Рішення

від 01.07.2020 по справі 915/708/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 915/708/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

без участі позивача (представника позивача),

за участю представника відповідача - Катков С.О. - директор, наказ №1 від 14.06.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «КАІ» , 50027, м.Кривій Ріг, вул.Мистецька, буд.2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактайз.ком» , 54018, м.Миколаїв, провулок Фестивальний, буд.13; 54034, м.Миколаїв, вул.Південна, буд.54, кв.82

про: стягнення 9 500,00 грн.

Приватне підприємство «КАІ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №79 від 21.05.2020 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактайз.ком» грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки №95-21-О в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути сплачені за Договором кошти.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 01 липня 2020 року.

30 червня 2020 року представник позивача засобами електронного зв`язку до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій у зв`язку з продовження карантину на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2020, просить суд проводити судове засідання за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.07.2020 проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контактайз.ком» (далі - постачальник) та Приватним підприємством «КАІ» (далі - покупець) було укладено Договір поставки №95-21-О (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений термін, передбачений цим Договором іншій стороні - покупцеві обладнання, відповідно до Специфікації 1, що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказане устаткування і оплатити за нього визначену цим Договором грошову суму. Сума договору складається з суми Специфікації 1, яка є невід`ємною частиною цього Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, поставка обладнання здійснюється відповідно до Специфікації 1, в якій зазначено найменування, асортимент, ціна та кількість обладнання, яке протягом 30 календарних днів після надходження на поточний рахунок постачальника суми в розмірі 100% від вартості устаткування, зазначеного в специфікації 1 цього Договору, що є його невід`ємною частиною

Згідно п.3.1 Договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату обладнання в розмірі 100% від вартості устаткування, зазначеного в специфікації цього Договору на підставі рахунку, виставленого постачальником, який підлягає оплаті в 3-х денний термін з моменту отримання.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що право власності на обладнання переходить від продавця до покупця після підписання видаткової накладної на отримання устаткування. Ризик випадкової загибелі або псування устаткування лежить на власнику обладнання.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана Специфікація №1 до Договору, відповідно до якої постачальник зобов`язується надати, а покупець оплатити наступний товар: Gsm-шлюз GoIP на 8 карт у кількості 1 шт. за ціною 9 500,00 грн. (п.1 Специфікації).

Відповідно до п.2 Специфікації, покупець зобов`язується оплатити 100% вартості даної Специфікації протягом трьох банківських днів після отримання рахунку. Постачальник зобов`язується поставити обладнання протягом 30 календарних днів після надходження на поточний рахунок суми в розмірі 100% від вартості даної Специфікації (п.4 Специфікації) (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно умов Договору виставив позивачу рахунок-фактуру №46-12 від 14.12.2018 на суму 9 500,00 грн. (а.с.9).

Так, позивач на виконання умов Договору та Специфікації перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 9 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №408 від 20.12.2018 (а.с.10).

Як зазначає, позивач в позовній заяві, відповідач не виконав обов`язок щодо поставки товару в термін визначений Договором, а саме 19.01.2019

Позивач у позовній заяві зазначає, що 19 лютого 2020 направив на адресу відповідача претензію №26 в якій просив перерахувати грошові кошти за не поставлене обладнання (а.с.11).

Відповідь від відповідача на адресу позивача не надходила, грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн. відповідачем не повернуті, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 Господарського Кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору №95-21-О від 14.12.2018 кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Так, позивач виконав свої зобов`язання зі здійснення оплати за товар за ціною, визначеною у Договорі та Специфікації, однак відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Внаслідок порушення відповідачем умов Договору №95-21-О від 14.12.2018 в частині не поставлення позивачу товару, позивач звернуся до суду з позовом про повернення попередньої оплати в порядку ч.2. ст. 693 ЦК України.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснивши оплату за товар згідно Договору №95-21-О від 14.12.2018 тоді як відповідач товар не поставив та не повернув оплачені позивачем кошти, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 9 500,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то судовий збір у розмірі 2102,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактайз.ком»

(54018, м.Миколаїв, провулок Фестивальний, буд.13; 54034, м.Миколаїв, вул.Південна, буд.54, кв.82, код ЄДРПОУ 40576378) на користь Приватного підприємства «КАІ» (50027, м.Кривій Ріг, вул.Мистецька, буд.2, код ЄДРПОУ 32410059) грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.07.2020

Суддя Н.О. Семенчук