Ухвала

від 02.07.2020 по справі 761/15912/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошових коштів у сумі 12 468 250 грн., 38 156 доларів США та 955 Євро.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя вказав, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру і в той же час, на момент розгляду клопотання про арешт майна, власник майна не набув жодного процесуального статусу, що в даному випадку спростовує доводи прокурора про наявність правової підстави для накладення арешту на грошові кошти, на які посилається прокурор, якможливої конфіскації майна, а навпакисуттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту на тимчасово вилучене майно.

Прокурор вважає, що зазначена ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є незаконною і необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що вказані грошові кошти слідчим 30травня 2020року в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.

Як зазначає прокурор, вилучені грошові кошти знаходились в робочих кабінетах співробітників підприємстві ТОВ «Аква-Родос» в сейфах, а не в кабінеті ОСОБА_7 , і це свідчить, що вилучені грошові кошти від реалізації продукції набуті кримінально протиправним шляхом.

На думку прокурора,слідчим суддею в порушення ст. ст. 167, 170, 173 КПК України проігноровано всі законні підстави щодо арешту на майно, не враховано жодного доказу наданого органом досудового розслідування та, як наслідок, ухвалено незаконне рішення.

Прокурор в судове засідання повторно не з`явився, хоч і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що в силу положень ч.1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні слідчого відділу розслідування особливо важливих кримінальних проваджень СУ ФР ТУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження №32020100000000186 від 26 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи виробника меблів ТОВ «Аква Родос» (ЄДРПОУ 32065083) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , діючи на території міста Києва та Київської області, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, в період з липня 2019 по січень 2020, здійснюють реалізацію виробленої продукції через афілійованйх фізичних осіб - підприємців (ТОВ «Сім Трейдінг» (код ЄДРПОУ 40227807), ТОВ «Родорс» ( ЄДРПОУ 39331911), ТОВ «Онікс трейдінг» (ЄДРПОУ 39332150), ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 та інш.) на території власних салонів - магазинів, розташованих в торгівельних центрах м. Києва: ТЦ «Аракс», ТЦ «4ROOM», ТЦ « Ваш Дом», ГМ «MARGO» та на іншій території України, за рахунок яких приховується фактичний обсяг виготовленої продукції та здійснюється її реалізація за готівкові кошти, без відповідного відображення вказаних операцій в податковій звітності, і тим самим ухилились від сплати податку на додану вартість в загальній сумі 11 518 572 грн.

29 травня 2020 року на підставі ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було проведено обшук офісних та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено первинні документи, чорнові записи, документи, які свідчать про отримання готівкових коштів від клієнтів, на яку слідчим суддею прямо надано дозвіл на їх вилучення.

Крім того в ході обшуку виявлено та тимчасово вилучено готівкові кошти від здійснення діяльності та не відображення в податковій звітності отримання доходу в загальній сумі 12 468 250 гривень, 38 156 доларів США, 955 Євро. Вказані грошові кошти слідчим в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.

31 травня 2020 року прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошових коштів у сумі 12 468 250 грн., 38 156 доларів США та 955 Євро.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

Відмовляючи в задоволені вищевказаного клопотання, внесеного в рамках кримінального провадження №32020100000000186, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, заслухав пояснення прокурора, представників власника майна і прийшов до висновку про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на вищевказане майно, з огляду на те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру на момент розгляду клопотання про арешту майна, власник майна не набув жодного процесуального статусу, що в даному випадку спростовує доводи прокурора на наявність правової підстави для накладення арешту на грошові кошти, на яку посилається прокурор, якможливої конфіскації майна.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступніобставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив, що майно, вказане в клопотанні, яке вилучене в період з 29 по 30 травня 2020 року протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є тимчасово вилученим і підлягає арешту, оскільки воно є речовим доказом і його необхідно зберегти, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та можливої конфіскації майна.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які прокурор послався у клопотанні.

В матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що грошові кошти у сумі 12 468 250 грн., 38 156 доларів США та 955 Євро отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, чи є засобом або знаряддям його вчинення.

Натомість стороною захисту надано слідчому судді надані документи щодо законності походження вилучених під час обшуку грошових коштів, які належать ОСОБА_14 (т.2, а.п. 1-11).

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами, а також свідчить про формальність постанови старшого слідчого з ОВС СВ РОВКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_15 про визнання вказаних грошових коштів речовими доказами.

Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається із матеріалів справи, жодній особі не повідомлено про підозру, власник майна не набув жодного процесуального статусу, що в даному випадку спростовує доводи прокурора на наявність правової підстави для накладення арешту на грошові кошти з метою можливої конфіскації майна, а навпаки, як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні та доданих до нього матеріалах обставинах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання слідчого з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя діяв у спосіб та у межах діючого законодавства.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 29.05.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошових коштів у сумі 12 468 250 грн., 38 156 доларів США та 955 Євро - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/3139/2020

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_16

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1