Постанова

від 06.07.2020 по справі 601/438/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 601/438/20 пров. № А/857/5857/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.

позивача: не з`явився

відповідач: не з`явивcя

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2020 року у справі № 601/438/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі,

суддя в 1-й інстанції - Коротич І.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Кременець,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (далі - ДЕІ у Тернопільській області, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 8 від 20.02.2020, винесену державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Добенько Олександром Степановичем , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, ст. 48 Кодексу про адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 грн. Також позивач просив закрити провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності складена і винесена із порушенням норм законодавства та його прав. Вказує, що при винесені постанови, відповідачем не конкретизовано та не зрозуміло, яке саме порушення позивач вчинив, а лише зазначено самовільне (без дозволу на спец водокористування) користування поверхневою водою у влаштованому на власній земельній ділянці ставку площею 3.9526 га глибиною 0.4 м. на території Катеринівської сільської ради Кременецького району . Вважає, що відповідачем не доведено його вини у вчиненому правопорушенні.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2020 року позов задоволено. Постанову № 8, винесену 20 лютого 2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добенько О.С., про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність, за яке передбачена за пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного Кодексу України та статтею 48 Кодексу про адміністративні правопорушення, - скасовано, провадження у справі закрито.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов з урахуванням того, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного Кодексу України та статтею 48 КУпАП, відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства, яке регулює притягнення громадян до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем не доведено та з поданих матеріалів справи не вбачається, що позивач здійснював спеціальне водокористування, тобто здійснював забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Крім цього судом встановлено, що у постанові не зазначено, яка саме земельна ділянка мається на увазі, її кадастровий номер, та немає відомостей, що здійснюється забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не довів.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог закону, оскільки як постанова, так і протокол, складені однією особою - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добенько О.С., що є неприпустимим, оскільки порушений принцип забезпечення законності та об`єктивного розгляду справи, який закріплений в статті 7 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню за відсутності повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі та невірним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права, його оскаржив відповідач - Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області дії ОСОБА_1 кваліфіковано у відповідності до норм законодавства, як здійснення спеціального водокористування, яке в свою чергу повинно здійснюватися за наявності спеціального дозволу. Вважає, що в даному випадку юридичним фактом, який є підставою для відповідальності за порушення водного законодавства, зокрема ст.49 Водного кодексу України є використання водних ресурсів за відсутності відповідного дозволу.

Звертає увагу, що твердження суду першої інстанції про те, що при складанні протоколу і винесенні оскаржуваної постанови порушено принцип забезпечення законності та об`єктивного розгляду справи, оскільки це здійснено однією особою - Добеньком О.С. є таким, що не відповідає дійсності. Держінспектор Добенько О.С. оцінював вищезазначені обставини, як незалежний фахівець, опираючись лише на об`єктивну оцінку ситуації та закон.

Просить розгляд справи провести без участі апелянта.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача не узгоджується із наявними та дослідженими судом першої інстанції доказами, котрі в своїй сукупності не дозволяють дійти переконливого висновку про наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, внаслідок чого вона до задоволення не підлягає і має бути відхилена, а оскаржуване рішення залишено без змін.

Вважає, що Кременецьким районним судом вірно надано правову оцінку нормам матеріального права та вірно їх застосовано, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови інспектором не зазначено, в чому проявляється його вина, а також в чому проявляються його дії щодо самовільного водокористування . Відтак звертає увагу апеляційного суду на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 48 КУпАП, оскільки вода на належній ОСОБА_1 земельній ділянці утворюється у зв`язку із постійним підтопленням. Це не залежить від нього та відбувається через місцезнаходження даної земельної ділянки неподалік річки.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що 20.02.2020 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добеньком Олександром Степановичем, Гуришем Євгеном Ярославовичем , у присутності Катеринівського сільського голови Дрель Вікторії Казимирівни, проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства громадянином ОСОБА_1 в частині охорони раціонального використання та відтворення водних ресурсів, на виконання листа Кременецької місцевої прокуратури від 31.01.2020 року № 21.31-605 вих. № 20.

