Рішення

від 02.07.2020 по справі 915/159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Справа № 915/159/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства Люксфор , 54024, м.Миколаїв, провулок 4 Баштанський, будинок 10

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Стеклосоюз, 54025, м.Миколаїв, провулок Парусний, буд.11, кв.214

про: стягнення 120 000,00 грн.

Приватне підприємство Люксфор звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №10/02-3 від 10.02.2020 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стеклосоюз заборгованості у розмірі 120 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №20/12-2 від 20.12.2018 в частині своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2020 позовну заяву №10/02-3 від 10.02.2020 ПП Люксфор залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

26 лютого 2020 року позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 17.02.2020 надав матеріали з виправленими недоліками.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 31 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020, у зв`язку з веденням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями), судове засідання відкладено без визначення дати судового засідання, ухвалено провести судове засідання у справі №915/159/20 у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу « COVID-19» та про дату, час судового засідання у справі №915/159/20 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2020 судове засідання призначено на 02 липня 2020 року.

02 липня 2020 року представник позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі позивача, у зв`язку з карантинними заходами.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 02.07.2020 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 05.06.2020. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду цієї справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

20 грудня 2018 року між Приватним підприємством Люксфор (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стеклосоюз (далі - замовник було укладено Договір №20/12-2 про надання послуг (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов`язується надати консультативні послуги, шляхом проведення тренінгу зі знання податкового законодавства (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1Договору, загальна вартість послуг за даним Договором складає 120 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п.2.2 Договору, замовник зобов`язується здійснити оплату протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг. Розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.2.1 Договору визначено, що замовник зобов`язується сплатити виконавцю зазначену суму у розмірі, який визначений у п.2.1 Договору.

У відповідності до п.6.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п.7.1 Договору, всі зміни та доповнення до Договору здійснюються у встановленому законодавством порядку і мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані вповноваженими представниками сторін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав консультаційні послуги, а відповідач отримав консультаційні послуги в повному обсязі на загальну суму 120 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом надання послуг №146 від 27.12.2018, який підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками сторін (а.с.6).

Позивач виставив відповідачу рахунок №125 від 27.12.2018 на оплату консультаційних послуг згідно Договору №20/12-2 від 20.12.2018.

Відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо сплати грошових коштів за Договором у розмірі 120 000,00 грн. не виконав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати коштів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 120 000,00 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача оплати за надані послуги на договірних засадах.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, відповідно до приписів статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі не можливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 120 000,00 грн. обґрунтовані відповідно до вимог Договору та Закону та підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13, 73, 74 ,79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стеклосоюз

(54025, м.Миколаїв, провулок Парусний, буд.11, кв.214, код ЄДРПОУ 39856139) на користь Приватного підприємства Люксфор (54024, м.Миколаїв, провулок 4 Баштанський, будинок 10, код ЄДРПОУ 42309839) заборгованості у розмірі 120 000,00 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.07.2020.

Суддя Н.О. Семенчук