Рішення

від 06.07.2020 по справі 420/4320/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4320/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271) до Фермерського господарства Бабіч М.О. (68132, Одеська область, Татарбунарський район, с. Рибальське, вул. Перемоги, 48; код ЄДРПОУ 35653937) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019р. у розмірі 96251,72 грн.,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства Бабіч М.О. , в якому позивач просить: стягнути з Фермерського господарства Бабіч М.О. (68132, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Рибальське, вул. Перемоги, 48, ЄДРПОУ 35653937, МФО 380805, р/р НОМЕР_1 , AT Райффайзен банк Аваль ) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Татарбунарський районі/50070000, МФО 899998, р/р UA088999980313101230000015475, код ЄДРПОУ 38012170 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 95280,00 грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 971,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФГ Бабіч М.О. в порушення вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005р., не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 р. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. З урахуванням наведеного відповідачем нараховано ФГ Бабіч М.О. суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 95280,00 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 971,72 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.06.2020р. (вх. № 22529/20), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що наказом керівника ФГ Бабіч М.О. №10 від 15.03.2019р. по господарству з 16.03.2019р. було введено штатну одиницю підсобного працівника для працевлаштування особи з інвалідністю. При цьому 18.03.2019р. відповідачем до Татабунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості подано звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій надавалась інформація про наявність робочого місця для особи з інвалідністю, проте за інформацією, наданою листом Татабунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 02.04.2020р., у 2019р. за пошуком роботи до центру зайнятості особи з інвалідністю не зверталися та до відповідача не направлялись. Відтак, відповідач вважає, що вжив усіх визначених законодавством залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам. При цьому, чинним законодавством не покладається на відповідача обов`язок здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю, а з урахуванням приписів ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні до обов`язків органів державної служби зайнятості віднесено організацію працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Ухвалою від 26.05.2020 р. відкрито провадження у справі та визначено, що її розгляд буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.06.2020р. (вх. № 22529/20) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.06.2020р. (вх. № 23662/20) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.06.2020р. (вх. № 23664/20) від позивача надійшло клопотання про звільнення від витрат на правничу допомогу адвоката у зв`язку з неприбутковістю організації.

Ухвалою від 06.07.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 р. ФГ Бабіч М.О. подано до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем реєстрації звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача за 2019 рік склала 15 осіб (а.с. 4).

03.03.2020р. (вих. № 610/03) на підставі даних Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2019 звітний рік у розмірі 95280,00 грн. (а.с. 5).

Станом на 19.05.2020 р. відповідач не сплатив суму боргу. Крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 95280,00 грн., у зв`язку з їх несплатою у термін, встановлений законодавством, позивачем нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З урахуванням того, що відсоток ставки НБУ станом на 19.05.2020 р. становить 0,8 %, коефіцієнт ставки НБУ становить 0,03, розмір пені за 1 день становить 28,58 грн.; загальна сума пені складає 971,72 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-XII від 21.03.1991р. (далі - Закон № 875-XII) визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно ч.1 ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст.18 Закону № 875-XII встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону (ч. 11 ст. 19 Закону № 875-XII).

Згідно ч.ч. 2-3, 9-10 зазначеної статті Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Про зайнятість та працевлаштування інвалідів роботодавець повідомляє територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності передбаченої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р., а саме Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форма №10-ПІ (річна).

Відповідно до п. 3.2.5 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005р., середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Як вбачається з даних Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік , середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача за 2019 рік склала 15 осіб (а.с. 4).

Позивачем зроблено висновок, що у відповідності з нормативом місць призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, однак не створив жодного, відтак відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2019 року відповідачем не виконано.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями позивача та зазначає наступне.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2016 р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", відповідно до п. 2.1 якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено такі обов`язки: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом голови ФГ Бабіч М.О. №10 від 15.03.2019р. внесено зміни до штатного розпису у зв`язку з введенням штатної одиниці підсобного працівника для працевлаштування особи з інвалідністю, штатну вакансію введено з 16.03.2019р.

18.03.2019р. керівником ФГ Бабіч М.О. до Татабунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості подано звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій надано інформацію про наявність робочого місця для особи з інвалідністю.

Тобто протягом 2019 року центр зайнятості був проінформований про наявність вакансії для особи з інвалідністю та мав можливість у 2019 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування.

Проте за інформацією, наданою листом Татабунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 02.04.2020р. (вих. 241/27/02) на адвокатський запит представника відповідача, протягом 2019р. за пошуком роботи до центру зайнятості особи з інвалідністю не зверталися та відповідно до ФГ Бабіч М.О. не направлялись.

Таким чином, Одеським обласним центром зайнятості протягом 2019р. не було направлено на працевлаштування до ФГ Бабіч М.О. жодної особи з інваліднісю. Вказані обставини позивачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ Бабіч М.О. на адресу Татабунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості подано звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій надано інформацію про наявність робочого місця для особи з інвалідністю.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідачем дотримано вимоги п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" та пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо подання інформації про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до приписів ст. 18-1 Закону 875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

З наведеного випливає, що роботодавець не зобов`язаний здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування, оскільки законодавством такий обов`язок покладається на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 р. у справі № 806/1368/17, від 15.02.2019 р. у справі № 816/678/17, від 05.03.2019 р. у справі № 815/2562/17 та від 15.04.2019 р. у справі № 825/699/17.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 18.06.2020 р. у справі №815/3117/18.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.

Таким чином, відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідач, окрім попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, не надав суду жодного доказу на підтвердження фактичного понесення стороною відповідача витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 13901271) до Фермерського господарства Бабіч М.О. (68132, Одеська область, Татарбунарський район, с. Рибальське, вул. Перемоги, 48; код ЄДРПОУ 35653937) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019р. у розмірі 96251,72 грн.,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.П. Самойлюк

.