Рішення

від 06.07.2020 по справі 200/3552/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 р. Справа№200/3552/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання незаконним та скасування рішення від 04 жовтня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду від 04 жовтня 2019 року про відмову в призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву від 27 вересня 2019 року про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до підземного пільгового стажу за Списком №1 - Шахтарі періодів роботи: з 13 січня 1986 року по 29 травня 1986 року та з 10 листопада 1988 року по 11 квітня 1989 року на посаді "електрослюсаря підземного" у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля"; з 22 вересня 1989 року по 30 грудня 1993 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Ховановська №3-4" Виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля"; з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України"; з 08 вересня 2000 року по 06 жовтня 2000 року на посаді "електрослюсаря підземного" у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля"; з 12 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 червня 2014 року по 15 січня 2016 року на посаді "учня гірничого робочого з ремонту гірничих виробок", "гірничого робочого з ремонту гірничих виробок", в Орендному підприємстві Шахта "Жданівська"; з 01 вересня 1982 року по 10 січня 1986 року на період навчання в гірничому професійно - технічному училищі №112 м. Єнакієве за професією "електрослюсарь підземний"; з 01 червня 1986 року по 16 червня 1988 року період служби в армії, а також із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 вересня 2019 року він звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки має достатній загальний страховий стаж - більше 25 років, у тому числі пільговий стаж роботи більш ніж 10 років для призначення пільгової пенсії. Рішенням відповідача від 04 жовтня 2019 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки за періоди роботи з 13 січня 1986 року по 29 травня 1986 року та з 10 листопада 1988 року по 11 квітня 1989 року на посаді "електрослюсаря підземного" у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля"; з 22 вересня 1989 року по 30 грудня 1993 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Ховановська №3-4" Виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля"; з 08 вересня 2000 року по 06 жовтня 2000 року на посаді "електрослюсаря підземного" у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля"; з 12 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 червня 2014 року по 15 січня 2016 року на посаді "учня гірничого робочого з ремонту гірничих виробок", "гірничого робочого з ремонту гірничих виробок", в Орендному підприємстві Шахта "Жданівська"; не надано підтверджуючі пільгові довідки, а період з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України" не зарахований у зв`язку із тим, що запис про дату звільнення у трудовій книжці 31 липня 1998 року не співпадає із записом наказу про звільнення 28 жовтня 1998 року .

Позивач вважає, що відсутність пільгових довідок не є підставою для не зарахування спірних періодів роботи до стажу, а правильність заповнення трудової книжки покладається на керівника підприємства, тому як робітник не може нести відповідальність за правильність внесення записів у трудову книжку та чинним законодавством України не передбачено наслідків для особи, щодо якої вона складена.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 позовна заява залишена без руху. Позивачу наданий десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказу сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 840,80 грн. (або доказів на підтвердження неможливості його сплати) та копію всіх сторінок трудової книжки.

14 квітня 2020 року позивачем на виконання ухвали суду від 03 квітня 2020 року електронною поштою надіслано клопотання, датоване 13 квітня 2020 року про неможливість сплати ним судового збору та долучення до позову копії довідки з управління захисту населення Костянтинівської міської ради про те, що жодних соціальних виплат він не отримує і копії трудової книжки на підтвердження його звільнення з місця роботи, з метою відстрочення сплати ним судового збору.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позивачу продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви.

15 травня 2020 року до суду надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, визначеної ухвалою суду від 14 квітня 2020 року.

В позовній заяві позивач просив відстрочити йому сплату судового збору. В обґрунтування неможливості сплати судового збору зазначив, що не отримує жодних соціальних виплат і не працює, у зв`язку з чим не має можливості сплатити судовий збір. На підтвердження позивач надав копію трудової книжки, в якій зазначений останній запис - 14 червня 2017 року про звільнення за власним бажанням, а також довідку з управління соцільного захисту населення Костянтинівскьої міської ради за вихідним № 01-22-767-П від 10 квітня 2020 року про не перебування на обліку в управлінні та не отримання соціальної допомоги від держави, у зв`язку з чим просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, який наданий відповідачем 30 червня 2020 року.

