Рішення

від 07.07.2020 по справі 910/5580/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/5580/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл"

до Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни

про стягнення 178 843,07 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни про стягнення 178 843,07 грн, що складаються з 157 611, 62 грн основної заборгованості, 19 719,20 грн 24% річних від простроченої суми грошового зобов`язання та 1 512,25 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №66 від 20.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 28.04.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.05.2020р. відповідачем було подано клопотання про продовження строку на надання відзиву на позов.

Ухвалою від 28.05.2020р. судом було продовжено відповідачу, встановлений ухвалою від 28.04.2020р. Господарського суду міста Києва строк на надання до суду відзиву на позов, до 22.06.2020р.

Відповідач у відзиві вказав грн. вказав на наявність у Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни заборгованості в сумі 143601,58 грн., оскільки грошові кошти в сумі 14 010,04 грн. було сплачено відповідачем в якості часткового погашення заборгованості після відкриття провадження у справі. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на наявності у сторін домовленості щодо відстрочення заборгованості до 01.09.2020р. Крім того, відповідачем вказано на необгрунтованість заявленого розрахунку інфляційних втрат.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" (постачальник) та Фізичною особою- підприємцем Білобородько Аллою Миколаївною (покупець) було укладено договір поставки №66, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар для здійснення покупцем господарської діяльності у строки, в кількості та асортименті, які визначаються у видаткових накладних протягом строку дії договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.2 договору №66 від 20.01.2014р. товар, що передаватиметься постачальником покупцю протягом строку дії цього договору, вважатиметься таким, що переданий на виконання цього договору, навіть якщо у видаткових/товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах на товар або інших документах не буде посилання на цей договір, якщо не буде доведено, що товар передавався за іншим договором, укладеним між сторонами.

Згідно п.6.4 договору №66 від 20.01.2014р. дата, що зазначена у видатковій накладній, вважається датою поставки товару покупцю.

За умовами п.7.1 договору передача товару покупцю від постачальника здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають дату поставки, найменування товар, що поставляється його кількість, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару.

Відповідно до п.10.1 договору №66 від 20.01.2014р. покупець зобов`язується оплатити поставлений товар не пізніше ніж через 14 календарних днів з дня поставки товару постачальником.

При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказати в платіжному дорученні номер та дату договору, або номер та дату рахунку-фактури, виписаного постачальником на оплату поставленого товару (п.10.3 договору №66 від 20.01.2014р.).

У п.12.6 договору №66 від 20.01.2014р. сторони дійшли згоди, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше, ніж на 7 календарних днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12% річних, а в разі прострочення оплати більш ніж на 14 календарних днів - 24% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Згідно п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2017р. цей договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє до 31.12.2020р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли в період дії даного договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №66 від 20.01.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 2 взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №66 від 20.01.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" у період з 06.09.2019р. по 04.10.2019р. було поставлено, а Фізичною особою- підприємцем Білобородько Аллою Миколаївною прийнято товар на загальну суму 184 420,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків, який підписано обома сторонами.

Судом враховано, що відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх обов`язків з поставки товару за договором №66 від 20.01.2014р. в означені вище періоди та обсяги було підтверджено у відзиві.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, Фізичною особою- підприємцем Білобородько Аллою Миколаївною в повному обсязі розрахунків за отриманий товар проведено не було, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість в сумі 157 611,62 грн., що і стало підставою для нарахування процентів за користування коштами та інфляційних втрат.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.10.1 договору №66 від 20.01.2014р. покупець зобов`язується оплатити поставлений товар не пізніше ніж через 14 календарних днів з дня поставки товару постачальником.

За таких обставин, виходячи з наведених правових норм та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено позивачем відповідачу у період з 06.09.2019р. по 04.10.2019р. за договором №66 від 20.01.2014р., настав.

Проте, як вказувалось вище, на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, Фізичною особою- підприємцем Білобородько Аллою Миколаївною в повному обсязі розрахунків за отриманий товар проведено не було, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість в сумі 157 611,62 грн.

Одночасно, як вбачається з доданих до відзиву документів, після відкриття провадження у справі Фізичною особою- підприємцем Білобородько Аллою Миколаївною було внесено часткову оплату за поставлений товар, а саме перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 14 010,04 грн. згідно платіжних доручень №397 від 14.05.2020р. та №413 від 22.05.2020р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, виходячи з того, що після відкриття провадження по справі, відповідачем було сплачено частину основного боргу, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 14 010,04 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з встановлених вище обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" до Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни в частині стягнення 143 601,58 грн основної заборгованості підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 19 719,20 грн 24% річних від простроченої суми грошового зобов`язання та 1 512,25 грн інфляційних втрат. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Судом вище вказувалось, що у п.12.6 договору №66 від 20.01.2014р. сторони дійшли згоди, що в разі прострочення покупцем оплати товару більше, ніж на 7 календарних днів, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12% річних, а в разі прострочення оплати більш ніж на 14 календарних днів - 24% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Наразі, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Одночасно, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за своєю природою відсотки, розмір яких визначено п.12.6 договору №66 від 20.01.2014р., є відсотками за користування чужими грошовими коштами у розумінні ст.536 Цивільного кодексу України, проте, не відсотками річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України.

Проте, означені обставини не нівелюють права позивача на застосування у даному випадку обумовленої договором відповідальності за порушення покупцем своїх грошових зобов`язань.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 1240,76 грн.

Отже, з урахуванням наведеного вище у сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" до Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни про стягнення грошових коштів, підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазанчає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: договір №13/06/19 від 13.06.2019р. про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Григор`євою Катериною Євгенієвною; додаток №3 до договору №13/06/19 від 13.06.2019р.; ордер №1011189 від 15.04.2020р. про надання правової допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; платіжне доручення №4149 від 30.03.2020р. на суму 9535 грн.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що витрати в сумі 2535 грн., які включено до рахунку на сплату витрат на професійну правничу допомогу, останніми не є, оскільки за своєю правовою природою є судовим збором, який окремо розподіляється за наслідками розгляду справи.

Тобто, виходячи з представлених позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку щодо підтвердження позивачем обставин понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з висновків суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, покладаютьться на сторін пропорційно задоволених вимог. При цьому, в частині позовних вимог провадження по справі за якими підлягає закриттю, відповідні витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження по справі №910/5580/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" до Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни про стягнення основного боргу в сумі 14010,04 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Задовольнити позовні вимоги частково.

3. Стягнути з Фізичної особи- підприємця Білобородько Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Керамхолл" (04201

м.Київ, Оболонський район, вул.Полярна буд. 12, ЄДРПОУ 37245255) основний борг в сумі 143 601,58 грн., 19 719,20 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати в сумі 1240,76 грн., судовий збір в сумі 2678,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6989,37 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Спичак О.М.