На підставі перевірки складено Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства в частині охорони раціонального використання та відтворення водних ресурсів від 20.02.2020 б.н., згідно якого встановлено, що громадянином ОСОБА_1 на власній земельній ділянці кадастровий номер 6123482900:01:001:0007 на території Катеринівської сільської ради Кременецького району, влаштував штучну водойму (ставок) площею 3,9526 га в руслі безіменного потічка. На час перевірки ставок повністю не заповнений водою. Середня глибина у ставку на день перевірки складає 0,4м. Вода із ставка через водовипускну споруду, влаштовану громадянином ОСОБА_1 , протікає під переїздом через безіменний потічок та впадає в русловий ставок на річці Горинька. Зі слів громадянина ОСОБА_1 , вказаний ставок влаштований для вирощування домашньої водоплавної птиці. Дозвіл на спеціальне водокористування для вказаного ставка, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, у громадянина ОСОБА_1 відсутній.

Відтак, 20.02.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добеньком Олександром Степановичем складено протокол про адміністративне правопорушення. Зі змісту протоколу встановлюється, що ОСОБА_1 о 13 годині 45 хвилин 20 лютого 2020 року здійснює самовільне (без дозволу на спеціальне водокористування) користування поверхневою водою у влаштованому на власній земельній ділянці ставку площею 3.9526 га, глибиною 0,4 метри на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, що є порушенням пункту 9 статті 44 Водного Кодексу України.

В подальшому, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добенько О.С. 20.02.2020 винесено постанову № 8, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, ст. 48 Кодексу про адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 грн.

Даючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини 6 статті 42 Водного Кодексу України, забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування

Статтею 48 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено, що самовільне захоплення водних об`єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач здійснює самовільне (без дозволу на спеціальне водокористування) користування поверхневою водою у влаштованому на власній земельній ділянці ставку площею 3.9526 га, глибиною 0,4 метри на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Пунктом 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (положення статей 72, 75,76 КАС України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт користування позивачем поверхневою водою.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на підтвердження обставини, а саме користування позивачем поверхневою водою у влаштованому на власній земельній ділянці ставку площею 3.9526 га, глибиною 0,4 метри на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, відповідачем не доведено та з поданих матеріалів справи не вбачається, що позивач здійснював спеціальне водокористування, тобто здійснював забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно Акту обстеження земельної ділянки від 06.03.2020 комісія в складі сільського голови Катеринівської сільської ради Дрель Вікторії Казимирівни , землевпорядника Катеринівської сільської ради Марценюк Тетяни Іванівни , депутата сільської ради Бистрицького Володимира Федоровича, депутата сільської ради Марценюк Наталії Володимирівни , депутата сільської ради Руденького Григорія Петровича , заступника голови виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Гуменюк Наталії Олександрівни провели обстеження приватизованої земельної ділянки за кадастровим номером 6123482900:01:001:0007 та встановили, що на даний момент земельна ділянка на 80 -90 % затоплена водою. Решта 10-20 % ділянки - залуження і служить прибережно-захисною смугою і використовується для сінокосіння. Також в акті зазначено, що згідно документації по паюванні, дана земельна ділянка розпайована між членами сільськогосподарського товариства як пасовище. Але у зв`язку з постійним підтопленням водою та занамуленням дана земельна ділянка є не придатною для використання як пасовище.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, а ні в оскаржуваній постанові не вказано, яка саме земельна ділянка мається на увазі, її кадастровий номер, відсутні відомості про те, що здійснюється забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 Кодексу про адміністративного правопорушення, а тому винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії № 8 від 20.02.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатись правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Що стосується твердження суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова зокрема винесена з порушенням вимог закону, оскільки як постанова, так і протокол, складені однією особою - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Добенько О.С., що є неприпустимим, слід зазначити, що згідно статті 242-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема статтями 47 - 50 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Згідно пп. 3.1 п. 3 Інструкції з оформлення органами Державної екологічної інспекції України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення Розгляд справ про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються посадовими особами Мінприроди згідно зі статтею 242-1 КУпАП та за місцем його вчинення (стаття 276 КУпАП).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята неповноваженою особою є помилковим. Проте проаналізувавши обставини справи та суть правопорушення, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Із встановленого не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про визнання оскаржуваного рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню за відсутності повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі та невірного застосуванням судом норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ч. 4 с. 229, ст. ст. 243, 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2020 року у справі № 601/438/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. (стаття 272 КАС).

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Н. В. Ільчишин Т. І. Шинкар