Відповідно до Наказу Донецького окружного адміністративного суду № 145/В-г від 23 червня 2020 року суддя перебував у відпустці з 30 червня 2020 року по 03 липня 2020 року, у зв`язку з чим рішення ухвалено 06 липня 2020 року.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що рішенням Костянтино-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 20 Постанови Кабіниту Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідки, що підтверджують пільговий характер роботи позивачем не надані.

Відповідно до пункту 20 Постанови Кабіните Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

По даним індивідуальних відомостей про застраховану особу до пільгового стажу за Списком № 1- шахтарі зараховані періоди: з 07 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 01 листопада 2009 року по 11 листопада 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 травня 2014 року в ПАТ Орендне підприємство Шахта Жданівська (код ЄДРПОУ 32953421).

До страхового стажу позивача не врахований період роботи з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України" у зв`язку із тим, що запис про дату звільнення у трудовій книжці 31 липня 1998 року не співпадає із записом наказу про звільнення 28 жовтня 1998 року , всупереч пункту 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Таким чином, страховий стаж позивача складає 27 років 01 місяць 19 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 04 роки 6 місяців 6 днів.

Вважає, що управління не порушувало прав позивача, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законами України,а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. (арк. справи 75-77).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Жданівським МВ УМВС України в Донецькій області 06 вересня 1997 року (арк. справи 7-8), а також є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24 грудня 2014 року № 1425-27066 (арк. справи 9).

27 вересня 2019 року позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 30).

До заяви про призначення пенсії позивачем були подані такі документи: заява № 3486 від 27 вересня 2019 року про призначення пенсії за Списком № 1; копія паспорту НОМЕР_2, виданого Жданівським МВ УМВС України в Донецькій області 06 вересня 1997 року; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія трудової книжки НОМЕР_3 від 13 січня 1986 року; копія диплому НОМЕР_4 від 10 січня 1986 року; копія військового квитка НОМЕР_5 від 01 червня 1986 року; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24 грудня 2014 року № 1425-27066.

Рішенням Костянтино-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 20 Постанови Кабіниту Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідки, що підтверджують пільговий характер роботи позивачем не надані.

Відповідно до пункту 20 Постанови Кабіните Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

По даним індивідуальних відомостей про застраховану особу до пільгового стажу за Списком № 1- шахтарі зараховані періоди: з 07 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з 01 листопада 2009 року по 11 листопада 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 травня 2014 року в ПАТ Орендне підприємство Шахта Жданівська ( код ЄДРПОУ 32953421).

До страхового стажу позивача не врахований період роботи з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України" у зв`язку із тим, що запис про дату звільнення у трудовій книжці 31 липня 1998 року не співпадає із записом наказу про звільнення 28 жовтня 1998 року , всупереч пункту 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Таким чином, страховий стаж позивача складає 27 років 01 місяць 19 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 - 04 роки 6 місяців 6 днів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 1статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Статтею 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі №21-585а14, від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1203а15, яка підлягає обов`язковому застосуванню відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244-2 КАС України, згідно якого, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, з трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачаються наступні записи:

запис № 1 від 01 вересня 1982 - 10 січня 1986 року - навчання в міському ПТУ № 112 м. Єнакієво;

запис № 2 від 13 січня 1986 року - позивач прийнятий електрослюсарем підземним підземним у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля", наказ № 10-к від 20 січня 1986 року;

запис № 3 від 29 травня 1986 року - звільнено у зв`язку із призовом на дійсну військову службу, наказ № 104-к від 30 травня 1986 року;

запис № 4 01 червня 1986 року-16 червня 1988 року проходження дійсної військової служби в лавах Радянської армії;

запис № 5 від 10 листопада 1988 року прийнятий підземним електрослюсарем у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля", наказ № 599-к від 10 листопада 1988 року;

запис № 6 від 11 квітня 1989 року звільнений за власним бажанням, наказ № 188-к від 11 квітня 1989 року;

запис № 7 від 22 вересня 1989 року прийнятий підземним електрослюсарем на шахту "Ховановська №3-4" Виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Шахтарськвугілля", наказ № 209-к від 22 вересня 1989 року;

запис № 8 від 30 грудня 1993 року звільнений за власним бажанням, наказ № 755-к від 30 грудня 1993 року;

