Рішення

від 06.07.2020 по справі 603/319/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/319/20

Провадження №2/603/181/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І.М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна

відповідач: Лазарівська сільська рада

предмет позову: визнання права в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача - адвокат Гнатишин В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Лазарівської сільської ради з позовом, в якому просить визнати за нею право на завершення приватизації на:

- земельну ділянку площею 0,22 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,63 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,22 га - в урочищі Стависько , площею 0,13 га - в урочищі Піддубина , площею 0,15 га - в урочищі Піддубина , площею 0,13 га - в урочищі Марцинівка , що розташовані на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки спадщину належним чином прийняла так як на час смерті спадкодавця проживала разом з нею.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки.

Також, ОСОБА_1 було відмовлено Лазарівською сільською радою у виготовленні технічної документації щодо зазначених земельних ділянок, оскільки спадкодавцем не було виготовлено правовстановлюючих документів так як за життя спадкодавець не завершила процедуру приватизації.

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 11.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

У зв`язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 просить визнати за нею право на завершення приватизації на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представником позивача подано заяву про розгляд справи в відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю просять їх задовольнити.

Відповідач - представник Лазарівської сільської ради в судове засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву в якому вказав, що позов Лазарівська сільська рада визнає повністю та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років в АДРЕСА_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №4.

За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належали:

-Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

Вищевказане підтверджується витягом копій документів із Спадкової справи №249, заведеної Монастириською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та наданих суду Монастириською державною нотаріальною конторою південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 17.06.2020 року за №264/01-16.

Згідно складеного ОСОБА_2 в с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області 26.06.2003 року заповіту остання на випадок смерті заповіла належне їй майно, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося: жилий будинок, літня кухня, стайня, стодола - ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Окрім зазначеного судом встановлено, що житловий будинок з належними до нього будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 21.04.2008 року, виданого державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори.

Згідно витягу з рішення №б/н двадцять першого скликання тринадцятої сесії Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 10.12.1993 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи передано ОСОБА_2 безоплатно у власність ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд/присадибна ділянка/ та для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,85 га, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,22 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,63 га.

Проте, як встановлено з матеріалів справи спадкодавець не набув права власності на вказані земельні ділянки та не отримав на них правовстановлюючих документів в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було закінчено процедури приватизації вказаних земельних ділянок. Результатом цього стало те, що спадкоємець отримав відмову Лазарівської сільської ради від 24.02.2020 року №32/10-06 в неможливості надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою так як спадкодавцем ОСОБА_2 не було виготовлено правовстановлюючих документів.

У зв`язку з цим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та просила визнати за нею право в порядку спадкування за заповітом на завершення приватизації земельних ділянок площею 0,22 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,63 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

V. Джерела права й акти їх застосування.

Визначаючись із заявленою вимогою позивача щодо права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , а саме права на завершення приватизації в порядку спадкування суд враховує наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 та набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Проте з матеріалів справи встановлено, що державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини і видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Також, позивачу було відмовлено Лазарівською сільською радою тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 19.02.2020 року №285 у виготовленні правовстановлюючих документів, а саме наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (на місцевості).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_2 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200-ХІІ Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі та Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок та (далі - Декрет).

Разом із тим порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було зазначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43 (далі - Інструкція №43).

Тобто на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 у власність та затвердження акту про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акту затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акту, яким би регулювалися ці правовідносини.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01.01.2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х Прикінцевих положень ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

VІ. Висновки за результатами розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 набула право на спадкування усіх її прав та обов`язків, що належали останній, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, яка рішенням №б/н Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 10.12.1993 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи , була передана ОСОБА_2 , тому захищаючи охоронювані законом права позивача, таке право в порядку спадкування слід визнати за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 16, 345 1216, 1218, 1222, 1223, 1225, 1233, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 6, 67, 23 ЗК України (в ред. 1990 року), ст. 12, 81, 125, 152 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради про визнання права на завершення приватизації - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування на завершення приватизації:

- земельної ділянки площею 0,22 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,63 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,22 га - в урочищі Стависько , площею 0,13 га - в урочищі Піддубина , площею 0,15 га - в урочищі Піддубина , площею 0,13 га - в урочищі Марцинівка , що розташовані на території с.Низьколизи Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.3 розділ XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 06.07.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_2 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000348 від 25.01.2019 року, Договір №23 про представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги), місцезнаходження якої: вул.Добровідка №15 м.Монастириська Тернопільська область.

Відповідач: Лазарівська сільська рада, (Код ЄДРПОУ 04396489), юридична адреса місцезнаходження відповідача: с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян