Ухвала

від 06.07.2020 по справі 640/14628/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

06 липня 2020 року м. Київ № 640/14628/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю АПОЛЛО до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства Банк Київська Русь про визнання протиправною бездіяльність, припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю АПОЛЛО з вимогами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства Банк Київська Русь про:

- визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства Банк Київська Русь щодо припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, що належить ТОВ АПОЛЛО , шляхом зняття заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна на визначене за переліком нерухоме майно та виключення певних записів з Державного реєстру іпотек;

- припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, що належить ТОВ АПОЛЛО , шляхом зняття заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об??єктів нерухомого майна на визначене за переліком нерухоме майно та виключення певних записів з Державного реєстру іпотек

Як вбачається з тексту поданої позовної заяви та додатків до неї, підставою для звернення позивача з цим позовом до адміністративного суду стали наступні обставини. 19.09.2013 між ПрАТ Банк Київська Русь та ТОВ АПОЛЛО був укладено кредитний договір №80845-44.19. З метою забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором названі сторони уклали договори іпотеки від 19.09.2013 і від 18.11.2014. Відомості про такі іпотечні договори (іпотеки) були включені приватним нотаріусом до Державного реєстру іпотек, а на нерухоме майно - накладені заборони в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

В подальшому, 19.03.2015 укладено договір про розірвання до кредитного договору. Посилаючись на зміст довідки Банку від 23.03.2015 №11/03 позивач зазначив про відсутність у ТОВ АПОЛЛО заборгованості по кредитах та відсотках перед банком.

Поряд з цим, Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 ПрАТ Банк Київська Русь віднесено до категорії неплатоспроможних. А з 20.03.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до свого рішення від 19.03.2015 №61 було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

У зв?язку з припиненням основного зобов?язання за кредитним договором ТОВ АПОЛЛО зверталося до відповідача з питання зняття заборон з нерухомого майна та виключення з Державного реєстру іпотек записів про обтяження такого нерухомого майна іпотекою. Проте Уповноважена особа листи та претензії Товариства не задовольнив.

У підсумку до наведеного вище, позивач у тексті своєї позовної заяви зазначає, що своєю бездіяльністю порушує право власності ТОВ АПОЛЛО на нерухоме майно (а саме, право на розпорядження таким нерухомим майном на власний розсуд).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за даним позовом суд виходив з наступного.

За змістом норм ч. 1 і 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ознайомившись зі змістом та матеріалами адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Абзацом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою ст. 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За наслідками проведення правового аналізу наведених вище процесуальних норм Верховний Суд в текстах своїх постанов від 08.05.2018 у справі №826/1001/15, від 21.11.2018 у справі №813/1362/16, від 28.11.2018 у справі №825/642/18, від 29.01.2019 у справі №803/1589/17 дійшов висновку, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд звертає увагу, що законодавцем врегульоване питання, коли у спорах між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду, а саме: ч. 3 ст. 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання рішень, дій приватного нотаріусу, як державного реєстратора, щодо внесення змін до відомостей про речові права на нерухоме майно, лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватноправовому спорі.

Також у свої іншій постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 Верховний Суд зауважив, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З тексту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги у даному спорі заявлені позивачем на захист його приватного (майнового) інтересу - права власності на нерухоме майно.

Частиною другою ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що цю позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у прийнятті заяви та відкритті провадження за вказаною позовною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.

3. Повернути позивачу позовну заяву та усі додані до неї матеріали.

4. Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до господарського суду з урахування правил територіальної підсудності. При цьому, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок