Постанова

від 02.07.2020 по справі 640/2730/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2730/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.11.2018 №5832615147 (форма Р ) про збільшення податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій та від 01.11.2018 №5842615147 (форма ПС ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сумі 510 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка була проведена за відсутності законних підстав, з порушення процедури проведення, а тому позивачем не було допущено контролюючий орган та не надавались документи. Водночас зауважено, що висновки, викладені в акті за наслідками перевірки господарської діяльності товариства, є безпідставними та без аналізу первинної документації позивача зі спірними контрагентами ТОВ Профбудкомплект , ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ Інтер Текноледжі , ТОВ Інтербілд Комьюніті , як наслідок, прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено оформлення окремої первинної документації без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Крім цього, позивачем на вимогу податкового органу не було надано документів до перевірки, чим порушено п.44.6 ст.44 та п.п.85.2, 85.4 ст.85 Податкового кодексу України. Відтак при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Вказує, що перевірку позивача було здійснено безпідставно, оскільки у слідчого судді відсутні такі повноваження. Наголошує, що незаконність проведення перевірки призводить до порушення законних прав та інтересів позивача.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у м. Києві її правонаступником ГУ ДПС у м. Києві та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у м. Києві в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у м. Києві.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зав`язку із надходженням ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 №12015000000000630, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Баланс Інжиніринг з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з низкою суб`єктів господарювання за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 03.10.2018 №244/26-15-14-07-01-10/38602948 (т.1 а.с.20-29).

В акті зазначено про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73016 грн, у тому числі: в березні 2015 року на суму 8733 грн, в листопаді 2015 року на суму 11667 грн, в грудні 2015 року на суму 14283 грн, в червні 2016 року на суму 25000 грн, в липні 2016 року на суму 13333 грн; п.44.6 ст.44, п.85.2, п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України, оскільки не надано ТОВ Баланс Інжиніринг документів до перевірки.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2018 №5842615147, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 і п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн; від 01.11.2018 №5832615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 80354 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 64283 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16071 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті всупереч норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи ТОВ Баланс Інжиніринг не надано обґрунтувань та доказів на спростування висновків акту перевірки по суті встановлених порушень, до матеріалів справи, як і під час перевірки, також не долучено первинної документації по господарським операціям із спірними контрагентами, не виконано позивачем вимогу податкового органу по наданню документів під час проведення документальної перевірки. Вказано, що необґрунтоване ненадання документів зумовило неможливість контролюючому органу дослідити первинну документацію та викласти відповідні висновки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..

Приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).

Згідно із п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Положеннями ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 20.09.2018 №907/26-15-14-07-01, ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212,ч.4 ст.190 КК України, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2018 №9550, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства.

Позиція позивача зводиться до того, що перевірка була проведена на підставі документів, які складені з порушеннями вимог законодавства України, а ухвала Солом`янського районного суду м. Києва не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки як за видом так і за строком.

Колегія суддів зазначає, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія (статті 91, 92, 93 Кримінального процесуального кодексу України).

Проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали зокрема слідчого судді, є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 132 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 164 Кримінального процесуального кодексу України в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено, зокрема, строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

Сплив строку дії ухвали постановленої в порядку кримінально-процесуального законодавства для забезпечення кримінального провадження в частині збирання доказів, свідчить про припинення дії такої для осіб, яких вона стосувалась і вчинення будь-яких дій на реалізацію такої, поза межами строку у ній зазначеному, не має правових підстав.

Надаючи оцінку ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, якою надано дозвіл на проведення позапланової документальної перерки з питань дотримання вимог податкового законодавства низкою кількістю суб`єктів господарювання, зокрема, ТОВ Баланс Інжиніринг , колегія суддів вказує, що наданий цією ухвалою відповідно до статті 132 Кримінального процесуального кодексу України дозвіл на проведення перевірки є заходом кримінального провадження, який відповідно до статті 164 названого Кодексу не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

На день прийняття відповідачем спірного наказу строк дії цієї ухвали суду від 01.08.2016 сплинув 01.09.2016, тоді як наказ ГУ ДФС у м. Києві від №9550 прийнято 06.06.2018.

Доводи відповідача про безпідставність та необґрунтованість даних позовних вимог з огляду на те, що перевірка вже проведена контролюючим органом, а підприємство не скористалося правом на недопуск посадових осіб спростовуються доводами позивача, а саме - позивач скористався свої правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до моменту проведення перевірки шляхом відмови подання витребовуваних документів на запити податкового органу саме з причин протиправності, на думку позивача, підстав проведення перевірки, а також через те, що запити неналежним чином оформлені та не відповідають вимогам ст.73 Податкового кодексу України. При цьому, перевірка згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проводиться за місцезнаходженням платника податків, що унеможливлює таким чином проведення такої перевірки без волевиявлення платником податків відповідної згоди.

Проте, відповідачем не було прийнято до уваги вказану обставину і у період з 20.09.2018 по 26.09.2018 було проведено на підставі спірного наказу документальну позапланову перевірку ТОВ Баланс Інжиніринг , зазначену у відповідному акті як виїзну.

Таким чином, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка передбачена вимогами чинного законодавства, що тягне за собою визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків її проведення.

При цьому, дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №810/615/17.

Разом із тим, в ПК України передбачена можливість проведення позапланової перевірки за рішенням суду (слідчого судді), яка однак не узгоджується із приписами кримінально процесуального закону стосовно повноважень слідчого судді на призначення такої перевірки за клопотанням слідчого в рамках кримінального провадження.

У Кримінально процесуальному кодексі України (далі - КПК України) відсутні норми, які передбачають проведення такої процесуальної дії як надання дозволу на проведення перевірки та які визначають компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки. Відсутня також і процедура розгляду такого клопотання.

При цьому, відповідно до пункту 56.12 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к зазначено, що частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.

Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу витребування та отримання передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження витребувати повноваження призначити перевірку.

Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження призначати ревізії та перевірки означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.

Законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов`язує слідчого суддю вжити необхідних заходів , не визначаючи перелік цих заходів.

Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.

У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

В даному випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №757/2200/17-к за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас, подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

За змістом постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 818/998/17 у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень, порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

При цьому, позиція позивача ґрунтується виключно на доводах протиправності призначення та проведення перевірки і неналежним чином здійснення процедури оформлення запитів податковим органом, що зумовлювало, на думку позивача, протиправність висновків в акті перевірки щодо фіктивності господарських операцій зі спірними контрагентами.

Тобто фактично в даному випадку надання позивачем будь-яких доказів на підтвердження дійсності господарських операцій з контрагентами обумовлено позицією позивача щодо протиправності та необгрунтованості проведеної перевірки, що і було доведено в ході розгляду даної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, сформулював такий правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/5011/18.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи протиправність проведеної контролюючим органом перевірки та порушення норм податкового законодавства при здійсненні таких дій, наявні підстави визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.11.2018 №5832615147 та №5842615147, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242 , 243 , 251 , 308 , 310 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 , 328 , 329 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року - скасувати , та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.11.2018 №5832615147 (форма Р ) про збільшення податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій та від 01.11.2018 №5842615147 (форма ПС ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сумі 510 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баланс Інжиніринг (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, корп. 4, код ЄДРПОУ 38602948) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4802,50 грн (чотири тисячі вісімсот дві гривні п`ятдесят копійок) сплачений відповідно до платіжного доручення №1186 від 13.02.2019 на суму 1921,00 грн, платіжного доручення №1418 від 17.03.2020 на суму 2881,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328 , 329 КАС України .

Повний текст постанови виготовлено 06.07.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна