Рішення

від 30.06.2020 по справі 826/9398/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №826/9398/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Мамаєва Д.Ю. та представників відповідачів Музики В.Ф., Філімонова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДПС у м. Києві про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Публічного акціонерною товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування вимоги відповідача від 06.07.2017 р. №Ю-8095-17.

Ухвалою суду від 22.08.2017 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/9398/17 (далі - справа) , а ухвалою суду від 23.01.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У подальшому, ухвалою суд від 09.06.2020 р. залучено в якості співвідповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-2) .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки складена відповідачем з порушенням вимог законодавства.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана вимога складена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2017 р. ГУ ДФС у м. Києві складено у відношенні позивача оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-8095-17, якою вимагалось сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 466394,01 грн., з яких 103022,19 грн. - штраф, а 363371,82 грн. - пеня.

Не погоджуючись із податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464) .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19' 1.1.2 пункту 19' 1.1 статті 19' 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6, абзацу 1 і 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Частиною сьомою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до положень частин п`ятої, шостої та десятої статті 9 Закону №2464, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У силу приписів частини одинадцятої статті 9 Закону України №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно частиною десятою статті 25 цього Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Таким чином, вимога про сплату штрафу повинна бути погодження з органами Пенсійного фонду України та оформлена у вигляді рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом, 06.07.2017 р. було складено оскаржувану вимогу, при цьому, як зазначає відповідач, вимога сформована у зв`язку з наявністю в інтегрованих картках платника податку АІС "податковий блок" у позивача податкового боргу зі сплати єдиного внеску станом на 30.06.2017 р.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 р. №826/10973/17 (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 р. залишено без змін) скасовано вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу від 08.08.2017 №Ю-8095-17, а рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 р. №826/14791/17 (ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на рішення суду від 26.04.2018 р.) скасовано вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу від 12.10.2017 р. №Ю-8095-17.

Тобто, суд зауважує, що рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 №826/14791/17 та від 26.11.2018 р. №826/10973/17 було скасовано вимоги, які складені пізніше оскаржуваної в даній справі, а як встановлено нормами Закону №2464 вимога по сплату борг формується під одним порядковим номером до повного погашення боргу.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 р. у справі №640/9027/19 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.04.2019 р. №Ю-8095-17.

Таким чином, наразі вказані вище вимоги частково дублюють попередньо прийняту ГУ ДФС у м. Києві оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 р. №Ю-8095-17 та, як наслідок покладають на платника (позивача) тягар додаткової фінансової відповідальності, що прямо суперечить змісту ст. 61 Конституції України.

Дані висновки суду кореспондуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України під час перегляду в касаційному порядку аналогічних адміністративних справ про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску (ухвали від 16.02.2016 у справі №820/1188/15, від 19.01.2016 у справі №823/995/15 та від 24.05.2017 у справі №813/3052/14).

За змістом п. 6 розд. VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Таким чином, враховуючи принцип правової визначеності, що є невід`ємною складовою принципу верховенства права, та з метою забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2017 р. №Ю-8095-17 як протиправної.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" до Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДПС у м. Києві про скасування вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 6995,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 01422826) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) та Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про скасування вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.07.2017 р. №Ю-8095-17.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" сплачений ним судовий збір у розмірі 6995,91 грн. (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень дев`яносто одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 03 липня 2020 року.