Ухвала

від 06.07.2020 по справі 352/896/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/896/20

Провадження № 11-сс/4808/135/20

Категорія ст. 170 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківськоїобласті від16.06.2020рокупро відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку в межах кримінального провадження №12020090250000127від 11.03.2020 року за ознакамикримінальних правопорушеньпередбачених ч.4ст.240,ч.1ст.254КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_6

представника ФГ «Фортуна» ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та необґрунтовану, накласти арешт на земельну ділянку, яка є речовим доказом по справі. Вважає, що земельна ділянка відповідає критеріям ст. 98 КПК України як речовий доказ, зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування кримінального провадження, проведення ряду слідчих дій, необхідно збереження відповідного майна. На думку апелянта, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що ст. 170 КПК України не передбачено накладення арешту на майно, яке належить державі. Стверджує, що не накладення арешту на земельну ділянку може призвести до її подальшого без господарського використання та псування, спричинення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу. Вважає, що під час прийняття рішення слідчим суддею не врахований акт головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 05.02.2020 року, яким констатовано, що посадові особи ФГ «Фортуна», внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначення спричинили майнову шкоду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на речовий доказ в кримінальному провадженні № 12020090250000127 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України земельну ділянку із кадастровим номером 2625887300:03:006:1000, площею 20 га., що розташована в урочищі «Унява» в с. Хом`яківка Тисменицького району Івано-Франківської, слідчий суддя виходив з того, що в судовому засіданні слідчим не доведено, що вказана земельна ділянка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігає на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення та те, що вони набуті кримінально протиправним шляхом.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді скасувати, задовольнити клопотання про арешт майна, представника ФГ «Фортуна», який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін, з наступних підстав.

З наданих суду матеріалів вбачається, що слідчим відділенням Тисменицького відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020090250000127 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України, зокрема про те, що службові особи ФГ «Фортуна» здійснюють незаконний вибуток корисних копалин загальнодержавного значення піщано-гравійної суміші, в результаті чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, що спричинило тяжкі наслідки, а також про те, що посадові особи ФГ «Фортуна» внаслідок використання земельної ділянки 2625887300:03:006:1000, що в с. Хом`яківка Тисменицького району в урочищі «Унява», не за цільовим призначенням, зокрема видобутку щебеню та гравію відкритим способом у спеціально облаштованих ділянках кар`єру, без спеціального дозволу, заподіяли матеріальну шкоду навколишньому природному середовищу (а.п. 1-3).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положенням ч. 2ст.170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається за для досягнення певної мети.

Слідчим у клопотанні метою для накладення арешту на земельну ділянку, що розташована в урочищі «Унява» в с. Хом`яківка Тисменицького району Івано-Франківській області, зазначено те, що вказаний речовий доказ зберіг нас собі сліди кримінального провадження, та може бути в сукупності використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, збереження слідів вчинення кримінального правопорушення та відповідно й збереження речового доказу, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов) та забезпечення кримінального провадження (а.п. 3).

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні слідчий.

Крім того, в клопотанні слідчого й відсутні відомості, які дають підстави вважати що вказане майно земельна ділянка, може бути використано як доказ в розумінніст. 98 КК Українив рамках провадження з кваліфікацією за ч. 4 ст. 240 КК України та ч. 1 ст. 254 КК України, за умови недотримання вказаних норм службовими особами ФГ «Фортуна».

Згідно ч.ч. 2,3ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у разі, якщо це майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На думку колегії, земельна ділянка що розташована в урочищі«Унява» вс.Хом`яківка Тисменицькогорайону Івано-Франківськійобласті,вказаним критеріям не відповідає.

В той же час, сам по собі факт визначення процесуального статусу зазначеного у клопотанні майна як речових доказів не є визначеним відповідно до вимогст.98 КПК України.

На думку колегії суддів, стороною обвинувачення не обґрунтовано, яку роль земельна ділянка, як предмет злочинного посягання, відіграє у процесі доказування у вказаному вище кримінальному провадженні, які слідчі дії необхідно провести відносно неї і які перешкоди існують, що призводить до неможливості досягнення завдань досудового розслідування, не обґрунтовано також, яким чином сприятиме досягненням цілей кримінального провадження накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, діяв із дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, та враховуючи зміст клопотання про арешт майна та заявлену мету для його арешту, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність необхідності накладення арешту.

Зважаючи на викладене вище, в сукупності з обставинами кримінального провадження за ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 254 КК України, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.132,167,170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання органу досудового розслідування з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Доводи апелянта про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку в частині того, що ст. 170 КПК України не передбачено накладення арешту на майно, яке належить державі, не впливають на законність прийнятого слідчим суддею рішення.

Посилання апелянта на наявність акту головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 05.02.2020 року, яким констатовано, що посадові особи ФГ «Фортуна», внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначення спричинили майнову шкоду, не є безумовною підставою для арешту вказаної земельної ділянки, оскільки такий факт як розмір збитків підлягає доказуванню під час розгляду кримінального провадження по суті, а на даному етапі досудового розслідування не може бути вирішальним при прийнятті рішення про необхідність арешту земельної ділянки шляхом заборони її користування.

Разом з тим, накладення арешту на вказану земельку ділянку шляхом заборони користування всією ділянкою, унеможливить господарську діяльність ФГ «Фортуна» цілком.

Залишаючи рішення слідчого судді без змін, колегія судів також виходила з того, що арешт не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Стороною обвинувачення, не встановлено, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Водночас колегія суддів наголошує, що таке рішення не позбавляє сторону обвинувачення повторно звернутись до слідчого судді з вмотивованим клопотанням про накладення арешту на майно.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 172, 376, 404,405,407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківськоїобласті від16.06.2020рокупро відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку в межах кримінального провадження №12020090250000127від 11.03.2020 року за ознакамикримінальних правопорушеньпередбачених ч.4ст.240,ч.1ст.254КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_4

ОСОБА_3