запис № 13 від 05 грудня 1995 року прийнятий підземним електрослюсарем на шахту "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України", наказ № 1470-к від 07 грудня 1995 року;

запис № 14 від 31 липня 1998 року звільнений за власним бажанням, наказ № 1190-к від 28 жовтня 1998 року;

запис № 17 від 08 вересня 2000 року прийнятий підземним електрослюсарем на шахту ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля", наказ № 460-п від 08 вересня 2000 року;

запис № 18 від 23 жовтня 2000 року звільнений за власним бажанням, наказ № 537-п від 23 жовтня 2000 року;

запис № 31 від 07 жовтня 2009 року прийнятий учнем гірника з ремонту гірничих виробок на ЗАТ ОП Шахта "Жданівська", наказ № 1008-к від 07 жовтня 2009 року;

запис № 32 від 11 листопада 2009 року переведено гірником з ремонту гірничих виробок 3 розряду, наказ № 1140-к від 11 листопада 2009 року;

запис № 34 від 02 листопада 2015 року переведено гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду, наказ № 1224-к від 02 листопада 2015 року;

запис № 35 від 15 січня 2016 року звільнений за власним бажанням, наказ № 67-к від 15 січня 2016 року;

Пункт 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого 18 листопада 2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 передбачає, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Таким чином, лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Щодо посилання відповідача на порушення пункту 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 у зв`язку із тим, що запис про дату звільнення у трудовій книжці 31 липня 1998 року не співпадає із записом наказу про звільнення 28 жовтня 1998 року , а тому період роботи з 05 грудня 1995 року по 31 липня 1998 року на посаді "електрослюсаря підземного" в шахті "Комсомолець Донбасу" Мінвуглепрому України" позивачу не враховано, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазначена у трудовій книжці, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові № 677/277/17 від 06 лютого 2018 року ( провадження № К/9901/1298/17).

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01 вересня 1982 по 10 січня 1986 року в міському ПТУ № 112 м. Єнакієво за спеціальністю електрослюсар підземний , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Судом встановлено, що відповідно до представленої копії диплому, позивач з 01 вересня 1982 по 10 січня 1986 року навчався у Професійно - технічному училищі № 112 м. Єнакієво та отримав спеціальність електрослюсар підземний (арк. справи 27).

Згідно копії трудової книжки позивача вбачається:

запис № 1 від 01 вересня 1982 - 10 січня 1986 року - навчання в міському ПТУ № 112 м. Єнакієво;

запис № 2 від 13 січня 1986 року - позивач прийнятий електрослюсарем підземним підземним у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля", наказ № 10-к від 20 січня 1986 року;

Суд звертає увагу на те, що позивач навчався у період до набрання чинності Законом України "Про професійно - технічну освіту", в зв`язку з чим вважає за доцільне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних обставин.

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII Постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачалось, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби з 01 червня 1986 року по 16 червня 1988 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З представленої копії військового білету НОМЕР_5 від 01 червня 1986 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі, з 01 червня 1986 року по 16 червня 1988 року (арк. справи 13).

В трудовій книжці міститься:

запис № 4 01 червня 1986 року-16 червня 1988 року проходження дійсної військової служби в лавах Радянської армії;

запис № 5 від 10 листопада 1988 року прийнятий підземним електрослюсарем у шахті ім. 60-річчня Великої Жовтневої Революції" ВО "Жовтеньвугілля", наказ № 599-к від 10 листопада 1988 року;

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що період служби позивача в лавах збройних сил СРСР з 01 червня 1986 року по 16 червня 1988 року року підлягає зарахуванню до пільгового стажу у повному обсязі.

Стосовно твердження відповідача, що для підтвердження стажу роботи позивачем не були надані довідки підприємств, які знаходяться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, суд зазначає наступне.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови , який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 242 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, а саме: вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах.

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що спірне рішення від 04 жовтня 2019 року про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 3486 від 27 вересня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановлених обставин у справі.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтиновсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецької області на користь держави.

Керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення від 04 жовтня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області 04 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) повторно розглянути заяву позивача від 27 вересня 2019 року за №3486 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановлених судом обставин.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісмдесят копійок).

Повний текст рішення складений та підписаний 06 липня 2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень внесених до КАС України згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", строки визначені статтею 295 КАС УКраїни, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко