Постанова

від 30.06.2020 по справі 165/776/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 165/776/20 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/709/20 Категорія: 96 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Нововолинська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про те, що арешт на нерухоме майно, запис про який внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не стосується майна покійної ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування зазначеного вказувала, що після смерті її баби ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке відповідно до заповіту від 22.01.2017 року заповіла їй. Після звернення до нотаріуса було виявлено, що на ім`я ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано арешт нерухомого майна під реєстраційним номером 7588822, накладений 06.11.1987 року на підставі обтяження - відомості не вказано, б/н, обтяжувач Рівненський міський народний суд, невизначене майно, власник ОСОБА_3 . Тому з наявними відомостями нотаріус позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину.

На підставі зазначеного ОСОБА_2 просила суд встановити факт, що даний запис не стосується спадкового майна її баби ОСОБА_3 .

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає його таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити повністю.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що відомості, внесені в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якими заявник не погоджується, є неточними та можуть бути скасовані в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Вимоги заяви також є необгрунтованими жодними належними та допустимими доказами, інформації щодо безпідставності накладення арешту на майно спадкодавця заявником не надано.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення факту відсутності арешту на майно спадкодавця.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 усе своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилось (а.с.7).

Як видно із матеріалів справи, померла ОСОБА_3 була власником 1/2 частини двокімнатної квартири по АДРЕСА_1 , яку успадкувала ІНФОРМАЦІЯ_3 у рівних частках зі своїм сином та батьком заявниці ОСОБА_4 після смерті свого чоловіка та діда заявниці ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав та копією свідоцтва про право на спадщину (а.с.10,9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.6).

30.01.2019 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_6 , яким усно було їй роз`яснено, що в ході підготовки документів виявлено, що на ім`я ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано арешт нерухомого майна під реєстраційним номером 7588822, накладений 06.11.1987 року на підставі обтяження - відомості не вказано, б/н, обтяжувач Рівненський міський народний суд, невизначене майно, власник ОСОБА_3 . Тому з наявними відомостями нотаріус вказував, що позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта спірного нерухомого майна вбачається, що Рівненською районною державною нотаріальною конторою 18.07.2008 року зареєстровано обтяження нерухомого майна у вигляді арешту (архівний запис) реєстраційний номер обтяження: 7588822; підстава обтяження: не вказано, б/н, 06.11.1987, Рівненський міський народний суд; об`єкт обтяження: невизначене майно; власник: ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: Архівний номер НОМЕР_1 , архівна дата: 25.07.2000, дата виникнення: 25.07.2000, № реєстра: 81946-1, внутр. № 9A01303A28F13F2F6F36, коментар: 28 (а.с. 14).

Як видно із доданих до заяви документів, спадкове майно - жилий будинок, 1/2 частину якого успадкувала спадкоємець ОСОБА_3 в 2011 році та оформила своє право власності у 2017 році, було набуто попереднім власником у 1992 році на підставі договору купівлі-продажу .

Разом з тим, арешт на все майно ОСОБА_3 , який внесено у Єдиний реєстр заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, накладено за рішенням суду 06.11.1987 року.

Заявницею додано до справи інформаційну довідку Рівненського міського суду від 23.12.2019 року про те, що за період 1986-1987 р.р. позовна заява, де стороною була гр. ОСОБА_3 , до суду не надходила (а.а.27).

Проте, жодних доказів того, на підставі яких документів було внесено відповідний запис до реєстру, заявницею не надано, як і не надано постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Процедура реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5 , зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно із зазначеним Положенням про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстр заборон - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 , державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід зазначити, що заявниця фактично просить встановити факт, який може бути доказом та надаватиме їй право на спадкування майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте при розгляді судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, докази не фіксуються і не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи оспорюється.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що належних та достатніх доказів на обґрунтування поданої заяви матеріали справи не містять, крім того, ОСОБА_2 не використано усі можливі способи вирішення даного питання.

Отже, повно та об`єктивно дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді