Ухвала

від 07.07.2020 по справі 465/7909/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 465/7909/15-а

адміністративне провадження № К/9901/15057/20

Cуддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Тацій Л.В. ,

перевіривши касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування розпоряджень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові , затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 23 квітня 2015 року №4526 тимчасових споруд, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс за адресами: м. Львів, вул. Суботівська, 24 (площею 56 кв.м.), м. Львів, вул. Суботівська, 7 (площею 57 кв.м.), м. Львів, вул. Широка, 68 (площею 72 кв.м.);

зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали від 02 березня 2017 року № 1568 шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова спірних споруд;

визнати протиправними та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 14 липня 2015 року №№ 383, 384, 385.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року позов задоволено.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишив без змін.

Львівська міська рада не погодившись із зазначеними судовими рішеннями подала касаційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, зазначає, що її подано з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає поверненню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені та не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга містить детально викладені обставини справи, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.

Щодо посилання скаржника на обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України на порушення судами норм процесуального права, які є обов`язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, слід зазначити, що, зокрема прийнятність пункту 1 регламентується виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить викладу підстав касаційного оскарження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування розпоряджень, - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Тацій