Постанова

від 07.07.2020 по справі 241/169/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2374/20

241/169/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року місто Маріуполь

справа № 241/169/20

провадження № 22-ц/804/2374/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар судового засідання Галстян Г.Г.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах

неповнолітньої ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області у складі судді Демочко Д.О. від 20 травня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , з позовом про визнання осіб такими, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що вона та відповідач ОСОБА_2 (яка є її донькою) є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про право власності від 28 березня 2002 року позивач є власницею ? частини будинку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 вересня 2018 року, ОСОБА_2 є власницею ? частини будинку.

У будинку зареєстровані: її донька - відповідачка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .

З березня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мешкають у вказаному будинку. Позивач і відповідач прийняли рішення про продаж будинку. Донька з сім`єю тимчасово мешкає у м. Магадан Російської Федерації. Вона працює і довірила позивачці займатися продажем будинку.

Відповідач надала позивачу довіреність від 28 листопада 2019 року, якою уповноважила позивача бути її представником у всіх установах та організаціях з питання зняття її з реєстраційного обліку.

Також відповідач і її чоловік ОСОБА_4 надали згоду від 18 листопада 2019 року, якою надали згоду на зняття з реєстраційного обліку їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , у зв`язку із чим вона звернулася до Покровської сільської ради Мангушського району з заявою про зняття з реєстрації з місця проживання відповідачів: доньки та онуки.

16 січня 2020 року спеціалістом Покровської сільської ради Мангушського району позивачу роз`яснено, що рішення про зняття з реєстрації місця проживання особи може бути прийнято за умови подання належним чином оформлених документів, а саме: паспорту відповідача та свідоцтва про народження дитини, яких у неї не має. З цих підстав у знятті з реєстрації місця проживання відповідачів їй було відмовлено. Оскільки отримати необхідні документи позивач не має можливості, бо відповідач проживає дуже далеко, знайшла хорошу роботу і тільки працевлаштована, а приїзд до України займе багато часу на дорогу і є затратним фінансово для відповідача, тому змушена звернутися до суду.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 20 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , тож вона не може бути визнана такою, що втратила право користування належним їй на праві спільної часткової власності житлом. У зв`язку із цим не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 такою, що втратила право користування вказаним житловим будинком.

18 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 20 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставини справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою визнання відповідачем позову і надання права ОСОБА_1 на подання документів від імені відповідача, щодо зняття останньої з реєстраційного обліку.

Зазначене підтверджено довіреністю від 28 листопада 2019 року, згодою ОСОБА_4 від 18 листопада 2019 року, згодою ОСОБА_2 від 28 листопада 2019 року. Судовим рішенням порушено не тільки її майнові права, а і права відповідача на розпорядження майном.

Відзивів на апеляційну скаргу з боку відповідача ОСОБА_4 та третьої особи - Служби у справах дітей Мангушської райдержадміністрації не подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення повісток. Від позивача ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства відповідає у повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено дослідженими письмовими доказами, що на підставі свідоцтва про право власності від 28 березня 2002 року позивач ОСОБА_1 є власницею ? частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідач по справі ОСОБА_2 також є співвласницею домоволодіння АДРЕСА_1 , що вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 вересня 2018 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до яких їй належить ? частка (а.с. 6-7).

Відповідно до актів депутата Покровської сільської ради №6 та №7 від 23 січня 2020 року, позивач ОСОБА_1 проживає одна у житловому будинку АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у даному будинку з березня 2018 року не проживають (а.с. 17-18).

Відповідач ОСОБА_2 надала позивачу довіреність від 28 листопада 2019 року, якою уповноважила позивача бути її представником у всіх установах та організаціях з питання зняття її з реєстраційного обліку.

Також відповідач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 надали згоду від 18 листопада 2019 року на зняття з реєстраційного обліку їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до Покровської сільської ради Мангушського району з заявою про зняття з реєстрації з місця проживання відповідачів (а.с.9-16).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають зареєстроване місце проживання у м. Магадан Російської Федерації, відповідно до довідки муніципальної бюджетної установи м. Магадан Горжилсервіс №10 (а.с.31).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що її позовні вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки відповідач ОСОБА_2 є співвласницею домоволодіння АДРЕСА_1 і не може бути обмежена в праві вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю з тих підстав, що не мешкає в квартирі, співвласником якої вона є. При цьому судом звернуто увагу на ту обставину, що відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, і на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 цього Кодексу та ст. 150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Згідно зі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції всебічно, повно з`ясував всі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і дійшов обґрунтованого висновку, що не проживання відповідача ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 , ніяким чином не порушує права позивача щодо володіння нею частиною будинку.

Таким чином суд першої інстанції розглянув позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих сторонами.

Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 20 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 липня 2020 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Г.Л. Гаврилова

С.А. Зайцева