.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А .

Як зазначає позивач у позовній заяві, а відповідач не заперечує, з метою виконання покладених на позивача за його статутом завдань, а саме забезпечення жителів будинку тепловою енергією, останній звернувся до відповідача з листом № 42 від 30.08.2017, до якого долучив пакет документів, необхідний для укладення договору на купівлю-продаж природного газу.

Проте, відповідач відмовився укладати договір з позивачем та поставляти йому природний газ саме через наявність заборгованості за газ, спожитий протягом попередніх періодів у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 29А, та необхідність укладення тристороннього договору переведення боргу, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи листування електронною поштою з представником АТ НАК Нафтогаз України .

Зважаючи на те, що опалювальний сезон 2017-2018 років повинен був розпочатись 16.10.2017, а у ОСББ Автозаводська 29А був відсутній природній газ для вироблення теплової енергії вбудованою даховою котельнею житлового будинку внаслідок відмови відповідача укласти договір постачання природного газу, ОСББ звернулось до Першого заступника Голови Оболонської райдержадміністрації у м. Києві з листом № 69-РДА від 10.10.2018 та просило особистого втручання з метою вирішення даного питання та недопущення зриву опалювального сезону.

Не дочекавшись відповіді на вищевказане звернення, вважаючи що для позивача склалась кризова ситуація, адже відповідач є єдиним постачальником на ринку природного газу в м. Києві та відмовляється від укладення договору постачання природного газу без укладення договору переведення на позивача заборгованості третьої особи, зважаючи на необхідність забезпечення жителів будинку тепловою енергією, які могли б залишитись без опалення на зимовий період, у той час, коли станом на початок жовтня - кінець листопада 2017 року показники температури на вулиці досягали позначки менше 10 градусів тепла за Цельсієм, 06.11.2017 позивачем було проведено загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 29А, на яких було вирішено прийняти умови відповідача.

Так, витягом з протоколу загальних зборів ОСББ Автозаводська 29А від 06.11.2017 підтверджується, що голові правління ОСББ були надані повноваження на укладення договору про переведення боргу з ТОВ Спецжитлокомфорт тільки на суму основного боргу, без прийняття зобов`язань по сплаті штрафних санкцій, пені тощо. Також прийнято рішення підписати графік погашення заборгованості, запропонований АТ НАК Нафтогаз України .

10.11.2017 між АТ НАК Нафтогаз України (кредитор за договором), ТОВ Спецжитлокомфорт (первісний боржник за договором) та ОСББ Автозаводська 29А (новий боржник за договором) був укладений договір про переведення боргу № 16/2373/17-ТЕ (далі - спірний договір).

Згідно з п. 1.1 спірного договору за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1157/16-ТЕ-41 (далі - зобов`язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

У п. 2.1 спірного договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 78 595,16 грн.

Пунктом 3.1 спірного договору передбачено, що за цим договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1157/16-ТЕ-41.

Крім того, позивач також погодив Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, яким був встановлений порядок сплати заборгованості в розмірі 78 595,16 грн.

Судом також встановлено, що станом на 07.11.2019 позивач виконав умови спірного договору, сплативши заборгованість перед відповідачем у повному обсязі, на підтвердження чого відповідач долучив до матеріалів справи реєстр платежів ОСББ Автозаводська 29А .

Вважаючи, що спірний договір був укладений під впливом тяжких для позивача обставин, без реального волевиявлення позивача на його укладення, за умови відсутності правових підстав для взяття на себе боргів третьої особи, та без надання на це права загальними зборами, зокрема, на переведення суми штрафних санкцій та пені тощо, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним спірний договір про переведення боргу № 16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти обґрунтованості позовних вимог, по-перше, зазначав, що своїми діями, спрямованими на повне виконання спірного договору, позивач схвалив спірний правочин, укладений його керівником, по-друге, вказував, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, відповідно, можливість вільного вибору постачальника природного газу виключає укладення договорів під впливом тяжких обставин.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі, який полягає у невідповідності волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

За змістом п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України Про ринок природного газу ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема:

- вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;

- вільного вибору постачальника природного газу;

- недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності.

При цьому позивачем на надано суду доказів на підтвердження своїх посилань про те, що АТ НАК Нафтогаз України було на момент укладення спірного договору єдиним постачальником природного газу у м. Київ, а позивач у зв`язку з цим був позбавлений можливості обрати контрагента для закупівлі природного газу з метою виробництва у вбудованій даховій котельні житлового будинку та постачання своїм мешканцям теплової енергії.

Враховуючи викладене, суд погоджується з запереченнями відповідача про те, що АТ НАК Нафтогаз України не є єдиним постачальником на ринку природного газу, у тому числі, не було єдиним постачальником й на момент укладення спірного договору. Відповідно, така можливість вільного вибору постачальника природного газу дозволяла позивачу обрати іншого постачальника та здійснювати закупівлю природного газу на більш вигідних умовах, ніж були запропоновані АТ НАК Нафтогаз України . Вказане виключає можливість існування обставин укладення спірного договору під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних для позивача умовах.

Щодо посилань позивача на перевищення його керівником повноважень наданих загальними зборами, рішенням яких погоджено укладення договору про переведення боргу без переведення на ОСББ суми штрафних санкцій, пені тощо, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв`язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відповідач у поданому ним відзиві зазначає про свою обізнаність щодо того, що згідно з положеннями статуту ОСББ Автозаводська 29А до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, попереднє погодження умов договорів укладених на суму, що перевищує 30 000,00 грн. Проте, водночас зазначає, що загальними зборами прийнято рішення про уповноваження керівника ОСББ Автозаводська 29А на укладення спірного договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом раніше встановлено, що позивач, не зважаючи на редакцію п. 3.1 укладеного сторонами спору спірного договору (згідно з якою до позивача, як нового боржника, переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1157/16-ТЕ-41), все ж виконав його умови у повному обсязі та сплатив на користь відповідача заборгованість в розмірі 78 595,16 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, про те, що позивачем схвалений спірний правочин, вчинений від його імені керівником ОСББ Автозаводська 29А Луговою Л.М., у такій редакції, в якій вказаний правочин був підписаний представниками його сторін та долучений до матеріалів даної справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу № 16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова