Ухвала

від 01.07.2020 по справі 296/3279/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3279/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року колегія суддів палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

представника

ТОВ «Агроінвесттехнолоджі»: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу директора ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13 травня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019060000000364 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно у даному кримінальному провадженні, а саме на рахунок № НОМЕР_1 на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), який відкрито у Державній казначейській службі України (МФО 899998) для підприємства ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» (код ЄДРПОУ 42293505), на який вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та працівникам, його представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що в діях керівників ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» а також інших підконтрольних їм підприємств ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а тому, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а також збереження речових доказів є необхідність в арешті майна.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Вважає, що суми визначеного ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування не можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні.

Вказує, що СВ Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області проводилось досудове розслідування за фактом службового підроблення податкових декларацій з ПДВ у 2018-2019 роках щодо проведення фінансових операцій за ч. 1 ст.366 КК України рядом суб`єктів господарювання, у тому числі ТОВ «Діва-Агролан», яка ніби-то формувала штучний податковий кредит ТОВ «Агрофірма «Відродження», яка у свою чергу мала відносини із його підприємством. 18 травня 2020 року прийнято рішення про закриття даного провадження, оскільки ці факти підробки податкових декларацій не підтвердились.

Крім того, зазначає, що сума ПДВ не є майном в розумінні ч.10 ст.170 КПК України та на неї не може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ «Агроінвесттехнолоджі Алейнікової Т.В., яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи апелянта про пропуск строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з поважних причин є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.

Відповідно до змісту статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зі змісту ч. 2 ст. 170 КПК України слідує, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно висновків викладених в ухвалі слідчого судді, а також змісту клопотання слідчого підставами для застосування арешту рахунків є забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, завданої кримінальним правопорушенням, збереження речових доказів.

Згідно до ч.5 цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (забезпечення конфіскації майна як покарання та заходу кримінально-правового характеру), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

В частині 6 цієї статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (забезпечення відшкодування шкоди, стягнення неправомірної вигоди) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим з матеріалів провадження слідує, що у кримінальному провадженні №12019060000000364 жодній особі, а тим більше власникам, службовим особам ТОВ «Агроінвесттехнолоджі», не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а підприємство не являється юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ.

Статтею 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно зі ст.200-1.1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік ПДВ в розрізі платників податку. Тобто, система електронного адміністрування ПДВ - це база даних ДПС, яка аналізує та проводить автоматичний облік ПДВ по кожному підприємству.

Пунктом 4 постанови КМУ від 16.10.2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку у Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Відповідно до п.200-1.7, ст.200-1 ПК України кошти, які зараховані на рахунок платника в СЕА податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п.200-1.5 ст.200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Отже, ліміт ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, оскільки відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Підприємства не мають права власності на суму ліміту податку на додану вартість, оскільки останнє за своєю суттю не є грошовими коштами підприємства, що перебувають у його власності та фактичному розпорядженні.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, ліміти ПДВ в системі електронного адміністрування не можуть вважатися речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки не відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 559-IX від 13.04.2020 року забороняється, зокрема, накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Тобто, слідчим фактично подано клопотання про арешт майна, на яке законом не передбачено можливості його арешту, а тому, на думку апеляційного суду, слідчий суддя безпідставно задовольнив вказане клопотання.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали, не містять підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання слідчого залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13 травня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019060000000364за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.191КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме на рахунок № НОМЕР_1 на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) відкритого у Державній казначейській службі України (МФО 899998) для підприємства ТОВ «Агроінвесттехнолоджі» (код ЄДРПОУ 42293505), на який вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, із забороною службовим особам та працівникам, його представникам за дорученням, використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: